SCP-197-UA - Маршрутка живородна
рейтинг: +8+x
blank.png
m1-b-092.png

Особина маршрутки живородної, виявлена під час інциденту I-197-17-09-08.

Об'єкт №: SCP-197-UA

Клас об'єкта: Евклід

Особливі умови здержування: Особини виду SCP-197-UA повинні знаходитись на полігоні розміром 2 км² при дільниці UA-08, де примітивно відтворені природні умови існування виду: обладнано 11 хлівів, 4 км кільцевої асфальтованої дороги та 2 автобусні станції. Раз у 3 - 5 років слід виділяти 5 співробітників класу D на 1 особину, які мають потрапити всередину екземплярів. Популяцію необхідно утримувати на рівні 5-15 особин, патрулювати малозаселені й віддалені райони на наявність підозрілих маршрутних таксі. Померлих особин слід спалювати за межами полігону, а рештки відвозити на металобрухт.

Доповнення від 27.05.2011: Заборонено проводити будь-які маніпуляції з ''водієм'' маршрутки живородної з метою нанесення йому тілесних травм.

Опис: SCP-197-UA - аномальний вид біомеханічних живородних організмів, що мімікрують під маршрутні таксі. SCP-197-UA-1 - це окремі особини даного виду. На зовнішній вигляд вони не відрізняються від транспортних засобів, що використовувались у громадському транспорті на момент їх народження. Можливі варіації кузовів: найстаріші — РАФ-2203, †ПАЗ-672, †ЛАЗ-695Н і †4202, †Ікарус-250, †255, †256; старі — ПАЗ-3205, †Мерседес-Бенц-Т1 і †Т2, нові — Богдан-А091 і А092; Рута-25, Рута-25 Нова; Мерседес-Бенц Спрінтер; †ХАЗ-3250; †Богдан А069; †ГалАЗ-3209; †БАЗ-А079; †ЗАЗ-А07А.

Всі особини SCP-197-UA найновіших поколінь підпадають під класифікацію малих (6 - 7,5 м) та середніх (8 - 9,5 м) автобусів. Місткість становить від 25 до 40 пасажирів. Можливі всі забарвлення кузова, що використовуються в громадському транспорті, найпопулярніші кольори — жовтий і білий. Має значно кращу шумоізоляцію порівняно з іншими неаномальними маршрутними таксі. Всередині на табличках вказано ціну за проїзд та маршрут, до переднього скла прикріплена дошка з інформацією про маршрут.

''Водій'' становить одне ціле з авто. Він не здатен розмовляти, але приймає оплату за проїзд і видає здачу. Також він робить вигляд, що керує маршрутним таксі. На зовнішній вигляд це чоловік середнього віку, зазвичай його обличчя дещо нагадує SCP-197-UA-1 спереду.

Життєвий цикл становить 15 - 20 років, найбільший зафіксований вік у неволі - 42 роки на момент смерті. Вид розмножується безстатево й одне маршрутне таксі народжує 1 - 8 особин, які важать по 10 - 15 кг. У задній частині SCP-197-UA-1 між підлогою салону й підвіскою знаходиться простір, де утворюються ембріони нових особин. До даного відсіку можна потрапити за допомогою спеціального люка в підлозі, що під час пологів відкривається і звідти виїжджають дитинчата, які народжуються вже здатними пересуватися самостійно. Перебувають всередині салону матері й можуть періодично покидати його на короткі проміжки часу, поки не переростають вагу 40 - 60 кг, що дещо нагадує сумчастих ссавців. Для зручнішого переміщення дитинчат між зовнішнім світом і салоном, у сходах при вході розміщений спеціальний висувний пандус.

Дитинчата харчуються сильним енергоефективним паливом SCP-197-UA-3, яке подається зі спеціальних замаскованих залоз і повністю збігається з хімічним складом палива у бензобаці, а після остаточного покидання тіла матері — домашнім скотом або дикими кабанами й оленями, яких заманюють за допомогою газу SCP-197-UA-2, що має запах їжі даних тварин. Після досягнення дорослого віку газ набуває токсичних властивостей. Були зафіксовані випадки, коли дитинчата вчилися полювати в найближчих до лігвища селах, де вони відтворювали міжсільські маршрути, повторюючи за справжніми маршрутними таксі, й перевозили людей, не вбиваючи їх.

Ріст припиняється на другому році життя. Маса SCP-197-UA-1 становить 3 - 6 т залежно від типу кузова. Основні ознаки старіння - іржа на початкових етапах, несправність дверей і тьмяність вікон - ближче до смерті.

Дорослі маршрутки живородні харчуються людьми під час події SCP-197-UA-N ''Нерест''. Раз у 3 - 5 років після виношування потомства вони відправляються групами по 4 - 13 особин до місць скупчення людей — станцій метро, вокзалів тощо. Зазвичай мімікрують під міжміський та приміський транспорт. Після наповнення салону кожна з них вирушає в напрямку місця призначення, але ближче до кінця шляху змінює маршрут і їде до свого лігвища, зазвичай це закинутий хлів чи гараж. По дорозі до нього герметично блокує двері й вікна, після чого наповнює салон токсичним газом, який призводить до смерті через 1 - 2 хвилини та повністю розчиняє тіло людини до стану рідини за 35- 50 хвилин. Для того, щоб ''водій'' не розчинився разом із пасажирами, його шкіра виділяє спеціальний секрет одночасно із випуском газу маршруткою, який майже моментально згущується і захищає його тканини від токсичного впливу. Перетравлення займає від двох тижнів до місяця, після чого особина вагітніє. Чим більше було спожито пасажирів — тим чисельніше буде потомство, зазвичай це 5 осіб на 1 дитинча. Після завершення нересту впадає у сплячку на 1 рік, у цей час формуються ембріони маршрутних таксі. З народженням потомства особина активізується й доглядає за ним протягом 2 - 3 років.

У прикордонних районах можливе видання решти іноземною валютою, а через затяжні перерви між нерестом — застарілими грошима. Це єдина особливість, яка дозволяє пасажиру відрізнити об'єкт під час полювання від громадського транспорту.

karbovantsi.jfif

Решта, отримана співробітником класу D з двох гривень зразка 1992 року під час експерименту в 1998 році. Зауважте, що українські карбованці були виведені з обігу в 1996 році.

Наразі на обліку Фонду знаходиться 9 особин маршрутки живородної: 2 одиниці Богдан-А092, 2 одиниці Мерседес-Бенц Спрінтер, Богдан-А091, РАФ-2203, ПАЗ-3205, Рута-25 Нова, Рута-25.

Історія виявлення: Про аномалію стало вперше відомо в 1992 році, коли люди почали масово зникати після посадки на міжміські рейси у різних регіонах України. Було проведено операцію "Життєпростір", під час якої було знищено близько тисячі особин маршрутки живородної, а 8 особин доставлено до дільниці UA-08. Також, за допомогою аналізу архівних даних зниклих безвісти було визначено, що невелика популяція виду існувала з середини 1960-х років.


Додаток: Співробітники з третім рівнем допуску або вище можуть ознайомитись із протоколом експериментів та картою поширення аномалії.


Якщо не зазначено інше, вміст цієї сторінки доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 License