Особливі умови здержування: У зв’язку з біологічною природою особин SCP-187-UA зберігання здійснюється у спеціальній герметичних біологічних колбах, заповненій живильним розчином, що імітує хімічний склад кишкового середовища. Живильне середовище створюється на основі виділеної речовини SCP-187-UA-1. Колби слід зберігати в дослідницькій біологічній Секції 187 Зони UA-166. У межах експериментальних процедур носії мають утримуватися в стандартній камері для персоналу класу D, обладнаній системами безперервного медичного моніторингу. Співробітники класу D, які є носіями SCP-187-UA, звільняються від щомісячної ротації на період зараження.
У разі загибелі носія або необхідності вилучення паразита, процедура екстракції здійснюється виключно в ізольованому медичному блоці з дотриманням протоколів біологічної безпеки. Кожен запит на проведення досліджень, пов’язаних із SCP-187-UA, повинен бути поданий у письмовій формі та схвалений куратором об'єкта. На поточний момент здійснюється безперервний моніторинг можливих випадків, що можуть свідчити про прояв активності SCP-187-UA.
ОНОВЛЕНО: Проведення будь-яких експериментів та досліджень з SCP-187-UA заборонено за наказом Комітету з етики (див. Примітка).
Опис: SCP-187-UA є аномальним підвидом Taenia saginata (ціп'як бичачий). Об'єкт являє собою ендопаразит, який надає перевагу паразитуванню в людському організмі. На відміну від неаномальних представників виду, довжина тіла особин SCP-187-UA може сягати 7 метрів. Ширина при цьому становить 4 см. Після потрапляння до організму людини SCP-187-UA починає секретувати аномальну біологічно речовину, класифіковану як SCP-187-UA-1. Речовина має виражений аналгетичний ефект, механізм дії якого частково відрізняється від відомих опіоїдних або нестероїдних анальгетиків. Унаслідок цього больові відчуття в абдомінальній ділянці значно притуплюються або повністю відсутні, що істотно ускладнює своєчасну діагностику інвазії.
Спроби повного біохімічного аналізу SCP-187-UA-1 не дали однозначних результатів через її нестабільність поза організмом носія.
Приблизно через █ тижнів після потрапляння до організму носія особина SCP-187-UA зазнає виражених морфологічних змін, набуваючи структури, подібної до тканин тонкої кишки. Під час цієї фази секреція SCP-187-UA-1 значно посилюється. На даному етапі SCP-187-UA починають активно взаємодіяти з тканинами кишки носія, поступово інтегруючись у них та спричиняючи їхню деградацію. Попри масштабність ураження, носій не відчуває фізіологічного дискомфорту. Сформована структура функціонує як повноцінний кишківник, повністю перебираючи на себе фізіологічні функції ураженої ділянки травного тракту носія. Після завершення репродуктивного циклу зрілі проглотиди відокремлюються від стробіли паразита та виводяться з організму носія разом із фекальними масами. Після відокремлення особина SCP-187-UA гине.
Історія виявлення: Особини SCP-187-UA були вперше виявлені ██.██.2026 в місті ██████ Калуського району після серії госпіталізацій пацієнтів із гострої кишкової непрохідності. Під час хірургічного втручання в одного з пацієнтів було виявлено, що «паразит замінив кишечник». У зв’язку з аномальної природи явища Фонд ініціював внутрішнє розслідування. До медичних установ була направлена група «Ваші старші брати» для локалізації та вилучення особин SCP-187-UA. Після завершення операції залучений медичний персонал було оброблено амнезіаком класу A. Реалізовано план дезінформації щодо спалаху смертельної вірусної інфекції; відповідну медичну документацію вилучено та замінено сфальсифікованими матеріалами. Усі фекальні маси пацієнтів, у яких були виявлені зрілі проглотиди, підлягали обов’язковому вилученню як потенційно аномальний біоматеріал та були герметично запаковані у контейнери біологічної небезпеки.
Примітка:
Під час психологічної профілактики було виявлено, що персонал класу D, який використовується як носії SCP-187-UA, демонструє ознаки виснаження, зокрема апатію, зниження мотивації, пригнічений настрій та підвищену тривожність. На основі отриманих даних вважаю подальші експерименти з об’єктом недоцільними. - Д-р Щеглюк