Розмноження SCP-939
рейтинг: +2+x

Документ №939-00-62: Розмноження SCP-939

25 вересня 1992-го року, SCP-939-1 народила після періоду вагітності, який тривав протягом дванадцяти (12) місяців. Послід SCP-919-1 містив шість зразків, які були класифіковані від SCP-939-A1 до SCP-939-A6. SCP-939-A1, A4 та A5 виявились самцями, у той час як A3 та A6 виявились самицями. SCP-939-A2 народилась мертвою, і була негайно з'їдена SCP-939-1. SCP-939-1 ніяк не заважала вилученню власного посліду.

Вівісекція SCP-939-A1, A3, A4 та A5 виявила, що вони морфологічно та генетично ідентичні до здорових немовлят людини1. Залишки SCP-939-A1 та SCP-939-A3 зберігаються в біологічній дослідницької Зоні 12, у Сховищі Біологічних Матеріалів, в камерах 939-026C та 939-026D відповідно. Залишки SCP-939-A4 та SCP-939-A5 були спалені.

SCP-939-A6 була переведена до [ВИДАЛЕНО] для наступного спостереження за її дорослішанням. Істота буде проходити щомісячний фізичний огляд та інші процедури, які будуть вважатись необхідними.


Документ №939-A6-16: Звіт про переведення від Д-ра ██████

[ВИДАЛЕНО]


Примітка від 03-16-1997: Після підслуховування численних розмов персоналу SCP-939-A6 почала вважати, що її ім'я "Кетер". Враховуючи помітний позитивний вплив цього на її настрій, працівникам рекомендується ні заохочувати, ні спростовувати це припущення. Фізичний та розумовий розвиток істоти збігається з таким саме у людини відповідного віку.


Документ №939-A6-33: Emergency Medical Log SCP-939-A6

Дата: 09.01.2001

Приблизно о 20:00 активність SCP-939-A6 дуже підвищилась. Після опитування істота повідомила, що вона відчуває себе хворою. Огляд показав, що дихання істоти швидке та неглибоке. SCP-939-A6 супроводили до медичної палати для подальшого обстеження. Під час обстеження було виявлено, що серцевий ритм істоти нестійкий, і складає в середньому сто дев'яносто (190) ударів в хвилину. Інші аномалії не спостерігались; SCP-939-A6 ввели бензодіазепін і повернули в камеру зберігання. Припускається можливість панічних атак; тригер невизначений.

Дата: 10.01.2001

Приблизно о 04:30, SCP-939-A6 повідомила про аналогічні симптоми, які супроводжувались легким головним болем та відразою до світла. Огляд істоти виявив симптоми, аналогічні до тих, які мали місце попереднього дня. SCP-939-A6 ввели заспокійливий засіб, наказали відпочивати, та повернули до камери зберігання.

Дата: 24.01.2001

Симптоми, викладені вище, зберігались протягом наступних двох тижнів, після чого стали підсилюватись. SCP-939-A6 знищила освітлювальний прилад в своєй камері зберігання, після чого в 01:40 вона залізла під своє ліжко, і згорнулася там в позі ембріона. Істота A6 чинила опір спробам вивести її з палати, що було необхідно, щоб відправити її на обстеження в медичну палату Зони ██. Істота скаржилась на сильний головний біль, інтенсивну неприязнь до світла, підвищену чутливість до слухових подразників, сильний біль у грудях та животі і незручність через спеку, стверджуючи, що їй "занадто боляче, щоб плакати". Середня температура тіла SCP-939-A6 становила 41.2° C. Виміряння пульсу виявилось неможливим.

МРТ виявило, що [ДАНІ ВИДАЛЕНО]

Для SCP-030-A6 була приготовлена підсилена камера зберігання. Освітлення було зменьшено, і в камері за запитом істоти був встановлений великий басейн, наповнений водою.

Дата: 26.01.2001

SCP-939-A6 занурила у наданий їй басейн, де залишалась неактивною протягом сорок однієї (41) години, після чого почала жорстко рвати власну шкіру. Вона відчувала сильну стурбованість, коли побачила, що її шкіра відпадає, але, здається, виявилась нездатною зупинитись. О 22:36 Д-р ███████ повідомив, що голова SCP-939-A6 відірвалася від тіла. У 22:40 істота виглядала як морфологічно ідентична зменшена копія SCP-939-1.

Додаток 13.02.2001: SCP-939-A6 була рекласифікована як SCP-939-101. Істоту було переміщено в біологічну дослідницьку Зону-12 для наступних досліджень.


Документ №939-101-77: Аудіопротокол 939-101A №13

<Початок протоколу, 10:16, 22.05.2004>

<Допуск до кріогенної камери зберігання 939-101 наданий: Д-р. ██████.>

<Допуск до камери CGPT 939-101A надано.>

SCP-939-101: Вибачте, пане? Навіщо ми тут? Тут дуже холодно та ми хочемо піти додому. Нам пора вже лягати спати, і нам дуже шкода. Ми цього не хотіли.

SCP-939-101: Ви бачили наші малюнки? Нам подобається малювати. Тато вішав їх на стіну, окрім тих випадків, коли люди в білих халатах їх забирали. Тато наказав нам не малювати такі малюнки. Вони засмучували його, і тому ми намагались робити все можливе, щоб малювати інші речі, але іноді ми забували. Іноді тато їх ховав або рвав на дрібні шматочки. Він сказав нам, що це не тому, що вони йому не подобаються, а тому, що захищав нас від тих лікарів в білих халатах, але потім лікарі забрали татка.

SCP-939-101: Вони наказували нам робити малюнки та казали забути про татка, але без тата ми боїмося голок. Ми не забули тата. Але тато, здається, забув про нас. Ми вважаємо, що у цьому винні лікарі. Тато не міг нас забути, чи не так?

SCP-939-101: Вони дали нам другого тата, і сказали, що це і є нас справжній тато, але ми знали, що це не так. Лікарі змусили нас зробити більше малюнків. Вони постійно казали нам, що цей несправжній тато і є справжній, але нас не обдурити. Ми сказали їм, що брехати погано, бо так нам сказав тато, тому потім вони нам більше не брехали.

SCP-939-101: Вони залишили нас самих, та дали папір, олівці і фарби і сказали, що ми можемо малювати все, що захочемо. Іноді ми малювали тата. Іноді ми малювали те, що тато наказав не малювати. Лікарі забирали всі наші малюнки.

SCP-939-101: Іноді лікарі в білих халатах і люди в великих чорних сорочках з безліччю кишень і в шоломах, які носять зігнуті вікна і… як їх називав тато? Я забула. Вони ходили з нами вниз до зали та проводили огляди. Нам це не подобалось.

SCP-939-101: Іноді нам доводилось лежати в темному місці та залишатись нерухомими. У цей момент тато розповідав би нам історії. Ми не завжди їх розуміли, але вони нам все одно подобались. Були історії про місця, де немає стелі, де до верху можна підніматись довічно, а земля не була біла. Ми цього не розуміли. Стелі є скрізь, чи не так? А потім лікарі забрали тата, і нам вже ніхто не розповідав історії.

SCP-939-101: Тепер ми відчуваємо себе погано.

SCP-939-101: Лікарі проводили багато оглядів, і здається, вони злякались, і ми також злякались. У нас був дуже сильний головний біль, і ще світло було таке неприємне, і було багато шуму. Ми хотіли прохолодної води і так, щоб не бачити яскравих вогнів, доки наш головний біль не пройде.

SCP-939-101: Вони посадили нас у темряву і дали нам багато води, але вода змусила нас свербіти. Коли ми дряпались, наша шкіра стала по-трохи відшаровуватись. Ми дуже злякались. Ми кликали тата, але він так і не прийшов.

SCP-939-101: Врешті-решт у нас не залишилось шкіри, але все було нормально, бо вона нам більше не потрібна. Ми перестали свербіти після цього. Вогні перестали турбувати нас так сильно, і головний біль зник після того, як у нас відпала стара голова. Вогні все ще роблять нам неприємно, але вже не так сильно. І бачимо ми все не так, як раніше.

SCP-939-101: Ми дуже зголодніли. Це було неправильно, але ми з'їли стару шкіру та стару голову. Вони були дуже смачні, але це все-таки було погано. Ми знову голодували після цього, та знову просили їсти. Вони знову давали нам їжу, і навіть нашу улюблену, але ніяка їжа вже не була смачною. Нам сподобався тільки шматок м'яса. Ми просили його ще.

SCP-939-101: Вони замкнули в темряві двох людей разом з нами. Ми просили їх не робити цього, але нас не слухали. Деякий час ми тримались бо не були голодні, але зараз ми хочемо їсти.

SCP-939-101: Нам дуже шкода. Ми знаємо, що брехати погано. Ми не хотіли.

<Кінець протоколу, 10:37>

Якщо не зазначено інше, зміст цієї сторінки доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 License