Новий раунд
рейтинг: +1+x

Глибокий вдих. Повний рот пилу і бруду з присмаком крові.
Видих. Довгий і безболісний кашель.
Думки збираються до купи, свідомість прояснюється. Все тіло болить і ниє, в голові дзвін сотень дзвонів… Здається, я лежу на спині, на якомусь камінні… Спробував відкрити очі, але голова заболіла ще сильніше.
Піднявся, спершись на якусь стінку. Рухатися важко і трохи боляче, але можна… Довелося постояти трішки, аби прийти в себе і зрештою відкрити очі.

І так, що ми маємо?
По-перше, я цілий! І це круто!, Ну, звичайно, не обійшлося без синців і подряпин, але жодної серйозної рани або перелому!
По-друге, я в якомусь офісі… Ну, раніше це був офіс. Столи, комп’ютери, гіпсокартонні стіни, стільці на коліщатках, квіточки в горщиках та усілякі канцтовари… Розкидані по всьому приміщенню, світла нема, частина підвісної стелі обвалилася разом з лампою. В стінні біля мене дірка… Схоже це я її пробив. Або мною.
По-третє, у мене з собою нічого немає, і це найсумніше. Джинси, футболка, шкірянка та кросівки — все, що залишилось у мене з минулого разу. Ну і запальничка "Zippo", котра зараз мені нічим не допоможе.

Ну, гра почалася!
Почнемо з самої серйозної проблеми. Пробігся по офісу, але що знайдеш у цього планктона. Хіба що канцелярський ножик. О! А ось і ящик з інструментами. Кручена пара, обтискачі, тестери… Ось те, що мені потрібно — молоток і викрутка! Тепер я озброєний, можна і пожерти. Десь тут був торговий автомат…
Хм… Бити скло молотком — це для слабаків! Метнув монітор. Шоколад, чипси та лимонад, як давно я вас не бачив!

Підкріпилися — пора і вибиратися звідси.
Ага, то ж я замкнений… Завжди хотів це спробувати. Розбіг, стрибок, удар ногою у двері!
Удар спиною об підлогу… повітря миттєво покинуло легені й ще пару хвилин не поверталося…
А двері-то тріснули! Вона з того боку чимось підперта… Ну й гаразд! Є ж пролом у стелі, нафіг я так викаблучувався?!

О! А ось і місцеві!
Якийсь він дивний, я йому рукою махаю, а він тупо йде і йде собі кудись повз… Немов зомбі якийсь! Цікаво, а що буде?…
Точно зомбі! Я його живіт в решето перетворив, а йому хоч би хни! А якщо молоточком по голові? Ось! Одразу впав!
Ще три-чотири удари, й навіть не полізе більше нікуди.

Гаразд, поїхали далі…
О! ось і віконце! Ух, куди ж мене занесло!
Я на поверсі тридцятому… А містечко в поганому стані… Все в пилюці, світла нема, машини залишені де попало, десь не вистачає вікон, а деякі будівлі так взагалі почали осипатися. Там пожежі, там навпаки залило все водою… Людей здається не видно… Хоча ось там якісь… не знаю, як їх назвати, може це і не люди… ходять.
Ну гаразд, для початку потрібно спуститися…

Бах! Неприємне відчуття, коли тільки повернувшись, отримуєш з ноги в живіт і зустрічаєшся потилицею з вікном.. І де цей гомодрил раніше ховався?!
Ну добре, подивимось хто кого! Закрутка і молоток, звичайно, не найкраща зброя, але варіантів не багато?

Бах! І знову я зустрічаюсь з вікном, а викрутка безнапасно залишилася в плечі цієї горили… І хоч би хни! Пішов від прямого удару з лівою, пригнувся, пройшов хуком праворуч, вгатив молотком точно поміж очей! Ну я і красе…
Хрясь! Ну ось не очікував я його прямого правою… А вікно не очікувало ще одного удару… І ось я лечу з тридцятого поверху…

Розкинув руки, щоб було красиво, закрив очі й чекаю зустрічі з асфальтом…


Удар плазом об воду — це ні фіга не приємно… Добре хоч пішов не глибоко і берег опинився близько.

І так, що тепер?
Джунглі, спека, доведеться кинути шкірянку… Та й намокла запальничка мені вже не знадобиться. Добре що хоч молоток не загубив!

Нове місце, новий раунд гри! Як я все це обожнюю, навіть додому не хочеться… Гаразд, ще трошечки, і час закруглятися. Речі “Від Лівші” самі себе робити не будуть!

Якщо не зазначено інше, вміст цієї сторінки доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 License