Д-р Кондракі матеріалізувався у бункері Гітлера, одягнутий в повну форму СС з Вальтером П38. Він витягнув пістолет з кобури та попрямував назустріч до сталевих дверей поперед нього.
«Halt!» — пролунав голос позаду.
Він розвернувся та націлив пістолет. Перед ним був д-р Сімеріан, в такій же самій формі, та виглядав дуже збентеженим.
«Якого біса ти робиш тут?» — Кондракі процідив з відчуттям злості у голосі.
«Що? Хто ти?» — Сімеріан опустив руку на стегно.
«Доктор Кондракі, виродок. Ти казав мені, я не можу повернутися в часі, щоб вбити малого Гітлера. Це була дурниця, бо я навіть не казав нікому що я збираюся це зробити.»
«Ох. Точно. Тепер я згадав тебе.»
Мовчання тривало декілька секунд.
Брови Кондракі піднялися: «Чому ти тут?»
Сімеріан відвернувся в сторону: «Я, ем, я тут, щоб завадити тобі вбити Гітлера.»
«В його бункері? Серйозно? Він буде мертвим за лічені хвилини, навіть якщо я нічого не зроблю. Я думав вас, етичних яйцеголових, це влаштує.» — Кондракі замовк. — «Чекай. Вони б не послали тебе, щоб мене зупинити. Вони б відправили якогось агента, чи якось так.»
Незначне тремтіння від бою ззовні пройшлося по підлозі, коли світло замерехтіло.
«Що ж, маю на увазі. Звичайно. Але я був єдиним доступним для…»
«Брехня» — сказав Кондракі , — «ти тут, щоб вбити Гітлера.»
«Так, я справді тут для вбивства Гітлера.»
«Покидьок. Ти запізнився, я перший в черзі.»
«Коли ти встиг її зайняти?»
Кондракі махнув пістолетом: — «Типу, зараз.»
Сімеріан стиснув свої губи: — «Ти не можеш займати чергу на вбивство Гітлера.»
Кондракі знизав плечима: — «Я маю на увазі… Ми обидва могли б вбити Гітлера.»
Сімеріан морщив носа кілька секунд поки обмірковував це. «Добре. Як ми пройдемо через ці двері?»
Вони обидва подивилися на двері, що були зроблені зі сталі без видимих петель.
Кондракі вказав на двері. «Думаю, ми можемо просто вибити їх, так?»
Вони подивилися один на одного, і тоді, розгорнувшись вдарилися плечима об двері. І одразу обидва відскочили один за одним з бурчанням та скривленими обличчями.
Кондракі зціпив зуби, щоб промовити. «Гаразд, це міцні двері.»
Сімеріан тримав своє праве плече рукою в рукавиці. «Ага. Міцні двері. Оу.»
«Я вважаю, нам треба координуватись краще. Якщо ми вдаримо одночасно, можливо, нам вдасться вибити їх.»
Сімеріан кивнув: «Готовий на рахунок три?»
Вони обидва підійнялись та Кондракі почав рахувати. «Добре. Раз. Два-»
«Чекай, чекай» — перебив Сімеріан. «Ми йдемо на три чи на щось типу ‘Раз, два, три, вперед’?»
«Ми йдемо на три.»
Вони приготувалися знов та Кондракі почав відлік: «Один. Два. Три.»
Як тільки вони вдарилися плечима об двері, вони знов відскочили. В цей час поза дверми почувся гучний тріск. Постріл.
Вони обидва заплющили очі, дозволяючи болю та провалу охопити їх. Вони щойно втратили єдиний шанс, що в них був…
Ручка розблокованих металевих дверей повернулася. Д-р Клеф, одягнений в повну форму СС, відкрив двері з іншої сторони та побачив Кондракі з Сімеріаном, що потирали плечі.
Д-р Клеф широко посміхнувся: «Ха. Ви тут, хлопці, щоб вбити Гітлера?»