173

Він стоїть
король
усього, чого він коли-небудь хотів; затінений куток
у смердючій камері.
Життя
це ніщо для каменя.
Гори кришаться.
Пагорби обсуваються.
Йому вони плинуть так само швидко, як люди,
чиї очі
вже
підвели
їх.
Від ніг ширяться відходи,
смердючі, різкі,
змушуючи неготові очі сльозитися-
набагато швидше,
камінь.
Каменя не хвилює життя,
цей камінь поготів,
хвилює лиш швидка
невловна
делікатна
руйнація
і тріск кістки об кістку.
"Надії збавтесь, як сюди ступили."
Каменю байдуже.
Не кліпай.