Рокірування Долонею
рейтинг: +2+x

На абсурдній відстані від дому, за нескінченною міжвсесвітовою мембраною, на Землі Відхилення n-1, де серія політичних убивств кинула Сполучені Штати у багаття кривавої революції, Фонд все ще існував. Фонд досі терпів. Зона 19 все ще стояла, не зважаючи на всю соціально-політичну та архітектурну логіку. Флуоресцентні лампи в кімнаті відпочинку на другому поверсі, як і раніше, мерехтіли та гули.

Чорна Королева з глузду б з'їхала, якби ця ідея все ще мала для неї якесь значення.

Вона бачила це світло, коли була тут останнього разу, ще на своїй Землі. Джулія Біттерфілд також бачила. Насправді, д-р Біттерфілд, мабуть, знепритомніла від того тріску, що доносився крізь двері до комори, де Чорна Королева встановила дистанційний шокер.

Якась більш обережна Чорна Королева сховалась би за межами закладу і підстерегла свою ціль, замість того, щоб проникати всередину, орієнтуючись за спогадами з іншої часової лінії. Якась менш безцеремонна Чорна Королева довіряла б тільки власному обладнанню, щоб знешкодити ціль, а не піддалась спокусі використати тейзер, інновацію цього світу, зброї, що виводить із ладу на декілька годин, якщо поцілити в правильні частини тіла. Ця Чорна Королева такою не була, і зараз вона надягла бейдж, як доказ цього. Зона 19, Допуск рівня 3, Джулія Біттерфілд, Інженер.

Заразом вона взяла халат та окуляри Джулії. Несвідоме тіло скоро знайдуть (якась більш мудра Чорна Королева не допустила б такого, і так далі), але мати обмежений час – це навіть приємно. Це допомагає залишатися зосередженою.

Чорна Королева, переодягнена в Джулію, підняла пропуск до інженерного крила. Від нього пахло антисептиком впереміш з легким запахом озону й міді. Знайомий запах… потім вона подумала про спляче тіло міс Біттерфілд. Це допомогло швидко знайти потрібні двері.

В лабораторії знаходився всього один дослідник. Він був в'ялим та лисим, а його обличчя покривали легкі зморшки, більше від гравітації, ніж від внутрішніх факторів.

Чорна Королева заговорила:

– Доктор Гірс?

Чоловік до якого вона звернулася обернувся.

– Так?

– Мені потрібно, щоб ви пішли зі мною.

– Покажіть мені наказ, досліднику. Я не можу залишити цей проект без нагляду, якщо немає прямого наказу від Директора Зони.

Чорна Королева знала що відповідь буде такою. Та й це було б проблематично, якщо було б по іншому. Вона підійшла до нього, виймаючи щось з кишені. Вона обійняла його однією рукою і підтягла до себе. Іншою рукою вона застосувала тейзер.

– Вибач, батьку, – вона перекинула його руку собі через плече. – Я не можу витрачати час на те, аби тебе вмовляти.


Чорна Королева поралася з обігрівачем, коли батько Гірс прийшов до тями.

– Що ви тільки що зробили?

– Я сховала нас в місті, – Чорна Королева оглядала куполоподібний пристрій, ще один предмет місцевого виробництва. – Втекти було не легко. Мій слайдер-імплант не розрахований на пасажирів, а мій шатл-візок не довго протримався після посту охорони. Занадто багато дірок від кіль. Залишок шляху я тебе несла.

– Нічого не розумію.

Доктор Гірс поглянув на вікно. Драні жалюзі були опущені, але можна було зрозуміти, що наступив вечір.

– Я сховала нас у цій квартирі, бо думаю, що тут нас буде важко знайти. За звичайних умов ми б опинилися тут у пастці, якби опергрупа нас оточила, але в мене є дещо, що допоможе впоратися з цим.

Чорна Королева з'ясувала, що упаковки чогось схожого на світлові палички, насправді були одноразовими батарейками. Вона защепнула контакт на одній із них та просунула її в плаский бік пластикового купола.

– Мені здається що ви навмисне упускаєте головне. Я питав про ваш мотив.

Чорна Королева перевернула купол та поклала його на голу підлогу. Потім вона підняла погляд на свого в'язня, вперше з моменту, коли він прийшов до тями.

– Я Гірсова… Я твоя дочка.

– Ні, це не так.

– Як… – Чорна Королева відкинула це питання, – Я витратила роки на пошуки свого батька. І коли я знайшла його, виявилося що я… я втратила його. Втратила назавжди. І ця втрата повернула мене до тями. Я зрозуміла, що більше не пов'язана з тим світом. Що ж… Я пішла, – вона змахнула рукою, щоб виділити ці слова. – Я знайшла цю Землю. Я побачила, що на цій Землі є Фонд, тому у ньому повинен бути й ти.

Вона натиснула кнопку на куполі. Внутрішні котушки засвітилися помаранчевим кольором. По кімнаті почало поширюватись тепло.

– Я отримала другий шанс.

Доктор Гірс деякий час мовчав.

– Розкажи мені більше, – сказав він, поправляючи окуляри.

Вони почали говорити один з одним. Це тривало близько години, Чорна Королева не слідкувала за часом. Він попросив її описати метод, завдяки якому вона подорожувала крізь світи. Але Чорна Королева була більш зацікавлена в описі свого дитинства з його аналогом, докладно описуючи деталі того, що бачила, чула, як почувалася. Вона хотіла знайти спільну мову зі своїм батьком. Вона перевіряла цього чоловіка, що мав зовнішність її батька, на справжність.

Не звертаючи уваги на його логістичні питання, вона почала розпитувати його про життя. Він відповідав на питання: його життя було дуже схожим на історію її батька, за винятком тих випадків, які пов'язані з відхиленнями в історії цього всесвіту. В нього була дочка, але він не бачив її відтоді, як почав працювати у Фонді. Він не знав, чи жива вона. Ця думка не покидала його роками.

Він почав розпитувати її про себе в її реальності, але вона відмовила йому у цій інформації. Вона розповіла йому про те, скільки роботи знадобилось для того, щоб викрасти у Фонду предмети, які мають велику цінність та наділяють великою силою після того, що Фонд зробив з її батьком. Деякі з них вона використала для налагодження зв'язків та впливу; деякі – обміняла у приватної фірми на право проходу по секретній дорозі, яка дозволяє покинути цей світ; а деякі вона зробила частиною себе для того, щоб пережити цю подорож. Він уважно слідкував за нею. Чорна Королева відчувала себе механізмом, який вивчають. Можливо, це була його версія симпатії, в даний момент.

Після розмови доктор Гірс зняв окуляри (як виявилось, цей Гірс їх носив) й потер очі, наче вони були напружені протягом… годин? в кімнаті, де єдиним джерелом світла був обігрівач.

– Ти втомився, чи не так? – відзначила Чорна Королева.

– Думаю, що так. Коли ви востаннє щось їли?

– Насправді… ще зранку. – Чорну Королеву здивував той факт, що він турбується про її потреби. – Гадаю, що бачила внизу торговий автомат. Товар в ньому не замінювався вже років шість, але можливо в ньому залишилось щось таке, що ще можна їсти. Я можу перевірити…

– Звучить як гарна ідея.

Чорна Королева взяла його за руку, щоб підняти. Вона прикувала його наручниками до труби, розчарувавшись в собі через те, що не зробила цього раніше. Після вона вискочила за двері.

З холу вона оглянула вулицю перед будинком та за ним. Вона не виявила ніякої загрози – а її очі мали велике поле зору. Після цього вона спустилась.

У подіях цієї ночі було щось таке, що викликало відчуття, ніби мурашки повзають позаду шиї. Це занепокоїло її, коли вона спускалась сходами. В решті решт вона зрозуміла, що це неврологічний стан, який, як вона думала, давно в неї зник – совість. Це не її батько, яким би схожим на нього він не був. Чи може вона дозволити собі вважати його своїм батьком? А що з його донькою? Десь, мабуть, була жінка, яка шукала його з тих же причин.

Чи може її труп спалили після ліквідації кимось із залишків Окультної Коаліції? Хто знає?

Чорна Королева оглянула автомат. Здавалося, що до картопляних чіпсів це суспільство так і не додумалося, попри всі його стратегічні досягнення. Брудний торговий автомат був забитий пакетиками смажених і висушених морських водоростей з різними смаками. Чорна Королева обгорнула навколо руки сумку, яку взяла з собою, розбила скло й наповнила сумку пакетиками.

На неї чекала людина з обличчям і голосом її батька. Хіба ж це не те, заради чого вона знищила два Фонди, щоб знайти його. Він не ростив її… Але він був таким схожим на того, хто б це зробив. Вона могла б відкрити шлях і перенести їх у світ, менш побитий, ніж цей, де ніхто не зміг би знайти їх. Це могло бути новим початком.

Все, що вона мала зробити, – це назвати його "тато".


Чорна Королева повернулася до покинутої квартири. Доктор Гірс не рушив з місця, де вона його залишила.

– Я принесла вечерю.

– Я не зможу так поїсти.

Чорна Королева поставила на підлогу пакунок з закусками й розстебнула наручники. Його руки впали по боках.

– Повечеряй.

Вона дістала пакетик з водоростями та знову поглянула на Гірса.

Хвилинна тиша. У нього знову був цей пильний погляд. Чорна Королева підозрювала, що він думав про те саме що й вона, бувши наодинці. Він заговорив:

– Насправді, чи не могла б ти підійти до мене на секунду? – доктор Гірс простягнув руку. – Мені потрібно зараз це зробити, якщо ти не проти.

Це був дуже незграбний спосіб попросити обіймів.

Чорна Королева вагалася. Відчуття мурашок на шиї змінилося іншим, більш знайомим: поштовх інстинкту самозбереження. Щось тут не так.

Доктор спостерігав за тим, як вона зупинилась, й повільно опустив руку.

– Тоді, можливо, пізніше.

Почуття провини знову повернулося. Чорна Королева бачила, як він простягнув руку, бачила як він відреагував на її вагання. Вона піддалася страху. Жодна Чорна Королева не повинна піддаватися страху. Тому вона підійшла до нього.

Він обережно обійняв її. На одну тиху мить це було все, чого вона бажала, заради чого працювала.

Тейзер Гірса впився їй в основу хребта. Щойно він послабив хватку, вона сповзла на підлогу. В повітрі стояв запах озону та горілого пластику. Гірс подивився вгору, на індикатор у своїх лінзах.

– Окуляри, зупинити запис.

Індикатор змінив колір з червоного на зелений.

Між знешкодженням і прибуттям оперативної групи, за підрахунками Гірса, пройшло одинадцять хвилин і п'ятнадцять секунд. Двері були відчинені, суб'єкт досі була без свідомості. Вони помістили її до польової камери, і Гірс поглянув на неї. Агент запитав, чи все гаразд. Гірс відповів, що вона ніколи не завдасть йому шкоди. Все, що він мав зробити, це відволікти її на достатній час, щоб він міг вільно зробити дзвінок.

Над тривалими процесами після захоплення працює велика кількість персоналу, більше, ніж потрібно, тому від доктора тепер нічого не залежала. Але попри це, коли він слідкував за тим, як суб'єкта забирають геть, у нього в голові почали формулюватися умови утримання для SCP-AATR, або неофіційно – Жінка з Іншого Всесвіту.

Якщо не зазначено інше, вміст цієї сторінки доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 License