Хаб Саркіцизму

рейтинг: +9+x
cf15Pj6.jpg

Печатка, знайдена на сторінках саркічного гримуару. З огляду на її особливе в, варіації цієї печатки (та її окремі частини) зустрічаються в пов'язаних з саркітами локаціях по всьому світу.

Саркіцизм (походить від грецького "σάρξ", або «плоть») – це релігійна/філософська система, яка охоплює різноманітні традиції, вірування та духовні практики, що в більшості засновані на вченнях, які приписуються "Великому Карцисту Іону"1, його обожненому засновнику. Прихильники практикують ритуальний канібалізм, людські жертвоприношення, тілесні модифікації, тауматургію, маніпуляції з простором та укладання договорів із потойбічними створіннями. Органічні маніпуляції дозволили деяким саркітам досягти аномального стану буття, подолавши фізичні обмеження звичайних людей.

Саркіти дуже скритні: широкій публіці мало відомо або взагалі не відомо про їхнє існування. Про них знають деякі організації, такі як Глобальна Окультна Коаліція та Ініціатива Горизонт, а Церква Розбитого Бога розглядає їх в апокаліптичному контексті2. Хоча це й заважає дослідженням, їхня таємнича природа вигідна для збереження нормальності.

Хвороби часто сприймаються ними з повагою, а в саркічних святинях було виявлено підношення з розпухлих лімфатичних вузлів та пухлинних утворень. Деякі саркічні культи розглядають інфекції як освячення, засіб для "відсіювання слабких" та очищення мас і з таких міркувань активно прагнуть забезпечити їхнє розповсюдження. Більшість, але не всі саркіти проявляють стійкість до патогенів, хоча залишається невідомим, аномальна це здібність чи природна.

Саркічні аномалії не є цілком безпечними для своїх користувачів. У той час, коли саркіти змінюються, набуваючи вищих фізичних форм, було виявлено, що ці зміни (або, можливо, таємні знання, яких вони набувають на своєму шляху до апофеозу) дегенеративно впливають на психічну стабільність. Точна причина цього залишається невідомою, але це видно на прикладі відомих карцистів, які часто демонструють симптоми психозу.

Фонд поділяє саркічні культи на дві різних гілки – протосаркічну та неосаркічну3. Протосаркічні культи, як правило, характерні для замкнених поселень у найбільш ізольованих регіонах Євразії. Їхні адепти ведуть украй бідний спосіб життя (за відсутності постачань ззовні), скромні та підозрілі до сторонніх. Такі групи, зазвичай, уникають сучасності, демонструють гостру технофобію, а також пов'язані з різними забобонами й табу. Неосаркічні культи ж, навпаки, зазвичай космополітичні, публічно вітають досягнення сучасності й не мають проблем з технологіями; культурою і соціальним статусом їхнє суспільне життя мало відрізняється від інших. Їхні прихильники – це, зазвичай, багаті скандальні сім'ї, з довгою історією. Обидва типи, частіше за все, слідують однаковому кредо, основні принципи якого охоплюють наступні поняття:

Апофеоз
Віра в те, що людина може піднестися до божественності. Схоже, саркіцизм розглядає Великого Карциста Іона (та, меншою мірою його Клавігар), як істоту, яка зазнала апофеозу. У протосаркітів апофеозу можна досягти тільки завдяки Іону. Для неосаркітів – це право (якщо не обов'язок) того, хто має здібності, які дозволять узурпувати Іона. Шлях до апофеозу рівний бажанню до влади.
Бажання
Бажання до влади – це основна рушійна сила людини. Вона прагне заволодіти всіма речами у своєму оточенні, використовуючи свою силу (ефективність), у той час як інші люди роблять те саме, але зазвичай навпаки. Бажання – це сила, а форма – це матерія: у свою чергу, "бажання – це міра усього"4.
Теофагія5
Сакраментальне поїдання бога. Саркіцисти вважають, що у всесвіті існує велика кількість божеств (жодному з яких вони не поклоняються), і що ці сутності можна "поглинути" якимось чином. На думку прихильників цієї віри, такі паразитичні відносини (буквальні або алегоричні) є основним джерелом їхніх тауматургічних здібностей.
Жертва
Серед простосаркічних культів це проявляється у вигляді пожертвування себе на благо більшості; неосаркічні культи, у протилежність цьому, вірять в жертву багатьох заради блага окремої людини. М'язи отримують поранення, тільки щоб загоїтися та зміцніти; те ж саме можна сказати й про розум, який розвиває терпимість до умовно немислимих речей – циклами руйнування та відродження. Боротьба, згідно з саркіцизмом, є найвеличнішим з учителів.
"Пастирство плоті"
Вважається, що усі живі істоти походять від одного пращура (детальніше про це йтиметься у розділі "Міфологія"). Прихильники вважають, що це спільне походження6 – ключ до тілесних модифікацій (або "Lihakut'ak"); подальше розуміння цієї теми вимагає своєрідного уявлення про генетику, схованого під глибоким шаром містики. Це право Саркітів – направляти та культивувати органічну матерію. Найдосвідченіші пастирі плоті можуть красти гени інших форм життя або створювати абсолютно нові.

Більшість протосаркітських сект вважають, що Іон досяг апофеозу або знаходиться в процесі досягнення і, після завершення своєї метаморфози, знищить цей "порочний, мертвонароджений" всесвіт та перетворить його на рай, відомий як "Ikunaan", де більшість нарешті отримають останній і вічний порятунок та радість "під небесами кольору троянди". Однак, є й інші секти, які вважають, що Іон помер, прийнявши мученицьку смерть, щоб захистити людство від махінацій богів.

Інтерпретація стосовно Іона у неосаркічних культів помітно відрізняється і носить певну нотку байдужості до нього. Їхня єдина турбота – це апофеоз, уподібнення богу через набуття сили, розвитку навичок й розриву етичних умовностей, які обмежують потенціал особистості. Великий Карцист розглядається не як пророк чи месія, а як особистість, яка найбільше за інших наблизилася до набуття божественності. Вони вважають його моральні вчення слабкістю, ігноруючи більшість старого писання на користь ритуалів, які вони можуть використовувати.

У той час, як неосаркіти й протосаркіти мають спільну міфологію та велику кількість спільних практик, краще за все розглядати їх як окремі релігії. Для протосаркітів неосаркіти виглядають єретиками, якщо не богохульниками, – скоріше, це ідеологія/філософія, яка присвоїла собі елементи істинної віри. Це робить неосаркітів особливо небезпечними, оскільки в них немає етичних та моральних обмежень, характерних для древніх традицій7, – можливо, настільки, що є їхньою протилежністю. Існують свідчення того, що неосаркіти зайшли настільки далеко, що уклали договори з потойбічними істотами (Архонтами), проти яких колись проповідував Іон.

Відомо, що саркіти говорять та пишуть на Адитіті (введення до Старого Адитіту доступне тут), який сам по собі є синкретизмом протоуральської, індоєвропейської (можливо, девітської) та γλῶσσαχάος8 мов, але в більшості складається з протоуральської. Практики саркіцизму насправді не називають себе "саркітами", цей термін – лайливе слово у древніх механітів9, яке вони вживали до своїх ворогів. Вважається, що це їхня справжня назва, яка була прийнята Глобальною Окультною Коаліцією, а згодом і Фондом в рамках Проєкту Сітра Ахра. Насправді, саркічні культисти називають свою віру Nälkä10, тому за жодних обставин агенти Фонду не повинні використовувати термін "саркіт", або його похідні, під час проникнення в пов'язані культи.

Користуючись механітською термінологією, Фонд та ГОК мимоволі увічнили космологічну концепцію ЦРБ про ПЛОТЬ та МЕХАН11, що є неточним та грубим спрощенням саркіцизму. Хоча мета даного документу – розпізнання і виправлення минулих помилок, слово "саркіт" (як і його похідні) залишається нормативною частиною лексики Фонду.

Загалом, існують підстави, які змушують припускати, що Фонд й ГОК знають лише маленьку частку від того, чим насправді є саркіцизм та які наміри у його прихильників. Однак, опираючись на доступну інформацію, можна припустити, що саркічні культи прагнуть призвести до зміни панування класу SK, включно з можливою реалізацією сценарію кінця світу класу XK.

Якщо не зазначено інше, вміст цієї сторінки доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 License