:root {
    --timeScale: 1;
    --timeDelay: 0s;
}
 
/* Converting middle divider from box-shadow to ::before pseudo-element */
.anom-bar > .bottom-box { box-shadow: none!important; }
.anom-bar > .bottom-box::before {
    position: absolute;
    content: " ";
    width: 100%;
    height: 0.5rem;
    background-color: rgb(var(--black-monochrome, 12, 12, 12));
    transform: translateY(-0.74rem);
}
 
/* DIVIDER */
.anom-bar > .bottom-box::before {
    animation-name: divider;
    animation-duration: calc(0.74s * var(--timeScale));
    animation-delay: calc(0.1s * var(--timeScale) + var(--timeDelay));
    animation-iteration-count: 1;
    animation-timing-function: cubic-bezier(.32,.38,.39,.94);
    animation-fill-mode: backwards;
}
 
/* CLASSIFIED LEVEL BARS */
div.top-center-box  > * {
    animation-name: bar;
    animation-duration: calc(0.45s * var(--timeScale));
    animation-iteration-count: 1;
    animation-timing-function: ease-out;
    animation-fill-mode: backwards;
}
div.top-center-box > :nth-child(1) { animation-delay: calc(0.2s * var(--timeScale) + var(--timeDelay)); }
div.top-center-box > :nth-child(2) { animation-delay: calc(0.32s * var(--timeScale) + var(--timeDelay)); }
div.top-center-box > :nth-child(3) { animation-delay: calc(0.45s * var(--timeScale) + var(--timeDelay)); }
div.top-center-box > :nth-child(4) { animation-delay: calc(0.61s * var(--timeScale) + var(--timeDelay)); }
div.top-center-box > :nth-child(5) { animation-delay: calc(0.75s * var(--timeScale) + var(--timeDelay)); }
div.top-center-box > :nth-child(6) { animation-delay: calc(0.95s * var(--timeScale) + var(--timeDelay)); }
 
/* TOP TEXT */
div.top-left-box, div.top-right-box {
    clip-path: polygon( 0% -50%, 150% -50%, 150% 100%, 0% 100%);
}
 
div.top-left-box > *, div.top-right-box > * {
    position: relative;
    animation-name: bottomup;
    animation-duration: calc(0.65s * var(--timeScale));
    animation-delay: calc(0.5s * var(--timeScale) + var(--timeDelay));
    animation-iteration-count: 1;
    animation-timing-function: ease-out;
    animation-fill-mode: backwards;
}
 
/* CONTAINMENT, DISRUPTION, RISK CLASSES */
div.text-part > * {
    clip-path: polygon( 0% 0%, 100% 0%, 100% 100%, 0% 100%);
    animation-name: expand2;
    animation-duration: calc(0.5s * var(--timeScale));
    animation-iteration-count: 1;
    animation-timing-function: cubic-bezier(.12,.41,.27,.99);
    animation-fill-mode: backwards;
}
div.text-part > :nth-child(1) {
    animation-name: expand1;
}
div.text-part > :nth-child(1) { animation-delay: calc(0.6s * var(--timeScale) + var(--timeDelay)); }
div.text-part > :nth-child(2) { animation-delay: calc(0.75s * var(--timeScale) + var(--timeDelay)); }
div.text-part > :nth-child(3) { animation-delay: calc(0.86s * var(--timeScale) + var(--timeDelay)); }
 
div.main-class::before, div.main-class::after {
    animation-name: iconslide;
    animation-duration: calc(0.45s * var(--timeScale));
    animation-delay: calc(0.8s * var(--timeScale) + var(--timeDelay));
    animation-iteration-count: 1;
    animation-timing-function: cubic-bezier(.12,.41,.27,.99);
    animation-fill-mode: backwards;
}
 /* BOTTOM TEXT */
div.main-class > *,  div.disrupt-class > *, div.risk-class > * {
    animation-name: flowIn;
    animation-duration: calc(0.42s * var(--timeScale));
    animation-delay: calc(0.75s * var(--timeScale) + var(--timeDelay));
    animation-iteration-count: 1;
    animation-timing-function: ease-out;
    animation-fill-mode: backwards;
}
 
/* DIAMOND */
div.arrows {
    animation-name: arrowspin;
    animation-duration: calc(0.7s * var(--timeScale));
    animation-delay: calc(0.6s * var(--timeScale) + var(--timeDelay));
    animation-iteration-count: 1;
    animation-timing-function: cubic-bezier(.12,.41,.27,.99);
    animation-fill-mode: backwards;
}
 
div.quadrants > * {
    animation-name: fade;
    animation-duration: calc(0.3s * var(--timeScale));
    animation-delay: calc(1.4s * var(--timeScale) + var(--timeDelay));
    animation-iteration-count: 1;
    animation-timing-function: cubic-bezier(.12,.41,.27,.99);
    animation-fill-mode: backwards;
}
 
div.top-icon, div.right-icon, div.left-icon, div.bottom-icon {
    animation-name: nodegrow;
    animation-duration: calc(0.4s * var(--timeScale));
    animation-delay: calc(1.4s * var(--timeScale) + var(--timeDelay));
    animation-iteration-count: 1;
    animation-timing-function: cubic-bezier(.12,.41,.27,.99);
    animation-fill-mode: backwards;
}
div.diamond-part {
    clip-path: polygon( -10% 0.37%, 120% 0.37%, 120% 100%, -10% 100%);
    animation-name: diamondBorder;
    animation-duration: calc(0.8s * var(--timeScale));
    animation-delay: calc(0.5s * var(--timeScale) + var(--timeDelay));
    animation-iteration-count: 1;
    animation-timing-function: cubic-bezier(.32,.38,.39,.94);
    animation-fill-mode: backwards;
    will-change: box-shadow;
}
 
/* MOBILE QUERY */
@media (max-width: 480px ) {
    .anom-bar > .bottom-box::before {
        display:none;
    }
    .anom-bar > .bottom-box {
        box-shadow: 0 -0.5rem 0 0 rgb(var(--black-monochrome, 12, 12, 12))!important;
    }
    div.top-center-box  > * {
        animation-name: bar-mobile;
        animation-duration: calc(0.9s * var(--timeScale));
    }
    div.top-center-box > :nth-child(1) { animation-delay: calc(0.1s * var(--timeScale) + var(--timeDelay)); }
    div.top-center-box > :nth-child(2) { animation-delay: calc(0.2s * var(--timeScale) + var(--timeDelay)); }
    div.top-center-box > :nth-child(3) { animation-delay: calc(0.3s * var(--timeScale) + var(--timeDelay)); }
    div.top-center-box > :nth-child(4) { animation-delay: calc(0.4s * var(--timeScale) + var(--timeDelay)); }
    div.top-center-box > :nth-child(5) { animation-delay: calc(0.5s * var(--timeScale) + var(--timeDelay)); }
    div.top-center-box > :nth-child(6) { animation-delay: calc(0.6s * var(--timeScale) + var(--timeDelay)); }
 
}
 
/*-------------------------*/
 
@keyframes divider {
    from { max-width: 0%;  }
    to { max-width: 100%; }
}
 
@keyframes bar {
    from { max-width: 0%; }
    to { max-width: 100%; }
}
@keyframes bar-mobile {
    from { max-height: 0%; }
    to { max-height: 100%; }
}
 
@keyframes bottomup {
    from { top: 100px; }
    to { top: 0; }
}
 
@keyframes expand1 {
    from { opacity: 0; clip-path: inset(0 calc(100% - 0.75rem) 0 0);}
    to { opacity: 1; clip-path: inset(0);}
}
@keyframes iconslide {
    from { opacity: 0; transform: translateX(-5rem);}
    to { opacity: 1; transform: translateX(0);}
}
 
@keyframes expand2 {
    from { opacity: 0; max-width: 1%;}
    to { opacity: 1; max-width: 100%;}
}
@keyframes fade {
    from { opacity: 0;}
    to { opacity: 1;}
}
 
@keyframes flowIn {
    from { opacity: 0; transform: translateY(20px); }
    to { opacity: 1; transform: translateY(0); }
}
 
@keyframes arrowspin {
    from { clip-path: circle(0%); transform: rotate(135deg); }
    to { clip-path: circle(75%); transform: rotate(0deg); }
}
@keyframes nodegrow {
    from { transform: scale(0);}
    to {  transform: scale(1);}
}
@keyframes diamondBorder {
    from { box-shadow: -0.5rem -20rem 0 0 rgb(var(--black-monochrome, 12, 12, 12)); }
    to { box-shadow: -0.5rem 0 0 0 rgb(var(--black-monochrome, 12, 12, 12)); }
}

SCP-156-UA - Лісовик

---

Об'єкт №: SCP-156-UA

Клас об'єкта: Евклід

Особливі умови здержування: Навколо ареалу перебування SCP-156-UA було розміщено Спеціальну Зону UA-156 під прикриттям державного заповідника. Периметр Зони має бути ізольований від цивільних сітчатою огорожею. Навколо екземплярів SCP-156-UA-1 поставлено постійне відеоспостереження. Раз на рік SCP-156-UA-1 повинні бути оглянуті на предмет пошкоджень.

У жодному разі до території перебування SCP-156-UA не повинні допускатися сторонні особи. При появі таких біля або всередині периметру, вони повинні бути допитані та оброблені амнезіаком класу А.

Персонал Спеціальної Зони UA-156 має бути проінструктований щодо правил поведінки всередині ареалу перебування SCP-156-UA. Охоронці зобов'язані мати навички мисливства та орієнтування на місцевості. Всередині Зони працівники повинні бути оснащені нелетальною або ж спеціальною зброєю для дистанційного знерухомлення: перцевими балончиками, електрошокерами, пневматичними пістолетами та гвинтівками. Окрім цього, мають мати динаміки зі звуками грому, близкавки або струму.

Проведення ексепериментів та експедицій дозволяться лише з дозволу куратора об’єкта й повинне обов’зяково проводитися під наглядом оперативників МОГ “Ваші старші брати”. Окрім цього, при вході всередину Спеціальної Зони UA-156 потрібно провести ритуал заспокоєння SCP-156-UA.

[ОНОВЛЕННЯ]
У зв’язку з Російсько-українською війною та близькістю до кордону з Російською Федерацією було вирішено посилити охорону Спеціальної Зони UA-156, а також розвідку завдяки інтегруванню агентів Фонду в місцеві прикордонні загони та залученню оперативників МОГ “Рахніди & тріфіди”.

+Правила поведінки всередині Спеціальної Зони UA-156:

• Забороняється нанесення ушкоджень тваринам, які загрожують їхньому життю.
• Заборонено гучно говорити,а також особливо забороняється свистіти.
• При проходженні території персонал повинен мати засоби нанесення міток, які напряму не шкодять деревам, задля орієнтації на місцевості. Як альтернатива дозволяється використання мотузок.
• Якщо ви загубилися, подайте сигнал тривоги наявними засобами зв’язку, аби рятувальна група могла вас забрати.
• При появі вовків та ведмедів або ж їхніх слідів повільно повертайтеся назад.
• Якщо ви почули людський крик або свист, йдіть в сторону протилежну джерелу звуку.
• Постійно тримайте зоровий контакт один з одним, не намагайтеся розділятися. Час від часу проводьте перекличку в групі. При появі “зайвої особи” або якщо у одного з групи немає тіні, зберігайте спокій та повертайтеся назад.
• При контакті з SCP-156-UA повільно повертайтеся назад, опустивши голову. Ні в якому разі не дивіться йому на голову.
• При нападі SCP-156-UA увімкніть на гучномовці звук грому.

Опис: SCP-156-UA проживає на території лісистої місцевості приблизно 200 км², центр якої орієновтовно заходиться в ██°██'██.█ пн. ш., та ██°██'██.█ сх. д. в Чернігівській області Новгород-Сіверського району.

SCP-156-UA являє собою гуманоїдну фігуру зростом приблизно 3 м. Комплекція його тіла згідно з описом очевидців, а також існуючих відеоматеріалів нагадує ведмежу. Все тіло покрите хутром, яке місцями має коричневий та зелений колір. у верхній частині голови об'єкта знаходиться оленячий череп, з якого виходять приблизно 3 пари ріг, які разом утворюють фігуру, схожу на корону. Окрім цього, на лобі черепа знаходиться камінь з неідентифікованим знаком. Саме обличчя прикрите довгою бородою з зеленого волосся.

SCP-156-UA має декілька аномальних властивостей, які поширюються на території його перебування. Проте окрім них він має сильні фізичні дані.

Однією з головних аномальних властивостей є повний контроль над тваринами. Окрім безпосередньо контролю їхніх дій, SCP-156-UA може бачити та відчувати те, що відбувається навколо них. Окрім цього, є припущення, що це також стосується і флори, проте наразі мало фактів, які б це засвідчили. Невідомо, наскільки далеко ця здатність об’єкта поширюється, і чи не заходить вона за межі екземплярів SCP-156-UA-1.

Друга аномальна властивість SCP-156-UA полягає у зміні сприйняття реальності людьми, які знаходяться на його території. Це проявляється у вигляді дезорієнації на місцевості, слухових та зорових галюцинацій. Окрім цього, об’єкт здатен створювати масові галюцинації знайомих людей для суб’єктів.

Третя властивість об’єкта поширюється лише на території перебування SCP-156-UA. Вона проявляється у зміні реальності. Це було помічено після першої експедиції в ареал SCP-156-UA: оперативники йшли прямою лінією протягом 3 діб, окрім цього один із оперативників зник після короткого переривання зорового контакту з групою.

Іншою ймовірною властивістю об’єкта є телепортація, проте через малу кількість інформації не можна підтвердити чи вона дійсно є, чи лише є результатом зміни реальності або сприйняття суб’єктами.

Знак, зображений на екземплярах SCP-156-UA-1

SCP-156-UA-1 являють собою камені, на яких видовбано знак, який відомий як “перунова папороть”. На краях території перебування об’єкта знаходяться 4 екземпляри SCP-156-UA-1, які з півночі на південь утворюють рівносторонній ромб. Якщо SCP-156-UA спробує вийти за межі лінії між SCP-156-UA-1, тоді його буде вражено електричним струмом невідомого походження та відкинуто назад. Існує гіпотеза, що чотири екземпляри SCP-156-UA-1 пов’язані з каменем на лобі у SCP-156-UA. Окрім цього, вони можуть слугувати джерелом радіо- та електромагнітних аномалій, що у свою чергу є причиною збою компасів та радіозв’язку.

Історія виявлення: Об’єкт було знайдено під час пошуку громадянина ███████████ Н. А.- зниклого відеоблогера, який займався зніманням закинутих поселень та природи, та громадянина ████████ О. С. Після цього в місцевих органах ДСНС пішли чутки про дивну місцевість, в якій нетипово поводяться дикі тварини. Ця інформація була почута агентом Фонду у відповідних органах. Після опитування очевидців він рушив в сторону території SCP-156-UA та сповістив Фонд про знахідку, коли засвідчив існування електромагнітних аномалій на цій місцевості.

+Додаток 156-UA-1

Доповідна записка про результати першої експедиції в ареал перебування SCP-156-UA

Дата: 12.06.20██
Мета: Досліження та розвідка місцевості на наявність аномалій.
Залучений персонал: На завдання було відправлено відділення з 9 оперативників МОГ “Ваші старші брати”.

• Живіте-51 “Дідух” – Командир взводу;
• Живіте-52 “Фінік” – Заступник командира;
• Живіте-53 “Комар” – Медик;
• Живіте-54 “Сурма” – Зв’язківець;
• Живіте-56 “Кіт” – Стрілець;
• Живіте-57 “Гончар” – Стрілець;
• Живіте-58 “Вовк” – Стрілець;
• Живіте-59 “Борсук” – Стрілець;
• Живіте-60 “Крук” – Стрілець;

Спорядження: Оперативники були оснащенні стандартним спорядженням для проходення лісистої місцевості. Додатково їм було надано добовий раціон харчування, вимірювач електромагнітних полів. В озброєння входили напівавтоматичні карабіни й дробовики, а також світлошумові гранати.

Результат: Було виявлено SCP-156-UA та SCP-156-UA-1 та їхні основні аномальні властивості. Окрім цього, було знайдено громадян ███████████ Н. А. та ████████ О. С., які раніше зникли в районі перебування SCP-156-UA. Загальні втрати становлять 4 оперативників, ще одна перевіряється.

+Додаток 156-UA-2

Стенографія інтерв’ю з командиром відділенням МОГ “Ваші старші брати”

Дата: 20.06.20██
Опитувач: Д-р Сахнович – куратор SCP-156-UA
Опитуваний: Ст. лейтенант Романишин – командир експедиції.

---

<Початок інтерв’ю>

Д-р Сахнович: Доброго дня, пане старший лейтенант, мене звати Павло. Мене призначили куратором SCP-156-UA і я викликав вас, щоб задати пару питань.

Романишин: Прошу, тіко можна закурити дзиґара?

Д-р Сахнович: Можна.

Романишин: Файно.
(ст. лейтенант запалює цигарку та закурює)

Д-р Сахнович: (кашель) Отож, розкажіть все, що відбувалося з вами під час експедиції, від самого початку.

Романишин: Ми прибули на точку збору о 9:43, потім попрямували до точки, яка була задана агентом. Ми туди йшли приблизно пів години. Тут ми зафіксували електричні аномалії: радіозв’язок шарудів, а компас крутився як вар’ят. Тож після короткого обговорення ми взяли знімки та поділили на умовні квадрати, які ми мали прочесувати. Вирішили пересуватися з півдня на північ і так далі на схід.

Д-р Сахнович: Коли ви натрапили на SCP-156-UA-1?

Романишин: Це ви ото про той камінь? Я якраз йшов до цього, десь пройшло 40 хвилин, як ми натрапили на нього. Коли ми підійшли, то від нього сильно “фонило”: прилади показували найвищі показники. Ми його позначили та й почемчикували.

Д-р Сахнович: Зрозуміло. Як ви вважаєте, з якого моменту ви потрапили під аномальний вплив SCP-156-UA?

Романишин: З моменту вбивства ворони: Сурма повідомив, що за нами літає ворона. Я приказав її застрелити, вона якраз сиділа на гілці. Після того, як у неї влучили, ми почули не то свист, не то рев оленя під час гону… Визнаю, це було не правильне рішення… Тож ми деякий час чекали на поготові, проте нічого не відбулося. Тому я вирішив та наказав йти в сторону того звуку, він десь був на першу чи 2 годину від нас.

Д-р Сахнович: Ви про напрям, так?

Романишин: Ну.

Д-р Сахнович: Продовжуйте.

Романишин: Через 2 години ходьби ми вирішуємо зробити перекур, і через пару хвилин раптом на нашу групу нападає ведмідь. Він встигає серйозно покоцати Сурму перед тим, як ми вгатили по ньому чим було, і він не здох, падло.

Д-р Сахнович: Це досить дивно.

Романишин: Ну. Ведмеді одразу так не нападають на людей в більшості випадків, якщо вона не мамка. А той скоріш за все був самцем.

Д-р Сахнович: Впевнені?

Романишин: Ну, срали бабці в капці, мені тоді було не до того, щоб дивитися чи були у нього яйця, чи ні, але дитинчат поряд точно не було.

Д-р Сахнович: Зрозумів, продовжуйте.

Романишин: У зв’язку з пораненням бійця я вирішив відступати, благо Сурма міг ходити. Ми, як йшли вперед, ставили фарбою мітки деревах; відступаючи, ми їх не могли знайти. Вирішили йти просто вперед. Ми рухалися відносно 5 годин, що було набагато довше ніж ми думали. Після цього ми робили багато спроб зв’язатися зі штабом; де ми були, не так фонило, тож ми вирішили спробувати нашу вдачу, але схоже, що вона тоді дивилася на нас сраж… спиною. Нам не лишалося нічого як йти далі. А шли ми аж до настання сутінків. Вранці ми помітили пропажу Хотабича, а потім і його самого – мертвого. Він висів на гілках дерев, горло було роздерте.

Д-р Сахнович: Щодо Хотабича, ви пам’ятаєте його обличчя?

Романишин: Не зрозумів.

Д-р Сахнович: Яка його була зовнішність, може ви пам’ятаєте якісь особливі ознаки?

Романишин: Ну я так не скажу… Хм, дивно.

Романишин: Я не пам’ятаю як він виглядає, але до чого це все?

Д-р Сахнович: Я так гадаю вам не повідомили ще?

Романишин: Що саме?

Д-р Сахнович: Ми зробили перевірку та виявили, що тоді Хотабича не було у вашій групі – вас всього лише було 9. Окрім цього він вже як 2 роки загинув під час однієї з операцій.

Романишин: Тобто ви хочете сказати, що ми увесь цей час ходили з привидом і не помітили цього?

Д-р Сахнович: Не можу сказати, але маю підозри, що об’єкт має вплив на реальність або сприйняття.

Романишин: Чому нам тоді “привидився” Хотабич, а не хтось інший?

Д-р Сахнович: А я якраз до цього йшов. Як виявилося, один з ваших бійців на позивний “Гончар” служив з ним певний час, допоки не перевівся до вас.

Романишин: Мати Василева.

Д-р Сахнович: Отож, що було далі?

Романишин: Ми продовжили блукати по тому клятому місці. Під час переклички ми помітили пропажу “Кота”, ще й на зло піднявся дуже густий туман, видимість була нульовою. Я наказав стати колом для огляду сектору та йти далі. Після певного часу ми почули виття вовків, проте вони буле ще мабуть далеко від нас. Потім ви натрапили на тих двох цивільних блогерків. Мало не вбили їх, бо шаруділи як ведмеді. Я вирішив взяти їх з нами. Ми так йшли з ними до ночі, потім вирішили отаборитися. І тут на нас напали вовки. Вони кружляли над нами, ще й вискакували та зникали знову в хащі. Ми на них багато патронів витратили. Це йшло всю ніч і раптом ми чуємо людський стогін. Підійшовши, ми помітили Кота… Підстреленого нами ж, від чого й загинув. Ми ніч не спали, і чекали світанку. Як він наступив, то все знову було в тому їбучому тумані. Після деякого часу поневірянь, бійці почали один за одним повідомляти, що чують голоси своїх рідних чи знайомих. Навіть я чув свою сестру: вона вже мертва 12 років тому.

Д-р Сахнович: У рапорті ви більше нічого не вказували.

Романишин: Вдень окрім цього нічого не було, але ми вже були й так злі, голодні, та виснажені. Вся “веселуха” була вночі. Тоді на нас напали вовки, і вони знову кружляли та вискочували. Щоб зберегти патрони, я приказав кидати світлошумові. Їх це налякало, але не довго ми раділи. На нас раптом за спини напав отой Чорт, ніби з’вився нізвідки. Він розбив наш порядок та зміг убити двох моїх бійців: Вовка та Комаря, а ще Сурму добили вовки, коли ми в паніці розбіглися…

Д-р Сахнович: Пане лейтенанте?

Романишин: Пробачте це… Тож я зміг якось відновити порядок та спробувати відбитися від тої мерзоти. Але як раптом почувся сильний грім і ми побачили, як та тварюка з вовками пересрала та втікла.

Д-р Сахнович: Тобто страх грому, цікаво.

Романишин: Не знаю, але головне, що воно відчепилося від нас. Ми почали хутко йти куди-небудь. Через деякий час те чудило повернулося. Я вже думав, що нам фертик буде, але раптом крізь нього промайнула близкавка, ще й так дивно, не вертикально, як зазвичай, а горизонтально. Ну і воно відкинулось назад та втекло. Нам знатно пощастило, як і тим цивільним, бо якби ще трохи то вони відкинули б коньки. Взагалі це, хоч це і чудовисько, але діяло як по книжці: спочатку ведмедем провело розвідку боєм, потім вовками вискажувало нас і заставляло витрачати боєзапас. Разом з цим намагалося нас розділити та давити на нас психологічно. Після такої обробки нас воно вирішило завдавдати головного удару. Ми б напевне там ласти б зклеїли, але тварюці просто не пощастило.

Д-р Сахнович: Цікаво, ви можете потім показати місце, де вдарило струмом SCP-156-UA?

Романишин: Не певен в цьому, але спробую.

Д-р Сахнович: Дякую вам велике за співпрацю, ви на разі вільні.

<Кінець інтерв’ю>

---

Післяслово: Впродовж 2 днів після інтерв’ю було зайдено ще 3 екземпляри SCP-156-UA-1.

Громадяни ███████████ Н. А. та ████████ О. С. отримали першу медичну допомогу, після чого були обробені амнезіаком класу А та відправлені у найближчий від SCP-156-UA населений пункт.

+Додаток 156-UA-3

Уривок із записів Русова Олександра Олександровича

Примітка 1: Даний запис було знайдено в приватній колекції Шукайла М. І. після його зникнення.
Примітка 2: Русов О. О. був активним членом Південно-західного відділу Географічного Товариства. Після його закриття він приєднався до Київського містичного товариства. В подальшому у 1878–1880 роках працював у Ніжинському повітовому земстві де збирав етнографічні дані Чернігівщини. Запис, опублікований нижче, було зроблено в 1878 р. в селі Перинівка, яке знаходиться в 7 км від ареалу перебування SCP-156-UA¹.
Примітка 3: Текст було перекладено на сучасну українську мову. Всі дати були змінені відповідно до сучасного календаря.

В червні прийшлося мені їхати на крайню північ Ченігівської губернії, і 23 числа того ж місяця прибув я до села Перинь, щоб провести заміри й зібрати етногафічний матеріал.

Дізнався я, що у біля них ніби знаходиться Полісун. За словами селян, живе він в лісі з версту від них. А в тому лісі дичини багато, але тутешні не спішать туди йти, лише у крайніх випадках, якщо був неврожай або сувора зима. Якщо вже йдуть, то вони проводять ритуал, щоб його заспокоїти — біля одного з великих каменів, яких, як передають місцеві, аж чотири. Тож біля одного з каменів на сосну вішають мотузку з прив’язаними до неї дерев’яними фігурками тварин: всякого скоту та лісових. Попередньо їх треба вмочити у квас, пиво, але краще у кров. Потім біля тої сосни треба покласти дар у виді хліба або туші тварини. Після цього накрити дар шкурою або кози або корови та встромляємо ніж. Тепер можна в лісі промишляти.

Якщо цього не зробити, то Полісун нашле ведмедя або вовків на тих нещасних, хто ступив на його володіння або ж накине блуд, і той буде тинятися лісом днями. Гірше буде, якщо зустріти його самого, той сам може напасти. Окрім цього, в лісі треба вести себе тихо: не кричати і не свистіти.

Передали також легенду, як він з’явився. Розказали мені, що був колись Чорт, і він попався Святому Іллі, а той у битві розірвав його на три частини, і одна ота частина впала в ліс і перетворилася на відомого нині як Полісун.

Особисто мені здається, що легенда була змінена і за Святим Іллею та Чортом хтось криється інший, можливо це давно забуті поганські боги. Цікаво, де ж знадоходиться інша друга та третя частина?

Треба це передати Григорію Павловичу². В ліс не йтиму, бо минулого року вже дехто з Товариства пішов в ліс і не вернувся.

Післяслово: Третя експедиція в ареал перебування підтвердила ефективність описаного ритуалу. Не було помічено аномальних змін реальності або сприйняття, увесь персонал повернувся неужкодженим.

Виноски

1. На сьогоднішній день в даному населеному пункті ніхто не проживає

2. Ймовірно Григорій Павлович Ґалаган