Дата: 21.06.20██
Опитувач: Д-р Уайт
Опитуваний: Агент Соколовський
<Початок інтерв’ю>
Д-р Уайт: Доброго дня, агенте.
Агент Соколовський: Н-напевно (опитуваний проявляє ознаки занепокоєності).
Д-р Уайт: Не бійтеся. Ми знаходимось в безпечному місці, далеко від того кар’єра, і це лише ознайомче інтерв’ю, аби ми були в курсі того, що трапилося.
Агент Соколовський: Т-так, але можна у вас дещо попросити? (суб’єкт вказує на пляшку) Може це буде дивно, але приберіть воду, будь ласка.
Д-р Уайт: Гаразд (доктор прибирає пляшку води зі столу). Тож давайте вже перейдемо до справи – як ви дізналися про аномалію?
Агент Соколовський: Я тоді знаходився в Житомирі під час відпустки, та почув дивну історію про цей… кар’єр. Як виявилося нещодавно там загинула дитина, і на пошуки її тіла відправили водолазів. Під час пошуків один з водолазів хутко визирнув з води та почав тікати. Коли його зупинили він кричав, що… (агент замовкає)
Д-р Уайт: Пане Соколовський?
Агент Соколовський: (суб'єкт протирає обличчя) Вибачте. Він кричав, що тіла у воді пливуть навколо як свічки. Мене це зацікавило, і я вирішив розслідувати цей інцидент.
Д-р Уайт: І ви не повідомили нас про можливу аномалію?
Агент Соколовський: Я вважав, що це можуть бути лише плітки… Хех, авжеж. Тому вирішив сам переконатися в аномальності цього місця. До того ж, це частина нашої роботи, хіба ні?
Д-р Уайт: Гаразд, продовжуйте розповідь.
Агент Соколовський: Отож, я вирішив почати з очевидця подій, благо в місті є декілька відповідних лікарень. Трохи бюрократії й вуаля — я знайшов того дайвера… Коли я зустрівся з ним, він лише пускав слину та промовляв: “Тіла як свічки”, “вони кружляють навколо”… “як живі”…
Д-р Уайт: Що відбулось далі?
Агент Соколовський: Ах? А, так! Далі почав рити інформацію про цю кляту калюжу, і знайшов декілька цікавих фактів. По-перше, у 89-му затоплення кар’єра відбулося через якусь аварію: вода наповнювала простір ненормально швидко, тому працівники не змогли вчасно евакуюватися (агент нахиляється в сторону доктора). Уявіть собі, що цей кар’єр глибиною в 110 метрів був повністю затоплений менш як за пів години!
Д-р Уайт: Нічого собі!
Агент Соколовський: Ага, тоді загинула майже сотня людей. По-друге, в лихі 90-ті туди бандити скидали нещасних, прив’язавши їх ноги до каменюк. І по-третє, кожного літа на цьому йобаному ставку хтось помирає! (опитувач нервово сміється).
Д-р Уайт: Враховуючи це все, ви все'дно вирішили полізти туди?
Агент Соколовський: Як не дивно. Я все ще мав сумніви щодо аномальності. Тому вирішив деякий час поспостерігати за місцевістю. Проте коли я приїхав на місце, то побачив як люди різного віку купалися та стрибали з різних точок з різною висотою в цю бірюзову… чисту… воду… (агент певний час задумливо дивиться в нікуди)
Д-р Уайт: Агенте?
Агент Соколовський: (суб’єкт переводить погляд на доктора)… яка заповнена трупами, і де постійно хтось гине, і це геть нікого не турбувало.
Д-р Уайт: Ну, можливо, вони про це не здогадувались, або їм було все одно?
Агент Соколовський: Ні-ні, не тільки. Просто… Я тільки-но це зрозумів!… Воно вимкнуло в мені страх, і у мене лише було бажання пірнути туди.
Д-р Уайт: Тобто ви стверджуєте, що ви зазнали ментального впливу? Які відчуття ви пережили?
Агент Соколовський: Ну перед поїздкою у мене були серйозні перестороги. Проте коли я прибув, то я подумав або запевнив себе в тому, що максимум на що я натраплю — це на пливучий скелет. До того ж вода показалась дуже красивою. Бляха, тепер я починаю сумніватися у своєму твердженні! Просто ці всі думки приходили природно – не було якогось шепоту або внутрішнього голосу. Але дивно, що моє враження різко змінилося на місці. Я тут не перший рік працюю, і навряд чи просто так туди б поліз в таке місце як новачок!
Д-р Уайт: Добре-добре, отож ви вирішили зануритись в кар’єр, що там відбулося?
Агент Соколовський: Так, на мою вдачу чи ні, я займався дайвінгом. Як і планувалося, я занурився приблизно о 6-тій ранку, коли не було сторонніх. Перший десяток метрів вода була дуже комфортною: тепла, приємна і прозора. На цій глибині я знайшов дорогу, яка йшла вниз по спіралі, а також затоплені дерева. А далі, приблизно на 15-му метрі, було різке похолодання. Це було терпимо, але відчутно, також там погіршилася видимість. Там я зустрів лише "Запорожець", всередині нічого цікавого не було. Нижче температура знову різко знизилась, але все одно залишалася терпимою. А далі… Далі… (суб’єкт обійняв себе)
Д-р Уайт: Пане?
Агент Соколовський: Д-далі я нібито проплив шар мулу. І там, глибше, було ясно наче його немає. І там я побачив Їх — тіла! Вони дійсно плавали по колу, ніби танцювали якийсь хоровод. Ці тіла були десь в метрах 20 вглиб від мене. Пройшло трохи часу перш ніж я зрозумів, що ці тіла цілі, ніби щойно занурені. Вони були білі як свічки!
Д-р Уайт: Тож я так зрозумів, що вони помітили вас та почали гнатися за вами.
Агент Соколовський: Ні, вони ще кружляли, але мені було достатньо, щоб обісратися! Я вибирався як міг: гріб руками й ногами як ніколи, ба навіть забув перемикнути кисень. Не знаю як, але я відчував, що вони кожної секунди наближалися до мене! А секунди були вічністю. Якимось чином я майже доплив до берега. А потім! Потім! (опитуваний різко встає)
Д-р Уайт: Заспокойтеся!
Агент Соколовський: (агент сідає та тре обличчя) Вибачте, я… Я відчув як мене схопили купа холодних рук, які мене різко потягнули вниз… І потім хтось з них зняв дихальну маску. Я від паніки мало не наковтався! (агент опускає голову та тримає її руками)… Я б там помер, став би як вони…
Д-р Уайт: Але ж ви вижили?
Агент Соколовський: (агент повертається у звичне положення) Так, хтось із цих виродків зачепив трубку, прикручену до балона з нітроксом — це створило потік бульбашок і певно це їх налякало, чи що? Я не знаю! Далі я пам’ятаю все бідно: пляж, дорога… Ще й біль від декомпресії.
Д-р Уайт: На цьому інтерв’ю завершене. Дякую, що змогли розказати все. Охорона, проведіть його.
<Кінець інтерв’ю>
Післямова:
Після інтерв’ю агент Соколовський проходив психіатричне лікування, під час якого, за загадкових обставин, помер від відстроченого утоплення — повільного виведення кисню з організму людини водою. Інцидент розслідується.
Керівництвом філії була розроблена та узгоджена експедиція всередину кар’єра задля первинної розвідки його внутрішнього простору. Для цього вирішили застосувати підводний дрон, оснащений відеокамерою, прожектором, ехолокатором, кабелем живлення та зворотного зв'язку довжиною в 1000 м.
Занурення впродовж перших 15 м йшло нормально, жодних аномалій не було виявлено. Температура води становила 19 °С. В наступні 20 м глибини на відеозображенні почалися проявлятися перешкоди, проте зв’язок з дроном був стабільний. В той момент на відео було видно шар мулу та водоростей. За словами оператора: “Воно виглядало як дно”. Температура води знизилася на 5 градусів. Впродовж хвилини дрон проходив через щільний шар мулу.
Після проходження шару мулу на відео з’явилося зображення товщі води, видимість в якій була тотожна видимості перед шаром мулу. Окрім цього було помічено 12 особин SCP-110-UA-1, які знаходились у відносно рівній відстані один від одного одного та не проявляли жодної активності. Керівником експедиції було вирішено використати ехолокатор для перевірки середовища навколо безпілотника. Аналіз отриманих сигналів показав, що в радіусі 110 м плавали 124 об’єкти, габарити яких підпадали під людські тіла. Після завершення дослідження навколишнього простору ехолокатором, дрон був атакований одним з SCP-110-UA-1. В останні секунди перед розривом зв’язку з дроном було помічено, що суб’єкт рухав губами. Під час дослідження відеоматеріалу була виведена гіпотеза, що він промовляв “Мені треба ще. Мені треба ви. Я голодний. Голодний.”
В результаті було втрачено підводний дрон.
