Я прокинувся на лікарняній кушетці. Вмонтовані в стіни монітори демонстрували мої медичні показники: зріст, вагу, рентген та дані МРТ. Було декілька незнайомих графіків, які я не зміг прочитати. Я сів та побачив лікаря, який робив помітки, тому я запитав:
– Що показує цей екран?
– Це список модифікацій вашого тіла. Ми скануємо все: від штифтів, що з'єднують кістки, до наномашин у крові, – лікар повернувся до мене й підійшов до монітора, на який я звернув увагу. Я помітив що його голос й зовнішність майже ідентичні моїм. – Схоже, що ви абсолютно природний.
– Чому я тут?
– Я хотів вам показати, коли ви прийдете до тями, але ви прокинулися на декілька хвилин раніше, ніж було заплановано.
Мій двійник двічі торкнувся найближчого екрану. Я розгледів, що він перевіряє дозування ліків, які мені ввели.
– Помилка з розрахунком часу. Це означає, що ви насправді не моя копія.
Він посміхнувся, мабуть подумавши, що я жартую.
– Я – це ви, у якого щось пішло іншим шляхом, докторе. Я б продовжив це дослідження, але я знаю, що ви не будете співпрацювати, доки не отримаєте відповіді. Ходімо.
– Наша найбільш популярна гіпотеза полягає у тім, що якийсь кравець реальности відчинив пузир між світами для власного користування, – сказав мені доктор, коли ми проходили через крило. – Ті з нас, хто вивчає просторово-часові аномалії, вважають, що вони занадто стабільні, щоб виникнути природним шляхом. Я довіряю їм в цьому.
– Найперший з прибулих, про якого нам відомо, був затриманий близько шести років. Ми вважаємо, це було після завершення початкової стадії будівництва. Однак, з того часу база постійно розширювалася, оскільки нас ставало більше.
– Це не відповіло на моє минуле питання.
– Я знаю, докторе. Я намагаюся бути обережним з новоприбулими та пояснюю їм все максимально просто, але я доволі добре знаю вас, тому мені відомо, що шок вам знайомий лише як концепція. Тому ласкаво прошу.
Він відчинив двері й ми увійшли.
Коли ми зробили це, то до нас підійшов інший мій двійник, після чого вони обмінялися даними планшетних комп'ютерів. У коридорі спілкувалися ще двоє, збираючи медикаменти.
– Населення, про яке я згадував раніше, докторе Гірс? Це ви. Це ми. Двісті вісімдесят екземплярів, які зібралися з усього мультивсесвіту. Ласкаво прошу до Дому Гірсів, Чарльзе.
– Я знаю, яким буде ваше наступне питання. Хвилинку, – мій гід відкрив фотографію на планшеті й показав мені. – Чи це та жінка, яка викрала вас?
– Її обличчя було приховано, але я впізнаю рот.
– Обличчя – це найменш важлива частина. Чи були у неї костюм та пістолет?
– Були.
– Добре, це напевне Чорна Королева Персефона. Добре те, що вона одна із найдобріших. Насправді її звати Елісон Чао, але вона напевне й сама це сказала.
– Вона назвала тільки ім'я.
– Вона ваша дочка. Точніше, вона одна з версій вашої дочки… Ще точніше, вона дочка однієї із версій вас, – він почухав підборіддя, – У вас є діти, Чарльзе?
– Я ніколи не був одружений. Будь ласка, не називайте мене "Чарльз".
Ми вийшли з медичного крила до коридору з килимами.
– Тут у нас крило відпочинку.
Він відкрив двері до кімнати з дюжиною столів для гри в шахи, кожен з яких був зайнятий.
– Я можу включити вас до гри, якщо хочеш. Я навіть подбаю, щоб вам дісталися білі фігури.
– Ні, дякую. Я ніколи не грав у шахи з самим собою.
– Досить справедливо. На чому ми зупинилися… А, так, у багатьох Гірсів, що знаходяться тут, немає живих дочок. Не у всіх, але… – він замовк, ліниво постукав по екрану свого планшету декілька разів. Можливо він чекав доки завантажиться інформація. – І я співчуваю з цього приводу. Вас називатимуть "Доктор Гірс" до кінця екскурсії. Просто у вас ще немає свого позначення, – він закотив рукав на правій руці та показав татуювання. – Ми отримуємо їх на третьому етапі підготовки, після дослідження та вступної орієнтації. Я С-44.
– С-44. Чи обов'язкове це татуювання?
– Так. Це найбільш ефективний спосіб, який вигадали співробітники відділу логістики, щоб уникнути плутанини, – він прогорнув інформаційні стовпці під фотографією Чорної Королеви Персефони. – Єдиний спосіб уникнути цього – придумати нову систему й переконати їх прийняти її. Я від всієї душі підтримаю вас.
Ми завернули за ріг, і нам відкрився коридор з рядом дверей.
– Це житловий корпус. Скоріш за все, ви будете жити тут. Квартира має прийтись вам до смаку – максимально раціональна, легко прибирати, комп'ютер з доступом до всієї інформації, що я можу вам надати.
Я відчинив незамкнену квартиру.
– Вони нагадують камери утримання Фонду.
– Я думаю що такі умови найбільш естетичні для всіх.
Я промовчав. Тим часом ми дісталися до розвилки.
– Наразі, – сказав мені С-44, – ми можемо піти праворуч, до їдальні та робочих місць. Ваша спеціальність… – два натискання на планшеті. – …машинобудування, так? Я можу показати вам лабораторію.
– А що ліворуч?
– Технічне обслуговування, сад та… інший житловий комплекс.
– Що ж, яку частину будівлі ви покажете мені в першу чергу?
– Повірте мені, у нас вистачить часу лише на одну.
– Зрозуміло. Хто відповідає за обладнання в лабораторії?
– Техніки складають заявки на деталі та обладнання, а спеціалісти з логістики передають їх Чорним Королевам, які схвалюють або відхиляють їх. Є декілька обмежень… Просторово-часові дослідження суворо обмежені, через це у вас можуть виникнути проблеми з отриманням речей, які можуть катастрофічно пошкодити будівлю, але техніки об'єднали свої знання, що дозволило ввести доволі велику кількість інновацій.
– Об'єднали свої знання? Поясни.
– Кожен Доктор Гірс додає свої знання до загальних ресурсів об'єкту. Є альтернативні версії вас зі світів, де знання квантової фізики на десятиліття випереджають ваші, де матеріалознавство створило такі речі, про які ви могли тільки мріяти… Кожен працює в тій галузі, в якій він найбільш ефективний для мультивсесвіту.
– Відведіть мене туди, С-44.
Він так і зробив.
Щоб не витрачати час, я наведу лише декілька прикладів того, що я побачив, а не повний список. Початкові нотатки, котрі я зробив в технічних лабораторіях і записав по пам'яті, щойно отримав доступ до паперу, заповнили мій перший журнал, тому я продовжив записи у другому, який мені люб'язно надали.
Я бачив експерименти з квантовою заплутаністю у такому масштабі, що в них використовувались яблука та більярдні кулі. Бачив інноваційні людські органи, призначені для забезпечення тіла новими ресурсами без ризику відторгнення. Невелика команда розробила метод кодування повідомлень в генетичний матеріал, які можна прочитати зі зразка крові чи тканини, за допомогою якогось процесу, який вони тестували під час клонування видів, що вимерли на відповідних планетах.
Одна з лабораторій була присвячена досягненням в технологіях годинникових механізмів. Я спостерігав, як аналоговий комп'ютер оцінював алгоритми сортування, працюючи виключно від заводного ключа. В кутку дослідники по черзі спостерігали за складним комплексом зубчастих коліс навколо приймального контейнера. Мені пояснили, що інколи показники перемикаються на одне з декількох налаштувань, таких як "Грубо" або "Тонко", і з'являється той чи інший об'єкт. Це була частково гра, а частково нав'язлива ідея у дослідників цього часового механізму – визначити, саме предмет запропонували машині, виходячи з результатів.
– Я не хотів би зупинятися на цьому, – сказав мені С-44, – але вже пізно. Вам потрібно встигнути на останню зміну підготовки, якщо ви не хочете провести ніч на лікарняній койці.
– Дуже добре.
Ми перейшли до медичного крила. С-44 знайшов табличку з написом "Підготовка – Житло та Позначення".
– Це кінець нашої екскурсії, докторе Гірс. Ах так, є ще одна річ, про яку я маю вам розповісти, – С-44 постукав по найближчому настінному монітору. Він відкрив меню та перетягнув його за край екрану, після чого воно з'явилося на його планшеті. – Це інформація по вашому пошуку. Її передадуть вам найближчим часом.
– Сподіваюся, вона буде містити в собі причину мого викрадення.
– Це різниться, залежно від кожного з нас та кожної з них. Дехто забирає нас, бо думає, ніби нам заблокували пам'ять про наших дітей, або видалили її. Дехто вважає, що доктори, яких вони викрали, мають психологічні пошкодження й потребують лікування. Дехто ж вважає нас ресурсами, які будуть використані для роботи в лабораторіях та майстернях. Якби ми були їхніми цілями, то нас не кинули б… в… Ось сюди.
– Як я вже казав, вам дісталася одна з найдобріших, – він повернувся до мене. – Вона забрала вас сюди тому, що не хотіла, щоб ви постраждали через те, що вона збирається зробити з вашим Фондом.
Клерк із підготовки дав мені ключ від квартири та значок, який означав що я працюю в Інженерній Лабораторії 3. Він попросив мене покласти руку до пристрою, що я і зробив. Манжет утримував мою руку, для запобігання руху, й на мою шкіру було нанесене татуювання, відносно швидко та безболісно.
– Сподіваюся, вам сподобається тут, В-85, – сказав клерк. Я поглянув на свою руку та переконався що він звертається до мене.
Мій перший візит до моєї квартири та сон в ній пройшли без пригод. В кафетерії мені подали кукурудзяні пластівці зі шматочками банану, що є моїм улюбленим сніданком. Закінчивши їсти, я попрямував до свого робочого місця. На розвилці в коридорі я вирішив повернути ліворуч, щоб швидко оглянути цей район, але співробітник служби безпеки повідомив, що мені потрібен супровідник із відповідним допуском. Я прийняв це.
Того вечора я раніше пішов з роботи (у порівнянні з моїм звичайним графіком: у Фонді це було б на дві години пізніше) та записався на зустріч до С-44. Він погодився провести екскурсію. Клерк запитав мене, чому мене так зацікавило те крило. Я відхилив питання, оскільки не зміг відповісти.
Я зустрівся з С-44 наступного дня, після роботи. (Деталі мого дослідження я заносив до свого другого журналу. За запитом керівника відділу постачання я почав вести цифровий журнал, але спочатку я все одно зберігаю дані на папері). Він попросив мене показати значок, що я й зробив. Я попросив показати мені технічні приміщення та "інший житловий комплекс", про який він згадував, й він повів мене. По дорозі С-44 завів легку розмову про те й се.
– Що ж, ви B-85… І ви отримали роботу в лабораторії? Мої вітання.
– З цього приводу була якась невизначеність?
– На жаль, не кожен може отримати ту посаду, яку він хотів би. Хтось повинен виконувати непопулярну роботу. Відділ кадрів добре справляється, надаючи більшости з нас посаду, яка найбільш нам підходить. Ті з нас, хто не має докторських ступенів, виконують задачі низької кваліфікації, в той час, як більш, ох… представницькі, назначені працювати на соціальних роботах.
– З вами теж це сталося, С-44?
– Це так. Я працював МРТ-техніком в приватній клініці, але зараз я виконую цю роль, оскільки мало хто з нас розбирається в подібних речах. Але досить про це. Ви маєте побачити сад.
С-44 привів мене до зимового саду, оснащеного лампами штучного сонячного світла. Тут росли рідкісні рослини [навести приклади], за якими доглядали помічники доктора Гірса А-20, який радісно привітав мене.
– Чи це не прекрасно? – запитав він мене.
– Я впевнений, що це корисна колекція.
– Корисна… – А-20 зняв робочу рукавицю та потер підборіддя. – На мить звільніть свій розум, В-85. Просто відчуйте місцеву енергію. Коли кожна клітина упивається сонячним сяйвом, коли кожна рослина тягнеться до нього… хіба ви не відчуваєте Бога тут?
– Не відчуваю.
– Що ж… так, це корисна колекція. Думаю, ви оціните гідропонні харчові культури. Їх щойно винесли за ті двері, – А-20 натягнув рукавицю та почав підрізати кущ.
– Не звертайте уваги, – прошепотів мені С-44, – у своєму світі він був учасником якоїсь "Церкви Повзучої Лози".
– Добре. Я думаю що він правий щодо харчових культур, С-44.
Я побачив камеру, заповнену зерновими культурами, травами та іншими їстівними рослинами, які росли в воді.
– Саме звідси постачається більша частина продуктів для їдальні. Тут також є й лабораторія клонування. Деякі продукти транспортують сюди з інших місць, але ми намагаємося бути настільки самодостатніми, наскільки це можливо. Чорні Королеви проводять тут все менше й менше часу.
– Я думаю, вони просто хочуть, щоби ми знайшли Дерево, – пробурмотів один з помічників А-20, перераховуючи томати.
– Тільки не кажи мені, – звернувся до нього С-44, – що твій бос навернув тебе до своєї віри.
– Це має сенс, хіба ні? Біорізноманіття у цьому саду неймовірне. Тут, в буквальному сенсі, більше рослин, ніж може запропонувати всесвіт.
– Лише тому, що цей сад містить у собі рослини з декількох всесвітів, – вставив я своє слово. – Ваше твердження вводить в оману.
– А коли й де було інше місце в якому зібрано стільки рослин, а доглядала за ними всього одна людина?
– Знову ж таки, це не…
– В Едемському Саду, брате. Людство віддаляється від цього місця, від Древа Пізнання. Я гадаю… що Чорні Королеви намагаються змінити це.
– С-44, чому б нам не продовжити екскурсію?
– Це, ну… так, добре.
С-44 повів мене далі на захід. Це крило патрулювала додаткова охорона — доктори Гірси у візорах, що закривали їхні обличчя. Мені показали замкнуті двері сховища.
– Тут немає зчитувача бейджів, В-85. Ніяких електронних частин у дверному механізмі. Є ключі, які мають декілька охоронців та Чорних Королев, а інші…
– Що за ними?
– Там дуже схожа, але абсолютно інша установа. Це те альтернативний житловий комплекс, про який я казав. Він зачинений, тому що… По правді кажучи, я не впевнений, що вам можна знати це.
– Яку інформацію я можу отримати з 2 рівнем допуску?
– У вас ще немає планшету, чи не так? Ось… – С-44 підніс екран до мене, ввімкнувши фронтальну камеру. – Піднесіть свою картку.
Я просканував її.
– О, добре, а ось і звіт, – С-44 підсумував інформацію для мене. – Що ж… Якщо черговий Гірс прибуває з якимись штучними частинами тіла, або іншими імплантами, такими як цифрове око, хірурги визначають це, видаляють та замінюють на частину, культивовану в центрі клонування (відторгнення майже не буває, оскільки у всіх жителів практично ідентичний геном). Однак деякі з них не підлягають коректувальній хірургії. Вони ізольовані від інших у своїй власній установі.
– Не бачу причин для цього.
– Деякі з них були доповнені потужнім штучним інтелектом, а деякі взагалі повністю переведені на нього. Якби ми дали їм викласти їхні доводи, то вони би протягом дня захопили владу в цій будівлі.
– Якщо вони настільки компетентні, то я вважаю це практичним рішенням.
– Чорні Королеви вважають інакше. Тому вони суворо дотримуються карантину та тримають їх поряд з… цією кімнатою.– С-44 показав на кінець коридору. – Я знаю, що вам туди не можна.
Пара охоронців стояла у двох-трьох метрах від нас. Двері, які вони охороняли, були матово-сірими з червоною емблемою.
– Пояснити символ?
Це було кільце з п'ятьма стрілами, направленими зовні від центру в формі зірки.
– Виглядає доволі знайомо.
– Може це тому, що він нагадує вам логотип Фонду. Як я розумію, існує група, що відкололася від Фонду, під назвою "Повстанці", "Повстанці Чао", "Кашоторговці" чи…
– Повстанці Хаосу.
– Правильно. Ці двері зроблені з чавуну. Ймовірно, він захищає від їхньої магії. Я нічого не знаю про це, але Чорні Королеви працюють з одним Гірсом, A-скількись, який називає себе "чародій-дослідником" і розбирається з політикою ПХ.
Двері відчинилися зсередини. За ними стояв Гірс, що тримав в руках папку-планшет.
– Запитую дозволу на вихід з соляного кільця мого чергування.
Двоє охоронців повернулись в його сторону та постукали по своїм значкам. Гірс підніс їм свою картку правою рукою.
– Обережно. Ви зламаєте собі руку, якщо вона потрапить до цієї віддушини.
– Ми не можемо прочитати звідси.
– Я не хочу підходити до вас без дозволу, – він вказав у бік. – Крюк у вашій шиї – це контакт, котрий ви здійснили.
– Не запрошуйте його назовні, – звернувся один до іншого, – Йому це потрібно. Він чорнокнижник.
– Мені потрібно отримати нову шкіру, – підвищив голос підозрілий Гірс.
Я повторив про себе ці дивні слова. Це звучало болісно. Він оголив ліву руку. Вона вся була в крові. Він почав розбризкувати її по підлозі й стінах по ту сторону дверей. Один з охоронців натиснув на кнопку, ввімкнувши тривогу.
Коли двері в блок Повстанців почали зачинятися, він прокричав, перекрикуючи сирени:
– Голіафе, як мене чути? Осквернений, ти прибув.
На мить він поглянув в мої очі.
– Мені дійсно дуже прикро за це, – С-44 перевірив мій одяг. – Принаймні, на вас нічого не потрапило.
– Це добре, – сказав я.
– Гадаю, мені потрібно відвести вас до вашої кімнати.
– Це також було б добре, – сказав я йому.
– Боюся, вам доведеться пройти додаткове обстеження. Вони захочуть перевірити, чи не піддались ви впливу "заклинань" чи "когнітивного зараження".
– Дуже добре.
Експертиза не виявила ніяких наслідків після інциденту, психічних чи метафізичних. Наміри, з якими цей агент ПХ вдався до порушення, не були визначені. Що до мене, то я досі не впевнений, чи був він якимось чином попереджений про мою присутність інформаторами чи гаданням, або, можливо, він просто намагався зв'язатись з іншими жителями та сподіватись на краще.
Цей агент не намагався використовувати ні когнітивні зараження, ні магію. Він пробігся провокативними фразами. Він хотів активувати приспані агенти.
Звідки він знав їх? Можливо, члени ПХ координуються між всесвітами. Я повинен запитати в нього особисто, коли ми зустрінемося.
Мене перенесли сюди під приводом, що я дослідник Фонду, ким я й був. Мене вважають людиною науки. Я все ще вірю, що так воно і є. Як сказав Вітмен, мене багато.
Кожен механізм зрештою ламається. Іноді цьому процесу потрібна невелика допомога.
