SCP-093: "Синій" тест
rating: +4+x

Тест із дзеркалом №1: Синій колір

Піддослідний – D-20384, чоловік, 34 роки, фізично сильний. Засуджений за вбивство, а також скоїв спробу самогубства. Піддослідний сумлінно виконує вказівки протягом усіх етапів тестування. Піддослідний входить у надане дзеркало, тримаючи SCP-093, який прийняв синій колір. Лаборанти зовні зазначають, що у дзеркалі видно лише відображення, але коли піддослідний входить до нього повністю, зображення змінюється на панораму якоїсь місцевості, сильно забарвлену синім. Далі наведено протокол відеозапису.

Камера вмикається, з'являється зображення. Піддослідний дивиться на те ж поле, про яке повідомляли лаборанти. Воно виглядає, як типове низовинне поле, але сильно забарвлене синім, що перекриває нормальні кольори. Коли піддослідний панорамує камерою поле зліва направо, ніяких примітних орієнтирів не видно, лише вітер хитає трави та кущі. Дерева відсутні. Ніяких живих істот не видно.

Піддослідний рухається вперед згідно інструкцій і через приблизно 500 кроків наближається до позбавленої рослинності ділянки. Коли піддослідний підходить ближче, стає видно, що вся трава навколо також пожухла. Приблизно через 300 кроків піддослідний досягає отвору в землі, викопаного за допомогою невідомих примітивних інструментів.

Вмикається лебідка, камера трохи здригається. Піддослідного проінструктовано спутитися до ями, і він неохоче згоджується. Жодних пристроїв для спуску, таких як драбина або канат, немає, тому піддослідний змушений лізти на руках, сповільнюючи спуск за допомогою лебідки. Коли використано близько ста метрів тросу, він досягає дна. Приблизно на 50 метрах спуску доводиться використати ліхтар з польового набору, тому що зовнішні джерела світла сюди не сягають. Піддослідний освітлює довкілля ліхтарем, нічого окрім бруду на дні ями не видно.

Піддослідний рухається вперед, присвітлюючи ліхтарем. Коли його питають про синій колір місцевості, він ніяково стверждує, що не спостерігає тут такого явища і не спостерігав. Далі по коридору видно світло; використано близько 150 м тросу. Поза межами кадру чути звуки приготування пістолета до стрільби. На питання про свої дії піддослідний пояснює це застережними мірами і вирушає далі.

Земляний тунель переходить у бетонний. Піддослідний скаржиться на якийсь сморід. Світло, яке було видно попереду, виявляється світильниками на стелі, з яких майже чверть не працює. У кадрі видно шість дверей, по три з кожного боку, у кінці коридору – сьомі двері, блоковані уламками, здається, металевих стелажів. Уламки мають незначні сліди іржі і виглядають, як рештки магазинських полок, що може свідчити про присутність тут інших людей.

Піддослідного прохають спробувати відчинити двері у будь якому порядку на його розсуд. Піддослідний пробує відчинити перші двері справа, вони виявляються зачиненими. Другі двері не зачинені, але чимось блоковані. Треті двері також зачинені. З лівого боку треті двері повністю відчиняються, за ними знаходиться яскраво освітлена кімната. Піддослідний вимикає портативного ліхтаря і оглядає кімнату, панорамуючи її камерою.

У кімнаті абсолютно пусто, але на стінах видно якийсь бруд. Піддослідний зауважує, що це не бруд, а щось, що він не може ідентифікувати, схоже на розтоплену пластмасу, але коричневого кольору, а не чорного. Піддослідний виходить, зачиняючи за собою двері. Другі двері зліва не мають ручки і не піддаються, коли їх штовхають. Отвір на місці ручки заткнутий невідомим матеріалом. Двері щільно прилягають, через щілини з боків і знизу нічого всередині не роздивитися. Перші двері зліва заперті, але у замку лишився шматок ключа з відламаною голівкою.

Доклавши зусиль, піддослідний повертає ключ, відчиняє двері і відразу ж починає кашляти, скаржачись на сморід. Стіни і підлога кімнати чисті, стеля вимащена тим же незрозумілим коричневим матеріалом, що був у третій кімнаті. У цій кімнаті є лежанка, зроблена зі старих ковдр, з подушкою, а також дерев'яні ящики. В одному з них знаходяться розпаковані коробки для якоїсь їжі; на відеотрансляціі видно, що написи на них нагадують якісь каракулі, але піддослідний стверджує, що там легко прочитати напис "Пластівці". У другому ящику лежать пусті пляшки для води, що давно вже висохла. Поруч з лежанкою лежить книга, зачинена, без назви або якихось помітних знаків.

На стіні висять вирізки з газет, але ідентифікувати мову в них неможливо, піддослідного просять зняти ці вирізки для детальнішого вивчення. Всі вони, окрім однією, розсипаються від старості при дотику. Піддослідний кладе вцілілу статтю до контейнера для польових зразків, вона виглядає найбільш недавньою з усіх. Піддослідного просять роздивитися книгу, і він рухається до неї.

В аудіотрансляції виникає незрозумілий шум високої тональності, що нагадує скрегіт металу, і перекриває зв'язок на 3,5 секунди. Піддослідний досі не взяв книгу і, коли шум припинився, просить контроль повторити запит. Контроль у цей час не робив ніяких запитів, оскільки від шуму усі зняли навушники. Піддослідному радять залишити кімнату, він відмічає, що двері почали самі собою зачинятися і, якщо їм не завадити, захлопнуться. Піддослідному наказують не чіпати ці двері і перевірити двері справа.

Уважне переглядання наступних десяти секунд виявило, що при повороті камери в кадрі з'являється чиясь фігура за сьомими дверима у кінці коридору. Двері відчиняються настільки, щоб можна було побачити обличчя через щілину, а потім тихо зачиняється. Ніяких подробиць роздивитися неможливо.

Піддослідний роздивляється другі двері справа та не відмічає нічого незвичайного. При натисканні двері рухаються, після декількох ударів вони достатньо відчиняються, щоб можна було зазирнути всередину. Видно коркову дошку, до якої приколото ще декілька газетних вирізок, на підлозі видно верх від коробки "пластівців", а також, схоже, чиюсь руку долонею догори. Піддослідний зачиняє двері і наводить камеру на сьомі, які досі зачинені. Оскільки досліджувати більше немає чого, піддослідного просять повертатися. Піддослідний не висловлює протесту, але скаржиться на посилення смороду.

Коли піддослідний повертається тунелем, відео зазнає змін і не реєструє нічого аномального, але контроль повідомляє, що з котушки витягнулося ще 100 м тросу, який починає провисати і знову натягується. Відео показує, що піддослідний повільно піднімається з тунелю, а контроль в цей час намагається перевірити, чи належним чином працює система повернення. Піддослідного просять припинити підніматися, але він повідомляє, що не лізе сам, а трос тягне його угору. З обох боків починається паніка, піддослідного інструктують підготувати пістолет.

Коли піддослідний вибирається з ями, на відео нічого не видно, а сам суб'єкт каже, що пейзаж не змінився. Він продовжує повертатися за тросом, проходить приблизно 900 кроків, зупиняється і питає, скільки кабелю він використав. Контроль відповідає, що не може точно сказати, але оскільки піддослідний йшов прямо, то й трос має лежати у вигляді прямої лінії. Піддослідний дивується і каже, що бачить більше кабелю, який в одному місці робить кут у 90 градусів.

Піддослідний повільно обводить камерою повне коло. На відео видно натовп не менш ніж з 37 фігур, які мовчки стоять позаду піддослідного; риси облич роздивитися неможливо, але вони не мають того синього забарвлення, що переважає у цій місцевості. У центрі контролю знову починається паніка, але піддослідний не відмічає нічого особливого крім того, що частина троса лежить пуд кутом. Піддослідний тягне за свій край тросу, але той напружений і не рухається. Контроль активує систему повернення, і провисання швидко натягується. Спостерігаючи за рухом загнутого тросу, можна бачити, як під ним при розмотуванні ворушиться трава, потім трос вібрує, зазнавши опору, і дзвенить. Камера піддослідного оглядає вздовж трос, який повільно натягується, потім несподівано знову провисає, і система починає працювати знову.

Контроль інструктує піддослідного йти вздовж тросу. Аудіо передає панічні зойки піддослідного. Той здійснює п'ять пострілів зі свого пістолета у щось, чого не видно на відео. Контроль повідомляє, що бачить, як піддослідний повертається до вихідної точки, а камера показує, як трос зникає у точці, що висить у повітрі. Пройшовши повз цю точку, весь кабель змотаний на котушку, а камера показує лише підлогу. Контроль повідомляє, що у дзеркалі стало знову видно лише відображення приблизно через п'ять секунд, а SCP-093 лишався синім ще протягом години після того, як був вилучений у піддослідного.

При вилученні пістолету на одязі піддослідного біля долоней було виявлено дивну смердючу рідину. Вона швидко висохла, вивчати її було визнано неважливим через брак якісних зразків. Персонал, що спостерігав за дзеркалом, доповідає, що бачив величезну гуманоїдну істоту, що повзла по землі. Зріст істоти сягав щонайменше у п'ятдесят разів більше, ніж у звичайної людини, риси обличчя були відсутні, а руки – дуже короткі. Істота намагалася дістатися дзеркала, але не встигла до того, як воно знову стало дзеркальним. Через відстань подробиці було неможливо роздивитися, але за словами щонайменше одного зі спостерігачів, в цю істоту стріляли, судячи з ран на її обличчі, позбавленому інших рис.

Вилучений у піддослідного польовий набір містив газетну статтю, що називалася [ДАНІ ВИДАЛЕНО] і була заархівована як [ДАНІ ВИДАЛЕНО].

Наступну експедицію позначено, як "Зелений Тест".

Якщо не зазначено інше, зміст цієї сторінки доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 License