Фойє SCP-2329, станом на 3 жовтня, 1914. Записи показують, що у момент, коли було зроблено фото, у кімнаті знаходилось четверо співробітників Фонду, кожний в окремому кріслі.
Об'єкт №: SCP-2329
Клас об'єкта: Безпечний
Особливі умови зберігання: SCP-2329 слід зберігати у Тимчасовій Зоні 27-2329; коли з об'єктом не проводиться дослідів, всі входи до SCP-2329, у тому числі вікна, повинні бути закрити щільними металевими пластинами. Фонд придбав декілька міських кварталів навколо SCP-2329, і в периметрі цієї ділянки слід підтримувати режим безпеки (у тому числі встановити декілька точок спостереження та запобігати спробам вторгнення).
Опис: SCP-2329 - це шестиповерховий 60-кімнатний житловий будинок, який було взято на зберігання Фондом в 1908 році; див. Додаток 2329-b щодо додаткової інформації про обставини, пов'язані з первинною постановкою на зберігання. У будинку підтримуються всі функціональні можливості, яких вимагають місцеві стандарти, встановлені міськими органами влади, але з моменту початку зберігання у будинку не було зроблено ніяких інших змін.
Як зі своєю структурою, так і на зовнішній вигляд SCP-2329 дуже нагадує сусідні будівлі, а окремі індивідууми можуть вільно входити та виходити з дому. Проте всередині SCP-2329 вони витрачають будь-яку здатність усвідомлено сприймати будь-які інші розумні форми життя; таким чином, кожна людина всередині SCP-2329 є фактично невидимою для інших суб'єктів. Подібним чином, люди поза межами SCP-2329 втрачають можливість усвідомлено сприймати тих, хто знаходиться у SCP-2329 - при чому як під час прямого спостереження (наприклад, через вікно), так і під час непрямого (наприклад, через камери спостереження). Деяке сприйняття на рівні підсвідомості все ж таки залишається, оскільки індивіди, що входять в SCP-2329, намагаються уникати зіткнення один з іншим.
Цей ефект також поширюється на неживі об'єкти, які пов'язані з іншими індивідами (наприклад, на одяг або предмети, які суб'єкт тримає у руках); якщо індивід кине предмет, який він тримав, той перестане бути невидимим. У такому разі цей предмет буде сприйматись не як такий, що раптово з'явився, а як такий, на який спостерігачі до цього не звертали уваги. Ці ефекти також поширюються на всі сенсорні чуття, а не тільки на зір - досліди показали, що суб'єкти не можуть чути звуки, викликані іншими суб'єктами, запахи, які виділяють інші суб'єкти, та відчувати один іншого на дотик навіть якщо спричинити їхній фізичний контакт. Поза межами цього ефекту особи, які входять до SCP-2329, зберігають повну вільну волю і свідомість, не рахуючи оманливого відчуття відсутності інших людей. Це підтверджується листами від колишніх орендаторів SCP-2329, що мешкали тут до втручання Фонду: багато з них скаржились на антисоціальний характер своїх сусідів.
Виключень у неможливості спостерігати якісь суб'єкти в межах SCP-2329 до цього часу не знайдено; зображення, отримані за допомогою спостереження у інфрачервоному діапазоні не дозволяють помітити тепло суб'єкта або навколо нього; не спрацьовують і сенсори руху. До цього часу невідомо, чи аномальна властивість SCP-2329 викликає збій самих інструментів, або ж інструменти працюють належним чином, але спостерігачі ігнорують будь-які дані, що вказують на наявність інших суб'єктів.
Додаток 2329-a: Витяг з протоколу експериментів
Експеримент 2329-7
Дата: ██-██-████
Хід експерименту: На двох суб'єктах були закріплені крокометри. Суб'єктам було наказано стати на двох різних кінцях лінії довжиною 10 метрів, яка була намальована на підлозі SCP-2329, і пройти її з початку до кінця. Жоден суб'єкт нічого не знав про наявність іншого.
Результат: Обидва суб'єкти пройшли по лінії з початку до кінця, їх крокометри записали довжину дистанції в 10,2 метри, і обидва стверджували, що вони весь час залишались на лінії.Експеримент 2329-16
Дата: ██-██-████
Хід експерименту: Суб'єкту було надано телевізор, і наказано увійти до SCP-2329 та включити його на програмі місцевих новин. Суб'єкта не повідомили стосовно аномальних властивостей SCP-2329.
Результат: Суб'єкт повідомив, що він бачив лише тільки серію порожніх кадрів та чув лише фонову музику, чим був дуже збентежений.Експеримент 2329-22
Дата: ██-██-████
Хід експерименту: Незабаром після модернізації системи безпеки 30 суб'єктам було наказано увійти до ліфту SCP-2329, а потім спробувати піднятись з його допомогою на інший поверх.
Результат Нещодавно встановлений датчик ваги спрацював та блокував переміщення ліфту на інший поверх. Це стало достатнім доказом того, що суб'єкти продовжують існувати у одному ж саме просторі-часі і лише ігнорують один іншого, та спростувало поперечне твердження д-ра Ворма про те, що під час входу до SCP-2329 суб'єкти входять до унікальних паралельних вимірів та фактично не існують у нашому всесвіті.
Додаток 2329-b: Звіт про розтин трупу Артура Моргана Зіггмана
Тіло Артура Моргана Зіггмана, віком 53 роки, було знайдено в коридорі поза його кімнатою у SCP-2329 21 серпня 1908 року. Інтерв'ю з орендодавцем, який жив за межами будинку та був абсолютно незнайомим з аномальним характером SCP-2329, виявило, що Зіггман подавав численні скарги на шум практично на всіх інших орендаторів будинку. Остання така скарга була подана приблизно два роки тому, і з того часу про Зіггмана не було нічого чути. На підставі листів та інтерв'ю з іншими орендаторами було встановлено, що остання скарга Зіггмана датується моментом приблизно за 6 місяців до того моменту, коли SCP-2329 почав проявляти свої аномальні властивості.
Фонд було повідомлено після того, як орендатори були здивовані "незрозумілою" відмовою поліції займатись розслідуванням; інтерв'ю показали, що мешканці знайшли тіло майже точно в розрахований час смерті. Розтин трупу показав, що першою травмою Зіггмана був перелом стегна, що співвідносилося з наявністю вм'ятини у сусідній стіні. Було зроблено висновок, що Зіггман був збитий з ніг іншим орендатором, зіткнення з яким він з невідомої причини не зміг уникнути. Інші його травми становлять собою переломи 22 кісток і численні забої, що виникли внаслідок ударів у всі частини тіла. Той факт, що він отримав всі ці травми в один і той же час, а саме приблизно о 7.00 вечора, коли мешканці повертались з роботи, вказує на те, що на нього, швидше за все, неодноразово з силою наступили тяжкими робочими чоботами, які носили його сусіди.
