ОСОБЛИВІ УМОВИ ЗДЕРЖУВАННЯ: Стримати SCP-6000 не вдалося. Увесь персонал Фонду/ЧЕРГИ, який лишився на Землі, повинен явитися до HMCL-супервайзера своєї ділянки задля отримання подальших інструкцій.
ОПИС: SCP-6000 — це частина Землі, яку було перетворено у секцію позапросторової локації, відомої як Бібліотека Мандрівників. На сьогодні об'єкт охоплює усю західну півкулю та продовжує збільшуватися. Перетворення на SCP-6000 розпочалося з Амазонського басейну у Південній Америці та розповсюдилося по усій півкулі протягом наступних тижнів, попри спільні старання Фонду та ГОК в рамках проєкту ЧЕРГА, який чинив супротив цьому процесу.
Усі населені пункти, а також установи Фонду, ГОК та ЧЕРГИ всередині SCP-6000 вважаються втраченими. Протокол Завіси слід ігнорувати.
Наразі стримування SCP-6000 включає в себе евакуацію персоналу ЧЕРГИ в призначені позапросторові резервні установи.
SCP-6000 вкриває 58% поверхні Землі та активно розростається. Згідно з прогнозами, він окутає усю планету протягом двох з половиною тижнів.
Додаток 6000.1
ОСТАННІЙ ЗАПИС
Нижче наведено останній аудіозапис, записаний та переданий з Установи 57 перед тим, як її було повністю поглинено SCP-6000. Хоча вважалося, що увесь персонал й корисні аномалії було евакуйовано, розслідування показало, що директорка Мус ніколи не сідала на жоден з евакуаційних вертольотів під час хаосу.
Після запису цього аудіофайлу обидві особи зникли з біометричних сканерів Установи 57. Через кілька секунд її поглинув SCP-6000.
МУС: І так… що тепер?
SCP-6000-A: Що Ви маєте на увазі? Ми чекаємо. Що ще робити?
МУС: Мабуть, нічого. Чекаємо.
SCP-6000-A: Тоді що Вас турбує?
МУС: Я не певна.
[Тиша.]
SCP-6000-A: Вам дійсно не варто турбуватися, Ви ж знаєте.
МУС: Чому це?
SCP-6000-A: Полишити цей світ не так лячно, як то здається.
МУС: Я гадаю, ти недооцінюєш те, що має статися.
SCP-6000-A: Тоді що ж має статися? Так завжди буває. Це природно.
МУС: Ні. Чорт забирай, у цьому немає нічого природного. Світ пожирають живцем. Ми сидимо та споглядаємо апокаліпсис й нічого не можемо з цим вдіяти.
[Тиша.]
SCP-6000-A: Як гадаєте, після цього щось буде?
МУС: Я не вірю в Бога, якщо ти про це. Кожен, хто працює на Фонд й продовжує вірити в Бога, має віри не більше ніж у Папи.
SCP-6000-A: Я не про це запитую. Як ви гадаєте, що буде зі світом, коли його покриє Шлях? Просто нічого не буде?
МУС: Звісно. Воно поглинає світ, замінюючи його.
SCP-6000-A: Ось де Ви помиляєтеся.
МУС: Що?
[SCP-6000-A запалює цигарку пальцем.]
SCP-6000-A: Я не розумію, Директоре. Ви знаєте, на рівні логіки, що колись Сонце згорить. Проходите кожен день свого життя, рухаєтесь, знаючи, що Всесвіт не вічний. Завжди є кінець.
МУС: Еге ж, але це…
SCP-6000-A: Природно? Повільна, болісна теплова смерть Всесвіту, спостереження за тим, як кожна зірка темніє одна за одною, оскільки вони більше не можуть вибухнути, чим це природніше, ніж нинішні події?
МУС: Це нічого не змінює.
SCP-6000-A: Це змінює все, Тілдо. Усі ми живемо та трудимося знаючи, що ніщо не вічне. Але ми не дозволяємо знанню про існування кінця, зіпсувати нам історію. Ось що важливо. Завжди є ще історії.
МУС: Я… не розумію.
SCP-6000-A: Бібліотека — це усі історії. Там, де колись була одна історія, про Фонд і їх доблесне протистояння кінцю світу, всередині буде тисяча мільйонів нових історій і мільярд мільйонів нових світів.
[Тиша.]
SCP-6000-A: Бібліотека не просто об'єднує світи. Це усі світи. Кожен світ — це історія, кожна історія — це світ та все, що має сенс.
МУС: Тобто вона не вийшла з-під контролю. Це кінець історії, а ми стаємо… частиною Бібліотеки.
SCP-6000-A: Гадаю, можна й так сказати. Хіба Вам не кортить знов відвідати Бібліотеку? Виглядаєте, немов сумуєте за нею. Агент Макміллан точно сумував.
[Тиша.]
SCP-6000-A: А тепер ходімо. Позбавтеся цих кайданів. Ви ж не хочете пропустити кінець світу?
[Тиша.]
SCP-6000-A: Що?
МУС: Що ж… ні я, ні Адам, чи ще хтось, не міг нічого зробити, аби зупинити це? Усе не мало сенсу?
SCP-6000-A: [Зітхає.] Сенс був у тому ж, у чому він був і завжди. Створювати нові історії там, де колись нічого не було. Будьте щасливою, Тілдо. Ваша історія лишиться у пам'яті назавжди.
МУС: А що як... що як я не хочу нової історії? | МУС: Думаєш люди читатимуть про нас? |
«КІНЕЦЬ ЖУРНАЛУ»