Об'єкт №: SCP-3997
Клас об'єкта: Кетер
Особливі умови зберігання: Усіх екземплярів SCP-3997-1 після виявлення потрібно негайно та назавжди брати під варту до Фонду й допитувати, щоб одержати відомості щодо SCP-3997. Окрема опергрупа, МОГ Мю-45 «Зазублені кігті», була створена для того, щоб як затримувати осіб SCP-3997-1, так і визначати розташування SCP-3997; ця опергрупа пройшла посилені підготовки – антимеметичну та проти небезпек сприйняття – задля спроби протидіяти можливим ефектам SCP-3997.
Опис: SCP-3997 – це трояндовий сад, що, як вважається, існує десь в англійському графстві Глостершир. Інформацію щодо SCP-3997 було виснувано лише зі свідчень осіб SCP-3997-1, тому його існування тільки припускається.
Вважається, що варто будь-якому дорослому індивідууму увійти до SCP-3997, як станеться значний темпоральний зсув. Він включає перенесення спогадів особи до його свідомості в більш ранній момент часу – зазвичай у віці між 2 та 5 роками. Ці спогади ввижаються дитині у вигляді особливо яскравих снів, котрі супроводжуються кількома подібними снами протягом наступних 5-8 років. Індивідууми, вражені так, позначаються як екземпляри SCP-3997-1. Ці особи несвідомі того, що такі сни є аномальними.
Видається, що присутність цих спогадів у свідомості осіб SCP-3997-1 дуже сильно впливає на їхній життєвий шлях, вони часто приймають цілком відмінні рішення та виявляють помітно іншу особистість, ніж у попередній часовій лінії. Тому екземпляри SCP-3997 зазвичай – хоча не завжди – вельми успішні як в особистому, так і в професійному житті, багато з них стають експертами в обраних галузях. На додачу до цього, особам SCP-3997-1 протягом життя сняться яскраві сни, у яких важливу роль відіграють SCP-3997, білі троянди й декілька дитячих спогадів. Розмова про ці сни зазвичай викликає входження екземплярів SCP-3997-1 до трансоподібного стану, у якому вони здатні пригадати аспекти цих снів у багатьох подробицях.
Отож, активація SCP-3997 спричиняє ледь помітну, але значну подію реструктуризації класу CK, котра, як вважається, сталася безліч разів. Пошук та знищення SCP-3997 зараз має найвищий пріоритет Згідно з наказами O5-█, усі спроби визначити розташування SCP-3997 негайно припиняються. Через це, а також через наявну в багатьох співробітників спокусу відшукати SCP-3997, аби скористатися ним у власних цілях, доступ до повної інформації щодо SCP-3997 був обмежений радою О5 та обраними співробітниками, залученими до дослідження SCP-3997.
SCP-3997 вперше привернув увагу Фонду, коли регулярні оцінювання психічного стану кількох дослідників у зонах на заході Англії виявили, що їм снилися майже однакові повторювані сни, попри брак контактів або зв'язків між ними перед тим.
Додаток 3997-1: 28.11.2001 кілька стурбованих членів МОГ Мю-45 «Зазублені кігті» заявили дослідникам, що мають спільні спогади про численних членів групи, яких не існувало. Пізніше дослідники з'ясували, що індивідууми, яких вони згадували, справді існували, але натомість були цивільними особами SCP-3997-1, які нічого не знали про Фонд та його діяльність. Ці особи ніколи не зустрічали вказаних членів групи.
Це не лише надає додаткової ваги теорії, згідно з якою SCP-3997 є реальним місцем, але і навело дослідників на думку, що в безлічі випадків сам Фонд [ДАНІ ВИДАЛЕНО ЗА НАКАЗОМ О5-█].
Додаток 3997-2: Нижче наведено інтерв'ю з екземпляром SCP-3997-1. Ця особа раніше була д-ром Генрі Ст. Джоном, дослідником Фонду 3 рівня допуску, перед тим, як через свій аномальний статус він був позбавлений посади та поміщений на стримування.
Інтерв'ю 3997-57
Опитуваний: SCP-3997-1-A.
Опитувач: Д-р Картезян.
Передмова: Це інтерв'ю проводилося 02.09.1997 в стандартній камері стримування гуманоїдів у Зоні 226.
<Початок протоколу>
Д-р Картезян: Добридень, SCP-3997-1-A. Чи зручно вам у своєму помешканні?
SCP-3997-1-A: Френку, ти знаєш мене сім років. Дослідником я був тридцять. Муштру пройшов. Давай до справи.
Д-р Картезян: …добре. Що ви можете сказати мені про трояндовий сад?
SCP-3997-1-A: Тр- що? Який трояндовий сад?
Д-р Картезян: Якщо наші підозри вірні, вам мав снитися сон про трояндовий сад. Насправді, кілька снів. Відтоді, як ви були маленькою дитиною.
SCP-3997-1-A: Хочете знати про сад? Ну, гаразд… схоже, снився він мені вельми багато разів. Це лише сон, що повторюється. Нічого підозрілого в ньому нема.
Д-р Картезян: Це нам вирішувати. А тепер розкажіть мені про ці сни.
SCP-3997-1-A: Га-разд… ну, вони завжди починаються з того, що я хтось інший. Ніякий я не лінгвіст, а водій вантажівки. Воджу вантажівки. Чи то був фургон? Щось таке. Я завжди не любив їх – надто великі, смердючі, всяке таке – та в цьому сні я дійсно ненавиджу їх. Обурений ними, ось так. Хай там як, уві сні я здійснюю доставлення до цього великого сільського будинку.
Д-р Картезян: Б- пам'ятаєте що-небудь про цей будинок? Назву? Місце, де він розташований?
SCP-3997-1-A: Боюся, ні. Пам'ятаю щось на зразок класичного на вигляд фасаду, але… більш нічого. Це важливо?
Д-р Картезян: Питання ставитиму я, дякую.
SCP-3997-1-A: Заради Бога, Френку…
Д-р Картезян: Що сталося? Ви увійшли до будинку?
SCP-3997-1-A: Ні. Я стукав у двері, але нікого не було вдома. Я трохи почекав, вештаючись навколо, але там нічого не було. Тож я… пробач, Френку, важко пригадати. Це сон, їх нелегко пригадувати… отже, я бачу живопліт. У ньому є вхід. Я заходжу, й от я в трояндовому саду. Усюди безліч білих троянд. Ними оповиті арки, оповиті дерев'яні рами. Вузенькі охайні кам'яні стежки тягнуться, тягнуться віддалік переді мною… такі білі, такі чисті…
У цей момент SCP-3997-1-A, як видається, увійшов до трансоподібного стану.
SCP-3997-1-A: І я гуляю ним і дивлюся на небо… ясне небо… трава наче світиться, бо сонце сяє зверху і все так спокійно, тихо, безтурботно… навкруги більш нікого нема. Тільки я та троянди…
Д-р Картезян: SCP-3997-1-A? SCP-3997-1-A, з вами все добре? …Генрі? Ти чуєш мене?
SCP-3997-1-A: А потім… усе розлетілося, в одну мить. Троянди були всюди навколо мене, і я відчував: це… правильно. Наче коли я був дитиною, і вони знали, що правильно, а що ні, і тепло материних рук. Я пригадав… пригадав речі, подоби, дрібниці, яких не пригадаєш… як влітку ми йшли дорогою до цервки, дивлячись на старі надгробки та міркуючи про їхній вік, дивлячись на небо та далекі хмари в ньому, як вони вигравали на фоні неба. Вони не були абстрактними кулями пари й води, вони були, були… вони були якорем, що його нескінченність кинула на землю, вагомим, справжнім нагадуванням про нескінченність. Я дивився на надгробки й думав про те, яким прекрасним було це місце, ця Англія. Це було місце, де вони справді могли жити в мирі, під сонцем та в зелених і жовтих полях, скочуватися униз пагорбами. Світ був поза обрієм. Ось тут був рай.
Д-р Картезян: …щось іще?
SCP-3997-1-A: Іще? Я пригадую… пригадав, як бігав по ігровому майданчику. Пригадав, як дивився новини про Суецьку кризу й не розумів, що це означає, або чому моя мати так раптово посерйознішала. Пригадую дощовиті дні, коли я читав старі книги, зручно влаштувавшись у кутку біля батареї. Пригадую фільми про Нью Йорк, як дивно виглядало місто зі своїми таксі та сірими будівлями, котрі похитувалися на краю того самого яскравого неба, що я бачив на цвинтарі. Я пригадав своє дитинство цілком, усі дрібниці, які до того видавалися звичними та неважливими, але тепер наче спливли із підсвідомості, здалися такими справжніми. І я пригадав троянди.
Д-р Картезян: Що саме?
SCP-3997-1-A: Троянди… троянди в саду. Вони теж там були, коли я гуляв ним. Вони були руками моєї матері, були літнім теплом, вони сиділи в залитому світлом потязі, що їхав крізь темну грозу… вони були спогадами, усіма спогадами про місце, до якого я належав, справді належав, до того, як усе розвалилося і втратило сенс. Я знову був справжнім. Я знову був собою. Я повернувся до свого дому, своєї Англії, а потім, а потім… а потім я прокинувся.
Пробач, Френку. Я тут трішки відволікся. Про що ми говорили?
<Кінець протоколу>
