За час моєї роботи на Фонд мені довелося стикнутися з великою кількістю приватних осіб та організацій найрізноманітнішого характеру – кожною по-своєму цікавою й унікальною, зі своєрідним поглядом на світ та місце аномального в ньому. Частина з них – дійсні та цінні потенційні союзники Фонду, об’єднанні з ним бажанням захищати людство та вести його уперед. Частина – безумовні його вороги, що заради власної наживи чи обскурних ідеологічних цілей готові вивернути людське єство та саму нормальність навиворіт, не задумуючись ні про які ризики та довгострокові наслідки своїх дій. Проте – навіть з такими, як правило, можна домовитися і, якщо вже не вдається знищити, то хоча б добитися… задовільних умов співіснування, на кшталт ядерного паритету.
Чи не найяскравішим винятком з усього наведеного вище є ті організації й особи, що слідують Анігілізму. Вони не є цікавими, бо їх мета проста – знищення усього. Вони не є унікальними, бо цілями своїми нічим не відрізняються від карикатурного злодія з бульварної літератури початку XX сторіччя або паршивої прохідної відеогри, у якій видавець забув профінансувати розробнику сценариста. І навіть коли вони намагаються загорнути себе у релігійну чи псевдофілософську обгортку, кінцева мета їх ніколи не змінюється, і видає їх, наче відрубаний ніс єгипетського корупціонера.
У Вас резонно може виникнути питання: кого ж може привабити така ідеологія? Саркіцизм обіцяє сектантам владу, Церква Поламаного Бога – релігійний екстаз злиття з металевим абсолютом, П.О.Р.А. і подібні їй – задоволення вікових прагнень знедолених народів, і навіть Повстанці Хаосу обіцяють людям свободу й добробут. На противагу, навіть найбільшим та найвищим зі своїх послідовників Анігілізм обіцяє лиш знищення. Так хто ж при здоровому глузді погодитися на це? Правильно: ніхто.
Щодо цієї проблеми наразі існують дві превалюючі теорії. Перша – та, що збігається з даними нашого профілювання, і вказує на те, що до Анігілізму стікаються соціопати, мізантропи, божевільні та просто недалекоглядні імпульсивні люди, які хочуть помститися світу за уявні або реальні страждання, що, як вони вважають, вони були змушені понести. Друга, яку висунув Д-р Мурзей, вказує на те, що те, що ми з вами називаємо Анігілізмом, є нічим іншим як аномальним меметичним агентом, що вражає населення Землі за невідомим поки критерієм, та до якого більша частина сучасного людства, завдяки очевидним імплікаціям Анігілізму у розрізі природного відбору, має імунітет.
Думаю, вас не здивує, якщо тепер я скажу, що домовитися з послідовниками Анігілізму… проблематично. Безумовно, ви можете спробувати з ними поговорити, і можете навіть щось з ними підписати. Однак єдине, що їх цікавить – руйнація і знищення буття. А оскільки цього ви їм запропонувати не маєте права – всі ці домовленості не вартуватимуть витрачених на них повітря та паперу. Так само слід остерігатися й приймати щось з їх теплих чи холодних рук – артефакти Анігілізму не розробляються з оглядкою на безпеку користувача. Найліпший, найправильніший і єдиний доцільний спосіб взаємодії з Анігілістами – це їх негайне і безповоротне знищення. Благо, союзників у цій справі знайти достатньо просто.
