21 листопада 2008
Сьогодні не вийшло нічого зробити. Занадто багато всього доводилося складати в конверти, відправляти та покласти на безвік. Тут постійно щось не так, а деякі речі дуже важко робити, коли в тебе 60 сантиметрів зросту, а з хапальних кінцівок — тільки паща.
Добре, що хоч нещасних випадків сьогодні не було. Уже наближаємось до минулого рекорду — шість місяців без інцидентів. Хоча, якщо я це написав, то, напевно, уже наврочив.
Але були й приємні події. Сьогодні проходили дослідження SCP-261, у процесі з'явилося багато неперевершено смачних ласощів. Самі дослідники їх їсти не хотіли — що ж, мені більше буде. Потрібно спитати, чи не можуть вони дістати ще ласощів. Ці мені дуже сподобались.
SCP-244 все ще потребує деяких тонких налаштувань. Але я його вже відчуваю, свербіж у потилиці, немов щось чухає мій мозок зсередини. Це вельми збиває з пантелику. Потрібно буде акуратно налаштувати з'єднання.
Розкопки продовжимо завтра, після всієї цієї довбаної бюрократії їх нарешті поставили на перше місце. Потрібно буде заїхати туди та простежити, щоби те, що сталося того разу, не повторилося. Це може сильно зіпсувати нерви.
22 листопада 2008
Таки наврочив. Чорт забирай, шістнадцять смертельних випадків за один день — це рекорд. Казав же я їм не чіпати ту чортівню, доки її не вивчили краще, ба ніііііі, пса ніхто слухати не хоче. Тепер нам залишилося тільки відшкрябувати рештки зі стін мінімум чотирьох кімнат та приблизно півтора кілометра коридорів. Ну… під словом "ми" я маю на увазі тих бідолаг, які не доживуть до грудня. Я в таку гидоту навіть останнього співробітника з 1 рівнем допуску не пущу.
Через цю недбалість роботи мені додалося втричі. ВТРИЧІ! Грр, мені й так часу на сон не вистачає. Такими темпами я буду спати, поки SCP-244 бігає коридорами, а потім запрограмую машину на автоматичний розбір паперів, тому паперова робота не буде залишати мене навіть уві сні.
Майже час збирати щорічний урожай SCP-143. Я частково відповідальний за брак цього матеріалу, і думаю, потрібно допомогти їм змітати й все таке, але для цього доведеться скасувати всі плани на вихідні. От чорт.
23 листопада 2008
Урожай зібрали швидше, ніж я очікував. Здебільшого завдяки тому, що SCP-244 працював автоматично, поки я спав. Сни під час цього снилися дуже дивні, і досі мені доводиться боротись із бажання підняти ще одну пару рук і поворушити пальцями, яких у мене немає.
Усе ще заповнюю папери щодо того феєричного приступу дибілізму. А я так сподівався на між-філійну премію. Ну й до біса це все. Може, вдасться виграти нагороду за найбільш стійкий бойовий дух, чи щось по типу цього…
З розкопками поки що все добре, хоча зовнішній корпус досі не пробитий, а більша частина інструментів уже зіпсувалися. Здається, варто нам вкласти більше коштів у матеріали ліпшої якості, чи хоча б збільшити бюджет. Доведеться натиснути на О5-██ та вибити з цієї паскудної скнари збільшення фінансування.
Та є й приємніші новини. Я майже переконав адміністрацію Біодослідницької Зони 12, щоби вони надали своїм в'язням більше розважальних матеріалів і не так сильно обмежували свободу. Декому просто хочеться іноді подихати свіжим повітрям, і я не розумію, навіщо їм у цьому відмовляти.
24 листопада 2008
Загалом день видався непоганим. Потік паперів не вичерпався, але силу дещо втратив. Може вдасться скинути залишок чийомусь безталанному секретареві. Комусь із новачків. Вони будуть витріщатися на пса, який вміє розмовляти, і не зрозуміють, що їх дурять.
Розкопки сьогодні довелося призупинити. Шматок, що відколовся від інструменту, вдарив робітника в обличчя. Довелося евакуювати й ізолювати всю територію, щоби переконатися, чи немає біологічного зараження. Боюсь навіть уявити, що б почалося, якби воно дійсно було. Але, навіть не дивлячись на затримку, видався ідеальний привід для того, щоби подати запит на збільшення бюджету. Думаю, вони будуть змушені погодитись.
Нарешті доробив SCP-244 до повної відповідності моїм специфікаціям. Тепер він у такому стані, що ідеально вписується в мій розум. Звичайно, дивно відчувати його там, немов шафу серед кімнати, але чорт забирай, воно того варте.
Дізнався про інший SCP, який може допомогти мені з моєю… проблемою. Тобто, що би там про мене не жартували, мені подобається ця форма, вона нагадує мені про неї, але мене дуже гнітить ця чорно-біла картинка. Зір у собак, скажімо так, посередній. Але з цією машиною, SCP-291, мені вдасться повернути собі свій старий-добрий кольоровий зір. Звичайно, мене доведеться ненадовго розібрати й заново зібрати, але я з цим впораюсь. Ще доведеться поцупити декілька витратників, але навряд їх хтось почне шукати, хто там вмер, хто ще чого. Знаю, звучить вельми обачливо, але не можна дарма витрачати ресурси. Думаю, візьму собі приємні карі очі…
26 листопада 2008
На жаль, учора я нічого не зміг вписати до щоденника. Спочатку була серія експериментів з SCP-291, дуже цікава (й вельми приємна), потім - втеча допельгангерів з [ДАНІ ВИДАЛЕНО], банально не вистачило часу, щоби щось записати.
Мої очі вже замінили, тепер я дуже радий тому факту, що мій зір віднині кольоровий. Щоправда, тепер я лисий як коліно, але д-р Райтс люб'язно зв'язала мені светра. З моїми костюмами виглядає жахливо, але головне — увага. Взагалі-то SCP-291 так добре спрацював, що в мене на нього з'явився гарний план. Думаю за його допомогою створити собі помічника. О Боже, я зараз схожий на доктора Франкенштейна, чи не так?
Спробував влаштувати масштабну, на всю Зону, святкову вечерю з приводу дня Подяки. Навіть для D-класу (Ну що? Їм і так жити залишилося всього декілька днів, хоча б, як говориться в приказці, перед смертю наїдяться!) й в'язнів. Зіткнувся зі проблемою із самими їдцями та їхніми вподобаннями в дієті. Думаю, що навряд чи зможу знайти серця незайманих дівчат, що все ще б'ються, або "місячну росу з квітки Їштіс" чи щось таке, для чого в цьому вимірі навіть назви немає — тим більше, але я хоча б спробував. З SCP-294 націдив найрізноманітніших напоїв, а SCP-561 надав декілька (мертвих, звісно) дуже великих тварин для смаження. Думаю, свято увінчається успіхом.
Розкопки призупинено на декілька днів, доки не привезуть нові інструменти. Досі радію тому, що поборов опір цієї злісної тітки, хоча певну роль тут міг зіграти випадок із допельгангерами. Інструменти будуть виготовлені з SCP-143, ось чому така велика затримка. Дуже важко надати форми цьому матеріалу.
До речі… Гарна ідея. Цікаво, чи будуть працювати рослини, які помістять в SCP-291, а якщо ні - то можна спробувати спочатку пропустити їх через SCP-914…
28 листопада 2008
Знову вчора весь день не міг дістатися до клавіатури. Свято вдалося на славу, не дивлячись на деякі втрати серед особового складу й дивну… ну, дивність. Д-р Райт поставила на центр столу палаючий пиріг із фороракосом, виготовлений із допомогою певної кількості SCP-295-1. Смачно, хоча трохи підгоріло. З того божевільного японського автомата дістали всіляких закусок, правда кожну довелося перевірити на наявність чогось дивного. Антиматерії, наприклад. Знову.
За столом розмовляв із докторкою Райт, в основному про розбирач. Обдумали, де можна використати об'єкт. Розповів їй про своє невдоволення більшістю звичайних асистентів, про те, як усі прийняті мною співробітники вилітали через 20 хвилин, бо я їх терпіти не міг та про свою в'ялу ідею про створення собі помічника. Вона погодилася зі мною у всьому й підштовхнула діяти.
У результаті я провів огляд жінок-витратників, яких мають ліквідувати наприкінці місяця. Відібрав кількох гарних, здорових, завантажив їх по черзі в розбирач і поклав частини на зберігання до того моменту, поки не знадобляться. Розумію, що це розсудливе, холодне й майже нелюдяне діяння, але я керуюся логікою. Через два дні вони й так простягнуть ноги. А так вони просто заснуть, а деяка їхня частина буде жити далі. Плюс, це не зовсім смерть, тільки юридично. Без перспектив до відродження. Нічого поганого у вічному сні я не бачу.
Ще декількох відберу в понеділок, поговорю про них з Еммою, може під кінець у мене буде більше дешок для мого божевільного експерименту.
Ще поекспериментую з екстрактором, постараюся створити для неї потрібну душу. Хм, дійсно стаю доктором Франкенштейном, чи не так? Або ним, або моїм батьком. Він також вважав себе Богом.
Кількість канцелярської роботи нарешті повернулася до нормальних розмірів, але я останні декілька днів відкладав її на потім, паперів накопичилася ціла гора. Сам не люблю в собі цю рису — відкладати на потім — але ж так нудно… Сподіваюсь, що помічник допоможе впоратися з паперами, а якщо в нього вийде так, як я задумав, то, сподіваюсь, писаниною взагалі займатися не буду.
Розкопки досі стоять на місці. Інструменти не готові й, скоріш за все, до кінця тижня їх не зроблять. Доти мені доведеться знову і знову повторювати план дій для цих ідіотів. Богом клянусь, першого ж, хто зробить помилку, особисто приб'ю. Якщо, звичайно, ми всі до цього не загинемо.
30 листопада 2008
Майже весь вчорашній і сьогоднішній день експериментував з екстрактором та керував обробкою співробітників, обраних сировиною для мого проєкту.
Експерименти з екстрактором проходять вельми успішно, хоча й займають більше часу, ніж очікувалося. Майже досягнув бажаного результату, але щоби повністю задовольнити мої бажання, потрібно витратити певну кількість часу на налаштування. Завжди казав: або роби якісно, або зовсім не роби. У моїй справі перфекціонізм — перевага. Допомагає не облажатися й не подохнути.
Видобуток сировини для цього проєкту викликає сум. Одне діло - гнати людей на смерть, але суть у тому, що я ніколи не працював із такою категорією людей, а коли побачив їх на власні очі… мушу визнати, але це зачепило якісь струни в моїй душі. Але все ж таки, якщо міркувати логічно, у цій ситуації є і їхня провина. Я читав особові справи відібраних мною співробітників. Велика кількість вбивств, різного ступеня жорстокості. Не можу сказати, що ці жінки повністю заслужили те, що з ними зроблять або збираються зробити, але на слизьку доріжку вони стали з власної волі.
Завтра чи післязавтра поговорю з Еммою, так що потрібно підготувати для неї щось хороше. Діти завжди краще працюють за винагороду (в нашому випадку — за шоколад), до того ж давно вже час дослідити істинний потенціал та користь її здібностей.
Чутки про мою діяльність розійшлися доволі швидко і всі реагують по-різному. Одні на мене навіть не дивляться, вважаючи, що я заходжу "занадто далеко". Інші хвалять мої труди та проявляють інтерес до них. Ще більше народу намагаються підлеститись, хочуть на моїх плечах проїхати на підвищення, чи на що вони там сподіваються. Один хлопець, асистент д-ра Гірса, Арктик, чи Пінгвін, чи Айсберг, чи як там його, узяв за звичку говорити щось по типу: "Здрафстфуйте, докторе Франкенштайн" із карикатурним східно-європейським акцентом кожного разу, коли зустрічає мене в коридорі. Вилаяти б його, але не можу не гигикати, коли чую його підколи. Це однаково краще ідіотських приколів із приводу мого тіла.
До речі, розповів про свій проєкт і подальші плани одному колезі, він дав посилання на цей сайт. Сказав що їхні концепції щодо андроїдів, хоч і чиста вигадка, але відтворити їх на практиці було б дуже цікаво. Глянув на сайт, посміявся. Намальовано добре, сюжет хороший — цього не відняти, але однаково чистий і неприборканий політ фантазії. Досліджувати немає чого, але достойна забава, для якої не гріх посвятити рідкісні хвилини вільного часу.
