SCP-1001 – Я-Те-Вео

SCP-1001 – Я-Те-Вео

рейтинг: +1+x

Item#: 1001
Level2
Клас зберігання:
евклід
Вторинний клас:
none
Клас порушення:
влам
Клас ризику:
небезпека

Об'єкт №: SCP-1001

Клас об'єкта: Евклід

Особливі умови зберігання: SCP-1001 слід зберігати в біологічній Зоні 103, у теплиці, закріпленим згідно з Протоколом щодо небезпечних організмів, номер 12A. Об’єкт має залишитися вкоріненим у ґрунтовому ядрі діаметром 9 м та глибиною 4 м, у якому його було вилучено з місця відкриття. Об'єкт слід періодично поливати та удобрювати, як зазначено в документі 1001-2. Жоден об’єкт, здатний виробляти небезпечний звук (звукова зброя, аудіомеметичні ефекти, інфразвук з високим рівнем децибел тощо), не повинен знаходитися на відстані чутності від Біологічної Зони 103.

Кожен місяць слід згодовувати об’єкту 20 кг харчової суміші 1001-Р-8. Точна формула харчової добавки 1001-R-8 детально описана в документі 1001-2, але варто зазначити, що вміст білка в добавці не повинен бути меншим за 40% від суцільної маси. Крім того, весь білок повинен походити від свиней, собак, або інших видів істот такої ж саме розумності. Ці інструкції можуть бути змінені у рамках експерименту, під час якого потрібно, щоб SCP-1001 був голодним.

Кістки, роги та інші тверді тканини не слід надавати об’єкту, окрім як у рамках належним чином контрольованих експериментів. Усі експерименти, пов’язані з наданням твердої тканини, мають бути попередньо схвалені, по-перше, доктором Гластонбері, а по-друге, теперішнім директором з питань безпеки Зони 103.

Опис: SCP-1001 — це екземпляр рослини, яка, очевидно, належить до неописаного виду вельвічії (Welwitschia). На відміну від інших видів вельвічії, вона має деревоподібний стовбур, який розширюється в здерев’янілий стрижневий корінь шириною 180 см і довжиною 5 м, з яких 2 м виступає над поверхнею. Також унікальними для SCP-1001 є його листя довжиною до 6 м, які вкриті колючками та здатні виділяти клейку смолоподібну смолу. Окрім цього, листя здатні рухатися зі значною спритністю та силою. SCP-1001 географічно відрізняється від своїх відомих родичів, крім того, об’єкт було знайдено у високій пустелі Анд поблизу ██████, Перу.

Стовбур і стрижневий корінь SCP-1001 порожнисті, відкриваються округлими отворами на вершині, та наповнені дуже їдким розчином соляної кислоти та травними ферментами, які можна порівняти з тими, що знаходяться в глечиках рослин роду Непентес (Nepenthes). Цей розчин здатний перетворити 50 кг м’яких тканин тварин на рідку суспензію протягом 20 хвилин після занурення.

Листя SCP-1001 здатні до фотосинтезу, але цей процес дуже неефективний, і листя виробляють лише 50% калорій, які потребує рослина. Крім того, його коріння надзвичайно неефективно поглинає органічні та мінеральні поживні речовини. Щоб пом'якшити цей недолік, SCP-1001 є облігатним м'ясоїдним: він використовує свої чіпкі листя, щоб захопити здобич, що проходить повз, і затягнути її в центральну порожнину, де вона перетравлюється.

Стосовно рівня інтелекту SCP-1001 у дослідників немає єдиної думки. Основна тактика полювання об’єкту нагадує тактику риб з роду камбали (Paralichthys): об’єкт зариває свої найдовші листя в пісок і чекає, поки повз пройде досить велика тварина (вагою не менш 40 кг), після чого листя раптово вискакує і хапає здобич, яка проходила повз. Однак коли ця тактика не дає результатів досить швидко, SCP-1001 вдається до складної звукової мімікрії. Він здатний відтворювати буквально будь-які звуки, які він колись чув, а також рекомбінувати «відомі» звуки в нові фрази. Було помічено використання останньої здатності для заманювання людських жертв за допомогою розмови голосами інших людей, які відомі здобичі. Як саме об’єкт створює ці звуки — на теперішній час невідомо.

Також цікавими є вподобання SCP-1001 щодо здобичі: він надає перевагу розумним тваринам, особливо тим, які здатні використовувати інструменти або будувати штучні споруди. Його улюбленою здобиччю є люди, але за їх відсутністю він може їсти приматів, собак, папуг, свиней, бобрів, мурах і птахів, які будують гнізда. Слід зауважити, що розміри багатьох із цих видів значно нижчі порогового значення розміру нормальної здобичі — деякі настільки, що їх захоплення та перетравлення потребує витратити більше енергії, ніж може бути отримано від них. Метод виявлення інтелекту, який використовує об’єкт, наразі невідомий, але, очевидно, він базується на досвіді, оскільки об’єкт атакував кальмарів і маленьких дельфінів з тим ж рівнем агресії, з яким він нападав на людей і андських мавп.

SCP-1001 не здатний повністю перетравлювати тверді тканини: кістки його жертви поступово виводяться через канали біля верхнього краю каудекса1. Після виділення ці кістки незмінно підхоплюються одним із листів об’єкта та розкладаються на ґрунті або кладуться під поверхню ґрунту навколо SCP-1001. Об’єкт розташовує кістки складними візерунками, які явно не мають метою збір води. Крім того, оскільки більша частина кісток розміщується об’єктом під землею, вони не допомагають заманювати здобич. Візерунки виявляються схожими із ███ █████ █████ з Наски [ДАНІ ВИДАЛЕНО] та релігійними мандалами SCP-[ДАНІ ВИДАЛЕНО], що змусило доктора Гластонбері припустити, що вони можуть мати метою репрезентацію або навіть бути пов’язані з такими аномальними ефектами, як [ДАНІ ВИДАЛЕНО].

На момент відкриття Фондом SCP у 18██ році SCP-1001 знаходився в центрі приблизно круглої структури кісток діаметром 18 м і глибиною 8 м, █7% якої складалися з кісток людей. Місцеві племена сповідували релігійний страх перед об’єктом і регулярно приносили йому людські жертви. Слідчі Фонду виявили, що під час ритуалу жертвоприношення жрець супроводжував жертву до SCP-1001 уздовж строго окресленої стежки, яка, як пізніше виявилося, точно відповідала певним елементам підземного візерунка, складеного з кісток. Кажуть, що відхилення від стежки карались захопленням і поглинанням як жертви, так і супроводжувачів, але у разі успішного виконання ритуалу об’єкт захоплював тільки жертву. У рідкісних випадках жрець отримував накази перемістити певну кістку в положення поза межами досяжності об’єкта; правильне розміщення винагороджувалось або невеликим подарунком, або довшою відстрочкою перед наступним жертвоприношенням. В усних історіях племен стверджується, що спочатку ритуал вимагало саме дерево, [ДАНІ ВИДАЛЕНО] та “розмовляло голосом нашого [ДАНІ ВИДАЛЕНО]”.

Якщо не зазначено інше, вміст цієї сторінки доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 License