Андрій Первозваний на Київських горах

I. Андрій Первозваний проповідує на горах київських

¹І сталося, як прибув Андрій по Дніпру на береги північні, то стали там на ночівлю. ²Зранку же вийшов він і виголосив до сили люду скіфського, сарматського та інших народів тамтешніх:

³Ви, люди цієї землі, я прибув здалеку, щоб провістити вам благу новину. ⁴Ось Бог правдивий, що був перед світом і буде після світу, явився серед нас. ⁵Раніше показувався він нам у різних видах для різних народів. ⁶Одні приймали Його, а інші відкидали та ставили на місце його ідолів своїх. ⁷Ще інші ідолам вклонялися, та Йому, невідомому, для них самих молилися. ⁸Тепер же сам Бог прийшов у наш світ, ⁹і воплотився в людське тіло, ¹⁰і жив, ¹¹і навчав, ¹²і був убитий, ¹³і воскрес, ¹⁴і вознісся на небеса ¹⁵нас пославши проповідувати його науку. ¹⁶Щоб увірували другі зі слова нашого, а не з діла, ¹⁷бо щасливий хто не бачив і вірує. ¹⁸І всі ви, що увірували будете в сопричасті з Богом, ¹⁹і їстимете його тіло, ²⁰і кров його питимете, ²¹і вічне буде життя ваше.

²²Тоді піднявся шум між народу, були ж бо там серед язичників інші, ті що прийшли з півночі. ²³Вони поклонялися плоті і крові, ²⁴і ліпили з неї, і були в цьому майстерніші від всіх чародіїв. ²⁵Потворами їхніми повнилися землі північні, і на розвалинах царства свого царювали вони. ²⁶Тоді підняли вони голос кажучи:

²⁷Кажеш ти нам вірити в те, чого не бачили, ²⁸і ще кажеш плоть твого Бога їсти, і кров твого Бога пити для життя вічного. ²⁸Ми ж свого бога маємо, і кров його п'ємо, і тіло їмо, і він за це нам дає силу з плоті ліпити, ²⁹і бачать це всі, і всі свідчать, що правда це. ³⁰Чим же твій Бог від нашого кращий, коли він не показує, а каже вірувати, а наш показує і каже в живий доказ вірити? ³¹Нащо вірити в те, чого не бачимо, як маємо перед очима і віримо в те, що бачимо?

³²Піднявся тоді ропот серед народу і багато хто казав:

³³Нащо нам йому вірити, коли близь себе чудотворців маємо?

³⁴І багато сміялися, і ображали, і закликали Андрія вбити. ³⁵Тоді він знову заговорив:

³⁶Сказано бо, що щасливі ті, хто вірують і не бачили, та ви не хочете вірити в що не бачили. ³⁷Зробімо ж так, як було се на горі Кармель. ³⁸Виберіть найкращих ваших жерців і дайте завдання нам. ³⁹Хай вони моляться свому богу, а я буду Богу Істинному молитися. ⁴⁰Відкриються тоді очі ваші і правда піде у ваші серця.

⁴¹Погодилися на тому, і вибрали вони серед себе свого первосвященника, на ім'я Карцист Ямрох, щоб змагався він з Андрієм у вірі своїй. ⁴²І пішли вони перед царя, щоб він мав їх судити.

II. Перше завдання царя — Створення саду

¹І вийшли Андрій і Ямрох перед тамтешнього царя, і сказав їм цар:

²Обоє ви кажете, що бог ваш має владу над цим світом. Тепер бо наказую вам довести, що влада ця є правдива. ³Я дам вам три завдання. Хто виконає їх, богу того я вклонюся, а хто виконати не зможе, той буде роздертий звірами. ⁴Перше ж моє завдання таке: тут недалеко є місце повне терену і дикої сливи. ⁵Хай кожен з вас візьме собі наділ, щоб п'ятдесят сажнів ширина його, і п'ятдесят сажнів довжина його. І хочу, щоб до завтрашнього ранку на наділі кожного повстав мені сад, щоб краса його заступила красу світу цього.

⁶І пішли вони на те місце, і кожен взяв собі наділ і кожен став молитися. ⁷І всю ніч вони молилися, і як зайнявся ранок, то вийшов цар і вельможі побачити, що з тих наділів сталося. ⁸Пішли вони до Ямроха, а на місці наділу його стояв сад великий. ⁹Кості у ньому були замість дерева, і шкіра замість листя, ¹⁰м'ясо і органи людські висіли замість плодів, ¹¹а в центрі було озеро з крові і острови, як лиця людські. ¹²Вжахнувся цар і сказав:

¹³Мерзенне творіння рук твоїх, і не милосердний бог твій, що дозволяє тобі таке чинити. ¹⁴І хоч є в ньому сила, та не хочу йому вклонитися.

¹⁵І пішли вони до Андрія, і застали його на пустирі повному тернини і дикої сливи. ¹⁶Спитав тоді цар:

¹⁷Що ж робив ти, як досі у тебе пустир? ¹⁸Невже Бог твій не дав тобі ласки своєї?

¹⁹І відповів йому Андрій:

²⁰Бог мій ласку дає кожному хто просить і вірує. ²¹Чи віруєш, царю, що Він за мною стоїть?

²²І сказав цар:

Як можу вірувати в те чого не бачив?

²³Відповідав йому Андрій:

²⁴Щасливі ті, що не бачили і вірують, ²⁵та як не можеш ти так увірувати, то явлю тобі, щоб бачив ти, що немає нічого неможливого в Бога. ²⁶Заклинаю ж іменем Бога Всевишнього і Всемогутнього Ісуса Христа, хай з'явитися на місці цієї тернини сад, якого ще земля не бачила, щоб ті що бачили увірували і переконали тих, що не бачили!

²⁷І зараз же те місце осяялося світлом, і всі що стояли там посліпли, і не могли дивитися. ²⁸І як згасло світло то побачили перед собою сад зі золотими деревами, і срібною травою, і листям та плодами з каменю коштовного, і фонтанами з цінними винами та маслами, а в центрі було озеро повне чистої води. ²⁹Росли там мирт, і м'ята, і чебрець, і кипарис і іншої зелені багато, якої тільки може хотіти душа людська . ³⁰І тепло було там, що аж покидали вельможі теплу одежу. ³¹Сказав тоді цар:

³²Воістину Всемогутній Бог твій, якщо за одним словом твоїм може такі чуда творити. ³³Йому хочу поклонитися!

³⁴А було серед вельмож багато прихильників Ямроха, і сказали вони:

³⁵Негоже царю порушувати клятву. Ти ж бо обіцяв, три випробування, а вже після першого судиш.

³⁶Згодився з ними цар, по чому закликав усіх на велике свято.

III. Друге завдання царя — зцілення біснуватого

¹Другого дня знову стали Андрій і Ямрох перед царем, і привели до них біснуватого, що бився і кричав. ²Сказав тоді цар:

³Цей від дитинства біснуватий, і ніхто йому нічого зробити не може. ⁴Чий бог звільнить його, тому вклонюся.

⁵Тягнули вони жереб, щоб знати кому першому творити своє діло. ⁶І витягнув перший Ямрох, і почав співати своєю мовою, і махав руками, і піна йшла з його рота, а з чола, і голови, і спини вирвалися міазми. ⁷Та не помагало це. ⁸Сказав тоді Ямрох:

⁹Чоловік цей покараний за гріх батьків своїх. ¹⁰Мучать його духи бога зла. ¹¹Не підуть вони від нього, поки він гріх весь не викупить.

¹²Тоді Андрій встав, возніс над ним руку і сказав:

¹³Іменем Бога Живого назовись!

¹⁴Говорив тоді біснуватий, і голос його громом тисяч йшов залою:

¹⁵Звуть мене Іваракеш, і Гарсалатар, і Юмедероф, і Заредасор, і Мефенісар, і Анаратон, і Корпасон, і Ярефон, і Шантарет, і Ефранок, і тисячі ще нас тут, під командуванням нашим.

¹⁶За який гріх мучите так чоловіка цього?

¹⁷І говорив біснуватий:

Батьки його гріх великий вчинили і продали нам його, щоб мали ми по цім світі ходити.

¹⁸Мовив тоді Андрій:

Хай говорить той, кого ви мучите!

¹⁹Заговорив тоді біснуватий своїм голосом:

²⁰Слухаю тебе пане!

²¹Говорив тоді Андрій:

²²Чи віруєш ти в Бога Єдиного Живого Воскреслого, що може тебе звільнити?

²³Вірую пане всім серцем моїм!

²⁴Хай буде тобі за Вірою твоєю!

²⁵І зараз же вийшли з нього всі біси, а він встав і почав хвалити Бога. ²⁶І страх великий огорнув всіх, що були там, і казали вони:

²⁷Воістину це Сила Божественна зробила!

²⁸Тоді встав цар, і воздав хвалу кажучи:

Твоєму Богу хочу поклонитися!

²⁹І знов зароптали вельможі:

³⁰Негоже царю порушувати клятву. ³¹Ти ж бо обіцяв, три випробування, а знов після другого судиш.

³²І згодився з ними цар.

IV. Третє завдання царя — воскресіння юнаків

¹І був третій день, і знову закликав перед себе цар Андрія і Ямроха. ²Сказав тоді:

³Бачив я силу вашу і силу богів ваших. ⁴Тепер же хай буде останнє випробування для вас, і хто виконає його, богу того поклонюся. ⁵Ось станете ви перед людьми і дадуть вам кості сухі, і котрий з вас воскресить їх, богу того поклонюся, а іншого вигублю разом з учнями його.

⁶Стали вони перед народом і висипали їм у ноги кості сухі. ⁷Тягнули вони жереб і знов Ямроху випала першість. ⁸Розпоров він руку свою, щоб кров його полила кості, і співав, і пінився, і з голови, і з рук його летіли міазми. ⁹Обросли кості перед ним м'ясом, і жилами, і шкірою, і встав юнак нагий. ¹⁰Привели тоді матір його і питали її:

¹¹Чи цей є сином твоїм?

¹²Відповідала тоді вона:

Син мій погиб вже як років десять, та воістину бачу я передомною когось, хто видом дуже схожий на нього.

¹³І повеліли їй питати його, і вона питала, ¹⁴і не міг він сказати відповіді на її питання, а як говорив, то не було в тому правди. ¹⁵Сказала тоді вона:

Бачу перед собою чоловіка, що видом і голосом син мій, та знаннями і розумом не він. ¹⁶Не моя це кров і не моя плоть. ¹⁷Нащо було мене звати, коли ви так насміхаєтеся над зболеним серцем?

¹⁸І встав тоді Андрій, і простягнув руку над кістками кажучи:

¹⁹Немає у Бога нічого неможливого. ²⁰Приведіть перед мене матір праху цього.

²¹І привели матір, з чиєї дитини були кості. ²²Говорив до неї Андрій:

²³Чи віруєш ти, що Бог Воскреслий може твого сина воскресити?

²⁴Вірую пане.

²⁵Хай же станеться тобі а вірою твоєю!

²⁶Осяялося тоді те місце світлом, і встав на ньому молодий чоловік. ²⁷Став він хвалити Бога кажучи:

²⁸Слава Всевишньому, що випустив мене з неволі адської, щоб сповнити чудо своє!

²⁹І страх великий огорнув усіх, і казали:

³⁰Це справді сила Бога Живого!

³¹І питали його, і все правильно відповів, і вклонилися люди перед Андрієм. ³²Ямрох же кипів од злости, і припинив магію свою. ³²Тоді впав перший юнак і мати його гірко заридала. ³³Мовив Андрій до матері тої, кажучи:

³⁴Чи віруєш, що може твій син встати і ходити?

³⁵Вірую пане!

³⁶Тож кажу тобі хлопче, во ім'я Бога Єдиного, встань і ходи!

³⁷І зараз же встав той і почав говорити, і добре на все відповів. ³⁸Вклонилися тоді люди Андрієві, і багато тоді увірувало в тій землі.

V. Напад на Андрія і вигублення прибічників Ямроха

¹І як сталося, що цар відрікся від Ямроха та наказав схопити його. ²А прибічники його добре знали, що буде так і змовилися вчинити розправу над Андрієм. ³Піймали вони його і повели в печеру, де хотіли принести в жертву тамтешньому свому нечестивому божку, що на тім місці йому поклонялися. ⁴Молилися вони, і перед них вийшов рогатий і волохатий божок. ⁵Вони йому кланялися, а він ридав, проклинаючи свою долю. ⁶І запитав його Андрій:

⁷ Яке ім'я твоє?

⁸Тоді взмолився до нього божок:

⁹Змилуйся на до мною учню Бога Живого! ¹⁰Невідоме мені ім'я моє. Від братів моїх відірвав хазяїн стад небесних мене і сюди закинули мене. ¹¹На вічну муку прирекли мене. ¹²І ці, прокляті, мучать мене, проливаючи кров невинну. ¹²Молю тебе, учню Сина Давидового, дай щоб в спокої заснути мені.

¹³І побачив Андрій, що щирі слова його, і каяття його правдиве, і змилувався над ним. ¹⁴ Взмолився він до Бога і заснув божок. ¹⁵Устав тоді він і вийшов з печери, а ті що за ним йшли, щоб його згубити, залишилися блукати у вічній темряві. ¹⁶Побачили се учні Ямроха і налякалися вельми. ¹⁷Багато їх тоді відреклося від нього і у Андрія хрестилися. ¹⁸Цар же, коли довідався по те, наказав вигубити всіх тих, що були з Ямрохом. ¹⁹І загорілися тоді великі вогні по всім тім краю. ²⁰Палили в них учнів Ямроха, і книги їх, і все що було в них. ²¹Самого ж його четвертували і спалили на огні. ²²І вигубили всіх, і ніхто не врятувався, а було їх там десять тисяч.

VI. Проповідь Андрія

¹По всьому знов вийшов Андрій на гору і став проповідувати:

²Щаслива є душа ваша, що пізнала істинного Бога. ³Ви не хотіли вірити в те, чого не бачили, тепер же вірите в те, що бачили. ⁴Ви в щасті великому тепер живете, щоб щастя велике було після вас. ⁵Сказав нам наш Господь, щоб любили ви один одного, як себе самого. ⁶Слідуйте ж цьому, а кожного, хто сумуту серед вас посіяв, хай настигне заслужена кара. ⁷Хай доля Ямроха та учнів його буде наукою для тих, хто хоче злу вклонятися. ⁸Ось бо тепер ви вклоняєтеся істині, і істина є всередині вас. ⁹І бачу я, що на землі вашій буде рай. ¹⁰Наповниться вона медом, і зерном, і деревом, і маслом, і вином, і золотом, і сріблом, і камінням коштовним. ¹¹Бачите ви гори ці? На горах цих засяє благодать Божа, буде місто велике і багато церков здвигне тут Бог. ¹²Земля ж ця стане домом для знедолених, ¹³з'єднанням для роз'єднаний, ¹⁵щастям для засмучених. ¹⁶Багато горя перенесе вона, і кров'ю рідною нераз буде окроплена. ¹⁷Незаз сусіди ваші будуть хотіти вас знищити, ¹⁸та мужіться і тримайтеся, бо з вами благодать Божа. ¹⁹Розквітне тут щастя, і зацвіте мирт і кипарис, і багато чудес буде тут, і не буде народу багатшого ніж тут.

²⁰І як закінчив він говорити, то зостався в тому краї на кілька днів. ²¹Багато тоді чудес він ще сотворив, ²²і навчав, ²³і сила народу хрестилися від нього і увірували. ²⁴Як же сплив визначений час, він сів у човна і спустився назад до Понту Евксинського.