24 грудня 2008 - 14 січня 2009
рейтинг: +2+x

24 грудня 2008
Що ж, Різдво вже наближається і, я думаю, що пан Крінгл, можливо, заразив персонал радощами, адже обсяг виконанної роботи рівний нулю. Звісно, не мені казати про це… Я той, хто дозволив цьому статися й, навіть, тимчасово зупинив власні експерименти. (Переважно через те, що мені буде дуже погано, якщо я вб'ю когось на Різдво.)

Я навіть зупинив експерименти з Емілі на декілька днів та виділив їй трохи вільного часу. Звісно, через стан її здоров'я їй не можна відвідувати густонаселені райони, але дівчинці дозволили доволі довго гуляти неподалік гаю, але, звісно, заходити до нього їй не можна.

Тіло Нульового достатньо стабілізувалося, аби ми могли продовжити імплантацію та, нарешті, об'єднати ментальне та фізичне тіло. Ми збираємося зробити це завтра. І так, фактично, мій "помічник" народиться на Різдво. Непоганий дарунок, скажу я вам.

25 грудня 2008
ВОНА ЖИВА!

28 грудня 2008
Більшу частину останніх кількох днів я провів з Нульовою. З того часу, як вона прокинулася, їй знадобилося три дні, аби навчитися тому, що звичайне людське дитя вчиться протягом 20 років. Думаю, що вона не спала у цей час, але я не впевнений чи це їй взагалі потрібно.

Різдво пройшло гарно й, на щастя, без пригод. Більшості резидентів та об'єктів сподобалися ті маленькі дрібнички та послуги, які вони отримали. Емілі була особливо щасливою від свого дарунку. Я подарував їй маленького телевізора, що мав доступ до більшості дитячих телеканалів, доступних протягом однієї або двох годин на день. Я сам отримав дуже гарний відпочинок в Іспанії, завдяки одній особливій людині. Вона й сама знає про кого я. Дивно, але персонал, чомусь, також радів цьому подарунку.

Ах так. Ім'я Нульової. Я був приємно вражений, коли вона сказала мені його. Так багато конотацій, так багато значень. Вона сказала мені його, як тільки змогла промовляти слова.

Софія.

02 січня 2009
Останні кілька днів, роль батька у мене була на одному рівні з посадою адміністратора Зони. Я допомагав Софії перейти до реального світу, намагаючись зробити цей перехід якомога безболіснішим і, як і очікувалось, вона почуває себе як риба у воді. Софія вивчила десятиріччя досліджень, багатовікову історію, більш ніж сім різноманітних мов, але зрештою її апетит до знань не був задоволений. Скоро вона переплюне навіть мене.

Єдине, що непокоїть мене, це те, що вище командування постановило, що якщо вона так гарно працює, то необхідно створити повномасштабне виробництво з певними змінами вихідного продукту. Я розумію, що це добре для Фонду й світу у цілому, але я не можу не відчувати, що це здешевить первісне життя, яке я приніс у цей світ. Сентиментальність… чорт, колись подібні почуття приведуть мене до могили.

Більшість місцевих дослідження було відновлено і, нарешті, зона повернулася до роботи. Експерименти з Емілі та спроби покращити її психологічний стан знову продовжилися, попри те, що вона просто хоче увесь час дивитись "Рубі Глум". Попереджав же я її доглядачів, аби вони контролювали час перегляду мультфільмів… Думаю, нам доведеться трохи відучити її від цього.

Область розкопок у святкові дні повністю ігнорувалася, і хоч я, як завжди, плачуся через відсутність проведених досліджень, проте не можу не оцінити той факт, що там ніхто не загинув, не мутував та навіть не збожеволів. Але, на жаль, ми повинні продовжити дослідження. Розкопки досі заборонені, принаймні, доки ми не визначимо, що за "сутність" знаходиться всередині. Ми будемо проводити досліди з кістяною кулею. Я не хочу піддавати Софію якій би то не було небезпеці, адже вона може бути сприйнятливішою до неї через свою мультипросторову природу.

Але з іншого боку, я від'їжджаю у свою маленьку відпустку в середу, хоча, на жаль, я мушу залишити яйцехода й супроводжуватися кількома озброєними охоронцями, не кажучи вже про той факт, що я не можу прогулюватись по громадських місцях або навіть вийти назовні бе маскувальної "процедури", тобто голим. Звісно, як пес, я не потребую одягу, але, чорт забирай, мені теж не подобається ходити у чому мати народила. Це доволі принизливо…

Дідько, іноді я ненавиджу бути собакою. Хоча б гарно попоїм у чудовій компанії. Якщо, звісно, зможемо почуватися усамітнено в оточенні дюжини охоронців навколо нас. Чорт.

14 січня 2009
Нарешті я повернувся додому й можу взятися до роботи… Мені знадобилося доволі багато часу, через спроби розібратися із бюрократичною плутаниною, щоб я міг повернутися сюди. От серйозно, нащо собаці паспорт? І що то за бісів карантин? Ух, наступного разу я не буду покидати країну. Ну, мабуть.

Окрім того, подорож була доволі приємною, хоча більше через компанію, ніж через місцевість. Це було місце, яке усюди усіяне будиночками для відпочинку й тому подібним, майже маленький шматочок Англії, з відповідною погодою і тому подібним, а усе це мені не вельми до вподоби.

У цілому, я зміг побачити лише чотирьох справжніх іспанців. Й мені жодного разу не вдалося скуштувати паею, що дуже засмутило мене. Хоча ми відвідали той доволі симпатичний ресторанчик з найсмачнішими стейками… А проте персоналу там не дуже подобалося обслуговувати пса. Проте, я спілкувався мовою усіх людей — мовою грошей. Звісно, я використовував когось іншого для "спілкування". Мені не хотілося витрачати свій словниковий запас у намаганнях спростувати чутки про балакучого собаку.

Зрештою, вийшла непогана подорож, але не з тих, які я захочу повторити найближчим часом.

Софія гарно впоралася з усім, доки мене не було: з легкістю керувала справами зони й продовжувала експериментувати з Емілі, хоча документацію залишила на мене, аби нічого не наплутати.

У мою відсутність був великий наплив нових співробітників. Мабуть, Наглядачі вважають, що нам потрібна, так би мовити, "свіжа кров", і цього разу я з ними згоден. Чим більше рук, тим легша праця.

Однак, сподіваюся, що вони не будуть схожі на певного покійного доктора. Знаю, що погано мовити про мертвих негарно, але ця людина дійсно була дурнем. Серйозно, я, звісно, теж іноді сильно ризикую, але все ж оцінюю ситуацію. Але натворити такого? Це було фактичним самогубством, навіть без Клефа. Ух, досить обговорювати мертвих бовдурів.

Експерименти на місці розкопок відновилися, оскільки були тимчасово зупинені через відсутність провідного керівника проєкту (тобто мене). Вони почнуться завтра о восьмій годині. Персонал буде у повній бойовій готовності, а деякі з Олімпійців будуть мобілізовані й готові діяти, про всяк випадок. Це має бути… цікаво, як не більше.

Якщо не зазначено інше, вміст цієї сторінки доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 License