Об'єкт №: SCP-1801
Клас об'єкта: Кетер
Особливі умови здержування: Через складність структури SCP-1801, об'єкт досі було неможливо ізолювати поза тілом носія. Усі суб’єкти, інфіковані SCP-1801, повинні утримуватися у Центрі біомедичних досліджень SCP-1801, Зоні дослідження біологічних об’єктів номер 14. У споруді має діяти режим біологічної безпеки рівня 4, а навколо конструкції слід підтримувати 100-метрову безпечну зону під постійною охороною. Особи, які намагаються несанкціоновано проникнути всередину або вийти через охоронний периметр, повинні бути негайно ліквідовані, а їх останки слід спалити.
Не слід виносити жодних біологічних матеріалів з Центру біомедичних досліджень SCP-1801. Всі експерименти слід проводити виключно на місці.
Фізичний вхід до Центру біомедичних досліджень SCP-1801 надається лише тим співробітникам, які отримали особистий дозвіл від директора Зони. Усі співробітники повинні бути оснащені повним спорядженням рівня захисту 4. Перед тим, як залишити заклад, співробітники повинні витримати 72-годинний карантин у спеціальному стерильному закладі, який розташований безпосередньо поруч. Лише після цього співробітникам буде дозволено перетнути периметр та покинути заклад.
Усі суб’єкти, заражені SCP-1801, мають бути ізольованими та залишатися під наглядом в окремих кімнатах Центру біомедичних досліджень SCP-1801. Після Інциденту I-1801-24 особам, інфікованим SCP-1801, не дозволяється взаємодіяти з іншими інфікованими поза межами контрольованих експериментів.
Хоча сам SCP-1801 передається лише через прямий контакт з кров’ю або статевим шляхом, багато його компонентів зазвичай небезпечні, та можуть передаватися через випадковий контакт або повітряно-крапельним шляхом. Усі особи, заражені SCP-1801, повинні розглядатися як надзвичайно заразні.
Опис: SCP-1801 є інфекційним синдромом, який, судячи з усього, передається через комплекс заразних агентів, які окремо один від іншого не виявляють аномальних властивостей. На сьогодні дослідники Фонду ідентифікували компоненти SCP-1801, які включають █ бактеріальних агентів, █ вірусних агентів і █ пріонів (█ з цих агентів ніколи не зустрічалися в організмі ссавців, не враховуючи носіїв SCP-1801). Дія усіх цих агентів за межами SCP-1801 добре вивчена та задокументована. Однак, під час зараження носія SCP-1801, їх нормальні епідеміологія та симптоматика не виявляються.
Симптоми зараження SCP-1801 залежатимуть як від носія інфекції, так і від того, чи заразила інфікована особа когось ще. Розрізняють три класи інфікованих:
- SCP-1801-1: Особа, яка заражається SCP-1801 через контакт із SCP-1801-2 або через [ВИДАЛЕНО], стає SCP-1801-1. Попри наявність у складі SCP-1801 декількох штамів бактерій і вірусів, які окремо від аномалії призводять до смертельних інфекцій, SCP-1801-1 залишається здоровим і не демонструє жодних симптом, доки не заразить іншу людину.
- SCP-1801-2: Особа, яка заражається SCP-1801 через контакт із SCP-1801-1 або з SCP-1801-3, стає SCP-1801-2. Протягом 24 годин після зараження SCP-1801-2 почне проявляти ознаки, схожі на активне зараження Staphylococcus aureus або Clostridium perfringens1. Однак, замість розрідження та некрозу, інфіковані тканини повністю зникають. Хворий зазнає мінімальної втрати крові, оскільки кровоносні судини закриваються на місці зникнення тканини. Через це жертва не буде страждати від токсемії чи шоку, і зможе вижити набагато довше, ніж це типове для інфекції, яка руйнує тканини. Зазвичай, хворі живуть до тих пір, доки не будуть уражені життєвоважливі нервові тканини або тканини внутрішніх органів. (За допомогою апарату штучного дихання, кровообігу та діалізу один екземпляр SCP-1801-2 прожив протягом 16 днів після появи симптомів і втрати 80% м’язової маси, усіх кінцівок, шлунку, кишечника, нирок, печінки, а також нижньої щелепи, язика та стравоходу. Цей зразок SCP-1801-2 помер після втрати 30% маси мозку).
- SCP-1801-3: Після того, як суб’єкт SCP-1801-1 передає хворобу SCP-1801 принаймні одній особі, SCP-1801-1 перестане бути безсимптомним хворим, і почне перетворюватися на іншу версію аномалії — SCP-1801-3. SCP-1801-3 демонструє розвиток нетипових зрілих тератом2. Поява цих тератом відповідатиме появі симптомів у SCP-1801-2, якого інфікував відповідний суб’єкт SCP-1801-3. Маса тканини в тератомах та швидкість їх росту в суб’єкта SCP-1801-3 завжди відповідає кількості зниклої тканини у суб’єкта SCP-1801-2 та швидкості її зникнення. Швидкість росту пухлин може прискоритися, якщо SCP-1801-3 заразить нових осіб. У цьому випадку маса тератом та швидкість їх росту в суб’єкта SCP-1801-3 буде дорівнювати загальній масі та сумі швидкостей зникненню тканин у всіх інфікованих суб’єктів SCP-1801-2. Генетичні тести тканин з тератом показують, що вони містять генетичний матеріал з SCP-1801-2, а не з SCP-1801-3. Попри це, випадків відторгнення тканин не спостерігалося.
Тератоми, які ростуть на тілі SCP-1801-3, демонструють набагато більший рівень розвитку складних органів, ніж неаномальні тератоми; окрім появи очей, зубів і волосся, у тератомах SCP-1801 виявляли нирку, легеню, повну ліву руку, яка демонструвала певні незалежні рухи, язик, [ВИДАЛЕНО]. Попри те, що ці новоутворення виглядають випадковими, вони взаємопов’язані один з одним і, в запущених випадках, мають власну кровоносну, ендокринну, [ВИДАЛЕНО] системи, паралельні та незалежні від анатомії самого суб’єкта SCP-1801-3. Сам суб’єкт SCP-1801-3 зазвичай продовжує жити, доки ріст пухлини не перешкоджає нормальному функціонуванню органів. (У 55% випадків смерть настає внаслідок асфіксії через закорковування дихальних шляхів або колапс легенів.) У випадках, коли всі пов’язані з відповідним SCP-1801-3 суб’єкти SCP-1801-2 помирають до того, як пухлини в суб’єкта SCP-1801-3 набувають небезпечного для життя розміру, ріст пухлин припиняється. Такі SCP-1801-3 можуть виживати невизначено довго, перш ніж заразити нового SCP-1801-2, та відновити ріст власних пухлин.
Додаток 1: Звіт про інцидент, пов’язаний з розтином суб’єкта SCP-1801-3