SCP-1540 - Метаморфна особистість
рейтинг: +2+x

Об'єкт №: SCP-1540

Клас об'єкта: Евклід

Особливі умови зберігання: SCP-1540 слід зберігати у стандартній камері утримання гуманоїдних істот у крилі H-TL1 Зони 197.

Після кожної події 1540-A з організмом має бути проведене інтерв'ю, щоб встановити його особистість та біографію. Стенограми інтерв'ю та фотографії екземплярів SCP-1540 мають бути надіслані у цифровий архів Зони 197. Майбутні інтерв'ю слід проводити лише за наявності дозволу співробітника з третім рівнем допуску.

Екземплярам SCP-1540 не слід надавати інформацію, що стосується їх природи, з ціллю запобігти непередбачуваним емоційним реакціям. Щоб забезпечити співпрацю з персоналом Фонду, була створена історія, яка пояснює необхідність проводження експериментів та карантину. Для подальших подробиць див. документ 1540-IF04.

Опис: SCP-1540 є гуманоїдним організмом, виявленим у 2001 році у Прово, Юта (США).

Кожні 29-30 днів відбувається подія 1540-A. Організм SCP-1540 не має контролю над цими подіями й, якщо йому не повідомити, не буде здогадуватися про них. Після початку 1540-A організм відчуває сильний головний біль, що супроводжується болем у кістках і м'язах. Через сорок хвилин шкіра SCP-1540 починає виділяти велику кількість в'язкої, білої речовини. Ця субстанція твердне й розширюється, формуючи навколо організму напівпрозорий кокон. Протягом наступних шести годин відбувається повільне розчинення SCP-1540 та утворення нового тіла з отриманого матеріалу. Після завершення його формування кокон розірветься і буде народжена нова особина SCP-1540.

Екземпляри SCP-1540 відрізняються за зовнішнім виглядом, статтю та вагою. Жодний екземпляр не мав фізіологічних аномалій або інших незвичайних рис. Природа 1540-A не є ектоентропійною, організм втрачає 5-8% своєї маси протягом кожної події. SCP-1540 зазвичай відновлює втрачену масу неаномальним чином до наступної події 1540-A. Здоров'я організму не виявляє негативних наслідків, викликаних цими змінами.

Екземпляри SCP-1540 мають окремі, унікальні характери, особистості й повну копію спогадів про їх життя у минулому. Ці спогади зазвичай послідовні та складаються з описів локацій, особистостей та подій, що дійсно існували або відбувалися у тому порядку, який описує SCP-1540. Однак, усі особистості об'єкта нагадують деталізовану вигадку: немає жодних записів щодо існування подібних до екземплярів SCP-1540 людей, а тим, кого об'єкт описує як друзів або близьких родичів, невідома жодна інформація, що стосується організму. Дані, зібрані для створення особистості SCP-1540, вважаються сумішшю абстрактних фактів, знеособлених спогадів реальних людей і фальсифікованого досвіту самого організму. Яким чином SCP-1540 здобуває і зберігає ці знання, наразі невідомо.

SCP-1540 був виявлений під час розслідування раптового зникнення Джошуа Рассела, 1985 року народження. Після обшуку в оселі Рассела була знайдена велика колекція окультної літератури, численні стенограми, записані суб'єктом, і відеозапис, на якому міститься процес виконання невідомого ритуалу з першим проявом події 1540-A. Записи показують, що суб'єкт і ще три особини подібного віку розробляли ритуал, показаний на відеозаписі; остаточною метою ритуалу була трансформація у "вовкулаку". Батькам суб'єкта не було відомо про ці наміри.

Аналіз відеозапису виявив деякі розбіжності між умовами, які виконував суб'єкт, і записами, знайденими у літературі, включно з використанням дешевших матеріалів та помилками при розташуванні допоміжних об'єктів. Спроби повторити будь-яку версію ритуалу не призвели до жодних результатів. Особи, залучені у проведенні ритуалу, не були виявлені, їх поточний статус лишається невідомим.

Додаток 1540-1: Стенограма інтерв'ю 1540-81/4; 2008-02-25.

Опитуваний: Девід Хоукінс

Опитувач: Д-р Джозеф Каміньский

<Початок інтерв'ю>

Камінський: Будь-ласка, назвіть для протоколу своє повне ім'я і рівень допуску

Хоукінс: Девід Александр Хоукінс, третій рівень допуску.

Камінський: Як довго ви працюєте на Фонд, пане Хоукінс?

Хоукінс: Одинадцать років.

Камінський: На 1540?

Хоукінс: Призначений на нього два роки тому. Я… також був головним дослідником протягом чотирьох місяців, до певного моменту.

Камінський: То ви мали б… вивчати його, так?

Хоукінс: Так. Я біолог. Моя група мала досліджувати вплив метаморфічних можливостей об'єкта. Ізолювати, реплікувати, відокремити не пов'язані органи. У вас є дозвіл, ви маєте знати подробиці.

Камінський: Так, я ознайомлений iз цим проектом. Ви мали безпосередній контакт з організмом протягом вашого перебування тут?

Хоукінс: Ні, ні, у цьому не було потреби. Ми мали достатньо зразків тканин, а ціпка, в будь-якому разі, постійно був під наглядом персоналу або тих хлопців у захисних костюмах.

Камінський: Я бачу. Давайте поговоримо про те, що трапилося чотири дні тому. Що ви пам'ятаєте?

Хоукінс: Це була середа, напочатку вечора. У Секторі 07 наступного дня мала проводитися лекція по темі мікроскопічних колоній бактерій. Тоді я був на потязі. Я просто читав. Все було досить звичайним. Далі… Це сталося раптово. Спочатку я подивився у вікно, побачив сонце, дерева. І це все просто закінчилось. Я у цій камері, роздягнутий, усюди цей жахливий сморід. Кров і маленькі шматочки… шматочки мене, усюди. Я прокинувся раніше, ніж зазвичай, я думаю, ще ніхто не спробував прибирати той безлад. Я просидів там годину, поки Ноа… поки прийшов агент Ленхем, він сказав мені, що я інфікований якимось новим вірусом… якась нісенітниця про ЦКЗ… вірус, еге-ж.

Камінський: Ви не відчуваєте жодних змін мiж тим, що кажете зараз і вашими минулими спогадами?

Хоукінс: Ні, ні. Нічого не змінилося, все там, де має бути, жодних швів. Я все ще я. Я продовжую думати про це, продовжую пам'ятати. Десь після двох місяців я був підвищений до другого рівня, думав, що загину під час якогось порушення ОУЗ або іншого інциденту. Я вже майже змирився з цим. Я завжди вважав, що це буде швидко, зовсім не так, щоб просто сидіти тут і очікувати на те, що й так неможливо змінити. Але, насправді, тоді я ніколи не думав про це, чи не так? Мене ніколи не підвищували, я ніколи не одружувався, я постійно знаходився тут, у цій камері чи в інших, останні 15 років. Я… шість років iз того моменту, як Джон помер… чи маю я відчувати щось? Я ніколи не знав його, ніколи не працював разом з ним… я не знаю нічого. Ми можемо продовжити це пізніше?

Камінський: Звичайно, якщо ви цього хочете.

Хоукінс: І… Док? Чи можу я знову побачити Сару? Я знаю, вона більше не пам'ятає мене. Я просто хотів би побачити її в останній раз.

Камінський: Я… Я боюся, це неможливо. Мені шкода.

Хоукінс: Все гаразд. Я розумію.

<Кінець інтерв'ю>

Якщо не зазначено інше, вміст цієї сторінки доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 License