SCP-084-UA - Кара

Об'єкт №: SCP-084-UA

Клас об'єкта: Евклід

Особливі умови здержування: SCP-084-UA наразі міститься в окремій камері зберігання для інертних об'єктів у Зоні UA-162. З метою уникнути ненавмисних контактів з об'єктом, навколо нього встановлено перегородку від підлоги до стелі, виготовлену з бронескла. Двері в ній відчиняються за допомогою кодового замку, код від якого відомий призначеним на об'єкт співробітникам рівня допуску 3/084-UA та вище.

Дослідження SCP-084-UA-1 (Надалі позначеного як 084-1) відбувається лише за попереднім дозволом мінімум двох співробітників четвертого рівня допуску та у супроводі бригади медиків; самовільний контакт з 084-1 карається, в залежності від рішення адміністративного персоналу, від дисциплінарного покарання до пониження рівня допуску, відповідно так само карається й нехтування вимогами до проведення експериментів.

Опис: SCP-084-UA — це скульптура грецької богині порядку й правосуддя Феміди, виготовленої, як вважається, з неаномального мармуру¹. Форма і риси обличчя статуї дещо відрізняються від класичного зображення Феміди на пам'ятниках, амфорах та інших предметах мистецтва, що було списано на неосвіченість автора. Скульптура розташована на гранітному п'єдесталі з викарбуваними на ньому словами "pro omnibus interfectis, cruciatus et ingenitus"². П'єдестал не демонструє жодних аномальних властивостей.

SCP-084-UA-1 — це кишеньковий, екстрамірний вимір, до якого потрапляє предмет, людина або інша жива істота, яка торкається SCP-084-UA (далі - суб'єкт). Для всього простору 084-1 характерний випалений вид, відсутність їстівних речовин та тонкий шар щільного слизу, через який всі поверхні мають чорний або темно-зелений колір. Дослідження виявили, що слиз складається з розчину соляної кислоти, води, муцину, а також [ВИДАЛЕНО], ферментів пепсину та лейцину, концентрація яких повільно розчиняє майже всю органіку. Хоча вигляд 084-1 може різнитися, він завжди представлений однією з низки локацій, яким характерний ряд спільних рис та, судячи з експериментів, безмежність. Місцем появи у вимірі завжди буде невеликий пагорб з копією SCP-084-UA на вершині, доторк до якої поверне суб'єкта до нашого виміру. Варто зазначити, що разом з суб'єктом переносяться ті речі, що мають безпосередній контакт з його шкірою.

Через певний час перебування, від 10 до 75 хвилин³ на тілі суб'єкта почнуть з'являтися сліди від укусів людських щелеп та зубів, причому для самого суб'єкта їх поява, до початку кровотечі, буде залишатися непоміченою та безболісною. Ще через деякий час, сліди від зубів або почнуть з'являтися на внутрішніх органах суб'єкта, зокрема на головному мозку, або призведуть до втрати масивних шматків плоті, обидва випадки, зазвичай, і викликають смерть, якщо людина не отримала смертельних поранень від слизу до цього.

Документ 084-1/Loc

Раз на два тижні навколо об'єкта на мить згасають усі джерела освітлення і вимикається усе обладнання для відео- та аудіозапису, що фіксує аномалію. В цей час, SCP-084-UA зазнає змін у структурі, положенні, іноді матеріалізуючи з невідомих джерел предмети з мармуру у своїх руках; всього зафіксовано чотири можливі варіації таких положень. Внутрішній вигляд SCP-084-UA-1 прямо корелює з ними й залишатиметься незмінним доти, доки вигляд статуї не переміниться знову.

Зміни у вигляді статуї	Назва локації	Примітка
Губи скульптури перев'язано колючим дротом, руки тримають меч, що пробиває живіт.	Поле.	Протягом досліджень були знайдені різноманітні предмети, такі як інструменти, датовані 14-тим сторіччям і закинута техніка для обробки землі.
У пов'язку на очах об'єкта вструмлено цвяхи, руки притулено до вух, рот зашито.	Кладовище.	Усі могили порожні, але деякі прикрашені пам'ятниками, які, якщо придивитися, ідентично повторюють жіночий силует, проте не мають рис обличчя та інших деталей. Багато поховань, як припускається, були братськими.
Туніка, що вкриває Феміду, трохи припіднята. Сухожилки на ногах підрізані, руки зведені за спиною і зв'язані.	Місто.	Багатоповерхові будинки відрізняються за формою одне від одного, але співпадають за архітектурним стилем з серединою-кінцем двадцятого сторіччя. Одноповерхові ж структурно нагадують сільські хатинки-мазанки з солом'яними дахами, хоча самої соломи вони позбавлені.
Вираз обличчя доповнює легка усмішка, з-під пов'язки йдуть сльози, в руках - терези і меч.	[ЗАСЕКРЕЧЕНО]	Див. протокол експедиції 084-1.

Додаток 084-UA-1:

Звіт щодо експедиції SCP-084-UA-1 [ПОТРІБЕН ТРЕТІЙ РІВЕНЬ ДОПУСКУ]

Передмова: 31.10.2022 об'єкт набув форми, що не була помічена раніше. Через інтерес керівництва Зони UA-162 і високий пріоритет, виставлений до аномалії в рамках декількох наукових проєктів, було прийнято рішення щодо відправки точної, керованої експедиції за участі співробітників класу D.

Дата: 06.11.2022

Спорядження: Костюми біохімічного захисту, похідний набір Фонду, аптечка, складена під умови SCP-084-UA-1 та індивідуальне обладнання відеозапису/аудіозв'язку, що дозволяє транслювати хід експедиції у штаб і здійснювати оперативне керівництво. Перед початком усім залученим співробітникам надано раціон зі стандартного меню Фонду на 3000-3500 кілокалорій в залежності від особистих даних кожного з суб'єктів.

Залучений персонал: D-833, D-834, D-835, д-р А. Діккенс (віддалено керує експедицією, далі позначений як "Центр")

[Група по черзі переноситься в 084-1. Усю локацію, за винятком вершини пагорба з SCP-084-UA, вкриває щільний туман, який значно обмежує видимість. На почорнілій, змішаній зі слизом землі ростуть дерева, схожі на секвої або сосни. Група вмикає ліхтарі на спорядженні і, за наказом, збирає зразки кори, ґрунту, хвої та слизу. Кожен крок співробітників супроводжується тріском гілок під ногами і підняттям в повітря значної кількості попелу невідомого походження.]

Центр: Як ви? Всі цілі?

D-833: Ціліше не буває, але все тут якесь… спустошене чи що? Непривітне - то точно.

D-835: Такого я ще не бачив, подивіться.

[D-835 стоїть на вершині пагорба, що знаходиться вище рівня туману, через який, на відстані близько двох кілометрів від групи, пробивається яскраве золотувате сяйво. Після нетривалих обговорень, дано наказ вирушити в його напрямі. Визначивши приблизний маршрут, співробітники дістають похідні набори і спускаються з пагорба, кожні 100 метрів залишаючи за собою хемілюмінесцентні палички, світло від яких діє в якості вказівників зворотнього шляху.]

Кадр з камери D-833.

[Група проходить 350 метрів, періодично зупиняючись поряд з потонулими в землі об’єктами, які Центр вважає примітними — кинутими автомобілями без номерів і деталей, предметами побуту, іграшками, тощо. Під час чергового огляду одного з автомобілів, D-834 різко хапається за голову.]

D-833: Все гаразд, друже?

D-834: [ЛАЙКУ ВИДАЛЕНО]! Болить як казна-що.

Центр: Якщо біль занадто сильний – можеш вирушати назад, я відправлю заміну.

D-834: Він вже минає, просто це… це ніби писк у самій вушній раковині, навіть не знаю, як описати. У будь-якому разі, я в порядку.

[Група продовжує слідувати визначеним маршрутом, однак з цього моменту усі співробітники всередині 084-1 починають скаржитися на тихий писк, який посилюється з наближенням до речей та предметів. D-834 демонструє найбільш значне відхилення від нормальної поведінки, скаржачись на гучний білий шум і намагаючись якомога далі відійти від групи, при цьому все ж стараючись не втратити її з виду. На двадцятій хвилині шляху він раптово вихоплює пістолет і направляє його в бік туману.]

D-834: Дідько, що це був за звук?!

Центр: Що Ви маєте на увазі?

D-834: Десь за деревами ніби щось пробігло… ви-ж це чули?

[Решта групи заперечливо мотають головами, обладнання також нічого не передає. D-834 недовірливо озирається на них, знервовано усміхається, прибирає пістолет і продовжує йти. На передачі з камер D-833 і D-835, які йдуть попереду, виникають невеликі завади. D-834 йде, постійно зупиняючись, вдивляючись у туман та, іноді, простягаючи до нього руку. Земля з часом стає все більш вологою і просякнутою слизом, іноді співробітники провалюються по коліно, намагаючись зробити крок. D-833 бере довгу гілку і йде попереду, використовуючи її в якості імпровізованого щупа.]

Кадр з камери D-835.

[Під час однієї з зупинок D-834, D-835 підходить до нього, кладе руку на плече і каже не відставати. D-834 повертається до нього, схиляє голову на бік і вказує пальцем в порожній туман.]

D-834: Тихіше, вони хотіли нас про щось запитати.

D-835: Хто «вони»?

D-834: Хіба ти не бачиш?

[D-834 робить паузу, раптово сміється, хлопає розгубленого D-835 по плечу і продовжує шлях. Приблизно на середині маршруту група виходить на невелику, позбавлену дерев галявину, посеред якої лежать металеві уламки різного розміру і форми. Усі співробітники повідомляють, що чують дивний білий шум, який посилюється поруч зі шматами металу. D-834 стоїть осторонь і мовчить.]

D-833: Схоже на частини… якогось каркасу. В когось є ідеї?

Центр: Можете взяти шматок для аналізу й оглянути галявину. Потім вирушайте далі, у вас інший пріоритет.

D-835: Ох, Вам це… Вам це не сподобається, док. Навіть не знаю, як воно тут опинилося.

[D-835 нахиляється над найбільшим уламком, щоб камера змогла сфокусуватись і передати написаний на ньому текст: «ОФАБ-500у», нижче нанесено фабричне маркування і намальовна літера «Z». D-834 починає сіпатися і рухати губами, ніби розмовляючи з кимось, але аудіопристрої звуків не фіксують. Центр наказує захопити шматок з собою і якомога швидше вирушати далі. З того моменту, як група покинула галявину, D-834 значно підвищив частоту своїх зупинок.]

D-833: Знову він там встав, агов!

[Коли D-833 кличе його продовжувати шлях, D-834 робить крок і по шию провалюється у просякнутий слизом ґрунт. Співробітник кричить, що щось тримає його за ногу і тягне вглиб. D-835 швидко виходить зі ступору, дістає з похідного набору ніж і починає рубити одну з гілок найближчого дерева. D-833 намагається дістати товариша за допомогою раніше взятої гілки, але усі вони виявляються закороткими. Аудіо-пристрої D-834 передають його гучний крик «не дерево, воно кричить, йому боляче, не дерево», але решта групи його не чує. В якийсь момент його голова повністю зникає під слизом, однак решта співробітників без спротиву витягують його за допомогою довгої гілки. Костюм захисту суб’єкта виявляється неушкодженим, хоча сам він, судячи за все, відчуває симптоми серйозного болевого шоку, повторюючи «не земля», «показало» і «голод». Через кілька хвилин D-834 приходить до тями і відмовляється продовжувати шлях.]

Центр: D-834, негайно поясніть причину Вашої відмови.

D-834: Вони теж чули білий шум! Теж чули ці голоси!

Центр: Або Ви відповісте, або я розпоряджуся щодо Вашого усунення.

D-834: В-ви не розумієте… це як… як в-влізти на кладовище і почати виривати к-к-квіти з могил, я бачив… нам тут не раді.

Центр: Опишіть це детальніше, якщо можете.

D-834: В-все це місце – як одна велика п-паща. Він вихопив для неї фрагменти минулого, щоб вона роз’їдала їх, а потім харчувалась, щоб живити щось в самісінькому серці цього місця, я…

Центр:«Він»? Кого Ви маєте на увазі?

D-834: Ви ж… ви ж знаєте ще менше, ніж я, чи не так?

[D-834 раптово починає сміятися, різко зривається з місця й вбігає у туман. У цю-ж мить його камера, разом з передачею, вимикається. D-833 і D-835 наказано залишатися на місці, звук кроків D-834 на їхніх передачах зник одразу, щойно той увійшов до туману]

D-835: [ЛАЙКУ ВИДАЛЕНО], що з цим покидьком?!

Центр: У будь-якому випадку, він тільки заважав експедиції. Ігноруйте і рухайтесь далі, ваша мета – сяйво.

D-833: Так не можна, він же один з нас!

[Дискусія між D-833 і Центром щодо доцільності порятунку D-834 триває близько чотирьох хвилин і закінчується погрозою усунення, після якої D-833 поступається. Перешкоди на зображенні з камер посилюються, на сорок першій хвилині зв'язок з групою повністю зникає, проте через сімнадцять хвилин поновлюється. D-833 та D-835 досягають скупчення дерев, які ростуть настільки щільно, що утворюють собою суцільну непроглядну стіну, за винятком однієї вузької звивистої стежки, обабіч якої вони височіють. Шлях, судячи з раніше визначеного маршруту, лежить до джерела сяйва, туман навколо групи набуває помаранчевого відтінку]

Центр: Вирушайте.

D-833: Та до біса це місце, ми тут в житті не продеремось!

Центр: І що саме вам заважає?

[D-833 дістає з похідного набору ліхтарик, вмикає його і направляє на стежку⁴. ]

D-833: Оу, все гаразд, пробачте. Я подумав, він вже видихся після тижня-то шляху, але, гадаю, нормальні ліхтарі ви робити вмієте.

Центр: Повторіть, не зрозумів?

D-833: Ну, ми-ж вже тиждень у цьому лісі чи десь так? Пощастило хоч, що запаслися їжею.

Центр: Цікаво, у вас лишилося щось з тієї їжі?

[D-833 протягує руку до рюкзаку і витягує почорнілий шмат плоті зі шкірою і десятками слідів від щелеп на пізній стадії розкладання, судячи з його розмірів, взятий з ноги якоїсь тварини. Центр вимикає голосовий канал з D-833 і звертається до D-835, задаючи йому питання щодо часу перебування у 084-1 та D-834]

D-835: Можливо, місяць? Важко сказати. І що за D-834? Ви нас двох відправили це місце досліджувати і дали з собою невелику свинячу тушку, якщо раптом зголодніємо. Сподіваюсь, ми не мали донести її сюди в цілості? (сміється)

[До цього об'єкт ніколи не демонстрував часових аномалій, Центр приймає рішення не повідомляти співробітників про їх справжній час перебування в 084-1 (близько години) і завершувати експедицію після відеофіксації джерела сяйва. Група з двох співробітників йде по стежині й виходить на яскраво освічену галявину, огорожену деревами. В цей-же час на моніторі у штабі вмикається передача з камери D-834. Судячи з неї, суб’єкт виходить до тієї стежки, якою група дісталася галявини. За колиханням камери зрозуміло, що D-834 сильно прихрамує на одну ногу і постійно трясеться. Співробітник не реагує на команди і спроби зв’язатися з ним. Центр намагається повідомити інших співробітників про появу D-834, але ті перестають реагувати після згадки особового номера суб'єкта.]

[Посеред галявини проросла велика рослина, що нагадує яблуневе дерево. Коріння дерева розповзаються по всій галявині і йдуть вглиб землі. З гілок звисають плоди, що нагадують яскраво жовті яблука, які вигинають гілки під власною вагою і блищать попри відсутність сонячних променів. Зсередини плодів б’є яскраве золоте світло, якого вистачає для освітлення всієї місцевості навколо. З яблук постійно стікає густа золотиста рідина, яка, досягаючи землі, зникає. Структура стовбура дерева постійно змінюється, іноді приймаючи форму людських облич, скорчених криком; в такі моменти аудіопристрої передають білий шум. Крізь перешкоди чітко можна почути слова "Геть" і "Їжа". Співробітники, судячи з усього, не звертають на це уваги.]

D-833: Ех, тут все пахне наче… медом. Запеченими яблуками з медом!

Центр: Не чіпайте їх, відправимо по них беспілотник або нову експедицію, краще вирушайте наза- D-835 [ЛАЙКУ ВИДАЛЕНО], ЗУПИНИ ЙОГО!

D-835: Я такий… такий голо-

[Щойно D-835 торкається плоду, ліва частина його тіла⁵ зникає з гучним звуком хрусту, співробітник в агонії падає на землю і швидко втрачає кров. На тілі залишається слід від зубів надзвичайно великого розміру. D-833 кричить. На стовбурі дерева з'являється нове обличчя, ідентичне D-835. У цей момент на галявину виходить D-834 і вихоплює пістолет, звертаючись до D-833, який не рухається і дивиться на нього.]

D-834: Це коріння обплетає кожен шматочок цього місця, треба лише прислухатись.

D-833: Ти чув їх весь цей час, чи не так? Що вони говорять?

D-834: Вони хочуть їсти.

[D-834 направляє пістолет і намагається поцілити в D-833 але хибить, куля потрапляє в дерево і в ту-ж мить на землю падає обезголовлене тіло співробітника, зі слідами щелеп і зубів на ньому. За спиною D-833 роздається клацання, схоже на клацання зубів, що стає все ближче. Суб’єкт, не озираючись, переходить на біг і починає тікати по сліду зі згаслих ХДС-паличок, туман набуває червоного кольору. Приблизно на чверті шляху D-833 робить необачний крок і падає в заповнену слизом яму, передача з його камери вимикається, аудіопристрої ще близько десяти хвилин фіксують звуки хрусту і роздирання чогось вологого]

Післямова: Одразу після вимкнення аудіопристроїв D-833 в камері зберігання SCP-084-UA вимкнулося світло. Протягом кількох секунд було чутно звуки скрежету металевим предметом по стіні камери; коли світло увімкнули, на ній виявили слова «Руки геть від її могили», криво нацарапані невизначеним гострим предметом. Статуя змінила своє положення на те, що веде до локації «поле», при цьому на її руці з'явилася тріщина. Інертність об’єкта поставлена під сумнів, досліди припинено на час розслідування. Також зазначаю, що дослідники, призначені на об’єкт, жалілися на появу сморіду і мух в приміщенні з аномалією після того, як відбулися вищеописані події, подано заявку на оновлення системи вентиляції. Враховуючи все вищезазначене, мушу констатувати, що SCP-084-UA-1, на жаль, не може використовуватися для наукових розробок, запропонованих директором Зони UA-162. —Доктор Дікенс

Історія виявлення: SCP-084-UA було знайдено у [ЗАСЕКРЕЧЕНО], Запоріжжя, Україна. Об'єкт знаходився у квартирі ██████, Констянтина Володимировича, студента третього курсу архітектурного ВНЗ та низькорівневого кравця реальності, який 22.03.2022 скоїв самогубство на міському кладовищі шляхом повішення. Поряд з місцем самогубства знаходилась порожня, свіжовикопана могила з грубо виготовленим хрестом. На дні могилі була знайдена написана від руки записка, її зміст наведено нижче:

Якщо ти читаєш це, мене, ймовірно, більше немає.

Десь в глибині душі я сподіваюсь, що цей лист ми будемо читати разом, знаєш? Після війни, коли це жахіття закінчиться. Ти лагідно обійматимеш мене, а я покладу свою голову тобі на плече і разом ми сміятимемось з того, що ми отримали свій щасливий кінець. Або ж ми обидва закриємо очі й прокинемось у кращому світі; світі, де війна ніколи й не починалась.

Проте зараз я пишу це в підвалі, під звуки обстрілів і сирен, світло пропало ще тиждень тому, тож доводиться використовувати свічки. Якби ти був поряд, міг би запалити один зі своїх вогників, пам'ятаєш?

Колись я приїхала до тебе з Маріуполя, ти зробив наші улюблені яблука з медом, ми взяли торбинку і ввечері вирушили за місто, до пагорба. Ми могли дивитися на зірки вічність, головне, аби разом. Коли настав час йти, ти показав мені, що рухом пальців можеш створити невеличке полум'я, потім ти змусив його піднятися в повітрі, пролетіти кілька метрів й показати напрям додому. Ти дивував мене ще стількома речами, але завжди боявся показувати свій дар іншим… тепер ті дні вже здаються іншим виміром і невідомо, чи побачу я тебе колись взагалі.

Я хотіла попросити тебе про дещо, якщо мене не стане. Змусь всіх почути те, що чуємо ми: почути крики вбитих нашими катами протягом кількох сторіч; царські тюрми, імперські зіслання, катівні, табори, Голодомор, війна. Десятки мільйонів голосів кричать про помсту, відповідальність, справедливість, якої ніколи не станеться. Благаю, просто… просто змусь їх побачити, добре?

Змусь їх, навіть якщо наш біль зжере їх живцем, але не втрать при цьому себе.

Я кохаю тебе
— Твоя і більше нічия, Марія

Особу, що була автором листа, вдало ідентифіковано як В████, Марія Андріївна, яка загинула під завалами житлового будинку внаслідок обстрілу Маріуполя збройними силами Російської Федерації 16.03.2022. Тіло загиблої зникло під час транспортування родичам, його поточне місцеперебування невідоме.

Виноски

1. Оскільки аномальні властивості не дозволяють провести повноцінну експертизу, на аналіз були взяті крихти, знайдені на місці виявлення.

2. (з лат.) За всіх померлих, закатованих та ненароджених.

3. На час позитивно впливає кількість поглинутої до перенесення у 084-1 їжі, при цьому при перенесенні вся поглинута їжа миттєво зникає зі шлунку живих істот.

4. Варто зазначити, що ліхтарі на обладнанні співробітників продовжують працювати в нормальному режимі.

5. Рука, черевня порожина, ділянка шиї та ноги.