Боги зліталися у Велику Безодню, неначе мухи на гниле м'ясо, полюючи одне на одного й облизуючи рани на тілі всесвіту. Окрім цього, вони влаштували вечірку.
"До мене просто ніяк не допре!" — вигукнув ОЛЕНЬ, — "що такого особливого з тим Дейлпортом? Невже там краще, ніж будь-де?"
"Розумієш," — відповів Панглосс, — "Справи там йдуть вкрай кепсько. Мені треба витягувати звідти місцевих, якщо щось трапляється."
"Там вже немає й половини богів!" — пробурчав ОЛЕНЬ і звернувся до бармена. — "Можна хоч якось вгамувати цих структурних крикунів, будь ласка?"
Коли крики стихли, всі почули, як десь на фоні сперечаються МЕХАН і Ялдаваоф. У той час, як величезний годинниковий механізм цокав, бог плоті беззмістовно ревів у відповідь.
"Тільки не знову," — заволав ОЛЕНЬ, — "а можуть вони просто зняти кімнату?"
"Чому ти кажеш це?" — запитував Панглосс. — "Вони змагалися один з одним багато століть."
"О-хо-хо, Пангі, ти просто не маєш повного уявлення ситуації." — ОЛЕНЬ гиготнув, — "Я тобі кажу, вони зблизяться перед тим, як розірвати одне одного."
"Не може бути!"
"Якщо це відбудеться, ти напишеш мені один зі своїх дурних віршів." — ОЛЕНЬ зареготав.
"Вони не дурні!" — запротестував Панглосс. — "Вони зображають мої найглибші почуття!"
"Ну тоді," — знизав плечима ОЛЕНЬ. — "Якщо я виграю, ви напишете мені одну зі своїх дивовижних поем."
МЕХАН видав металічний скрегіт, а Ялдаваоф викликав до бою своїх шістьох архонтів.
"Чому ми не можемо просто виставити цих двох!" — Багряний Король вдарив по стійці, — "Це відразливо!"
"Завались, Червоний!" — ОЛЕНЬ набридливо звернувся до нього, — "Знайди вже собі дівчину!"
"Що за нісенітниця!" — Багряний Король заревів. — "Немає таких перешкод, які б завадили величному Багряному Королю виконати таке незначне завдання! Ти візьмеш ці слова назад, коли станеш свідком моєї прекрасної нареченої —"
"Пробачте мені," — його перебив Птах, потупивши погляд, — "а мою наречену хтось бачив?"
"Ти ставив це питання лише тисячу років тому!" — ОЛЕНЬ заволав, — "дай нам відпочити!"
"Але ж вона знов захоче знищити світ," — заскиглив Птах.
"Глянь у Дейлпорті, може?" — відповів Панглосс.
Бог вдячно кивнув, перш ніж вилетіти з Великої Безодні. Багряний Король здійняв галас і розтрощив стійку через відсутність уваги, на яку він, за своїми словами, заслуговував. Повішений Король щось тихо бурмотів, проте ніхто не звернув на це жодної уваги. Доки війна металу й плоті розгорялася, Той-Хто-Створив-Світло кричав на свого брата, щоб той йшов до своєї кімнати.
"Це стає дедалі абсурднішим із кожною секундою. Я маю на увазі, де моя клята планета розмірами з сонце, яку я замовив сто років тому?" — ОЛЕНЬ почав сперечатися з офіціанткою, аж раптом: "Де замовлений мною десерт? З супутниками зверху?"
Почувши це, офіціантка обернулася й передала йому скибочку тосту.
"Ох-ух." — Панглоссу перехопило подих.
"Дідько, тільки не це лайно знов." — ОЛЕНЬ встав, закочуючи очі.
Панглосс обернувся й побачив, як офіціанти й офіціантки пхають до рота скибки хліба. ОЛЕНЬ повернув до виходу, але величезна зелена купа мацаків загородила його, не помічена більшістю богів. Вони були надто зайняті собою, щоб звернути увагу на співи "п'ятірні" десь на фоні.
"Ох, ну звичайно," — ОЛЕНЬ насупився, — "біда не приходить одна."
"Натомість, тепер ти, можливо, будеш радий опинитися у Дейлпорті." — Панглосс глибоко вдихнув, — "Той-Що-Блукає-Снами розповідав, що йому там було реально круто."
"Найгірша вечірка у світі!" — вигукнув ОЛЕНЬ, перш ніж пройти крізь гігантського бога-зірку.
"Тож," — ОЛЕНЬ сказав, — "вечірку зіпсовано."
"Угу." — Відповів Панглосс, дивлячись на п'ять велетенських мацаків зірки, які стирчали з безодні.
"Я так і не з'їв свій десерт," — бурчав ОЛЕНЬ. — "Знаєш що? Тепер я зійду до них і вимагатиму крові невинних."
"Стоп, що."
"Піду змушу Фонд грати для мене музику," — оголосив ОЛЕНЬ. — "Насправді, в них просто кращий музичний смак, у будь-якому випадку кращий, ніж у крикунів."
"Це тупо," — уїдливо сказав Панглосс.
"Дійсно, але мене це більше не хвилює," — відповів ОЛЕНЬ вразливо. — "І тобі все ще треба написати поему для мене."
Кінець-кінцем, гігантська зірка все наближалася, ОЛЕНЯ добровільно поставили на зберігання; Багряний Король заволодів усіма своїми дружинами (до того, як його зв'язали всередині ПЕРЛИНИ КОРОЛЯ МУШЕЛЬ); МЕХАН і Ялдаваоф зійшлися, перш ніж розірвати один одного на шматки; а я так і залишився тостером.
Одного разу у Великій Безодні було місце для розваг. Боги зліталися туди й — Ні, знаєш що, ОЛЕНЬ? Це ідіотизм і мені байдуже, що ті два збоченці врешті решт зняли собі окрему кімнату. До біса, я не беру в цьому участі.
—Панглосс
