Періапсис - Самітний калейдоскоп
рейтинг: +3+x

Об'єкт №: Періапсис

Клас об'єкта: Промені сонця, притлумлені

Особливі умови зберігання: Події Перетинання відбуваються всередині 10-ої Глибинної Території в Маріанській западині, епіцентр розташований у боковому зорі всіх співробітників, які перебувають на аванпості СТИГІЯ. Ніякої форми фізичного утримування для подій або самого Періапсису не може існувати. Спостереження за Перетинаннями не вимагає ніякого хронометражу — строки просто Відомі.

Під час прибуття Періапсису персонал може робити що заманеться. На нас це не впливає.

Опис: Періапсис – це семантично сюрреальний гіпероб'єкт. Ґрунтовний опис за допомогою чогось такого, що допускає обчислення, неможливий, – вогників забагато для того, щоби якийсь розум за ними встежив. Істотні подробиці передаються тільки через чуттєві образи та синаптичне збаламучення індивідуумів, коли вони стають свідками Періапсису.

Подія Перетинання – це години, коли Періапсис прибуває. Об'єкт безперестанно проскакує води, що обмежують матеріальність, кинутий рукою, котра відсмикнулася ще до того, як існували концепції, здатні описати її дії. Наче у годинникового механізму, інерція об'єкта зменшується, він скаче повільніше й повільніше, допоки поверхневий натяг не поступається й об'єкт не входить до нашої похмурої реальності. Там він розквітає. Безкраї калейдоскопічні образи розгортаються у всеосяжні пелюстки, що злегенька торкаються наших нейронів та додаткових відчуттів, яким ми ніколи не навчалися під час народження. Він малює райдуги зверх наших спогадів.1

Тільки-но він починає розпускатися, як залишає нас. Його пірнання донизу поновлюється без перешкод, виходячи та випливаючи з нашого сприйняття у шари буття далеко під тими, де є ми. Він втрачений.

Ми не беремося вгадувати, що стається потім. Існують шари всесвіту поза досяжністю інструментів, за допомогою яких ми розбираємося у ньому, шари, котрі відійшли настільки далеко, що намагатися аналізувати події в них — наче намагатися передбачити погоду на планеті, відділеній від нас галактиками. Єдине, у чому є впевненість: від поштовху якоїсь безтілесної сили, якогось стрімкого потоку, об'єкт рушить назад над воду. Надана інерція. Він описує дуги у повітрі, відбивається від поверхні, відштовхується та поновлює свій плигучий рух. Наче в годинника, цикл повторюється. Наче годинник, ми знову стаємо його свідками.

На відміну від об'єктів із нашої реальности, Періапсису не вистачає послідовної особистості. Замість того, щоби залишатися однією сутністю, він є сотнями одразу — суперечність у звичному нам бутті, а втім, усі вони є проблисками того самого цілого. Серед цих особистостей:

  • Зірка, що впала не зі свого сузір'я.
  • Причиново-наслідковий ланцюг, розпочатий під час народження Всесвіту, який завершиться лише з його кінцем.
  • Плинне сплетіння кінцівок, що колихається в глибоких морських водах, тріскається біля суглобів, аби відростити нові гілки рук та нові стеблини долонь, усі простягнені, щоби зрідка відчути фізичний контакт.
  • Загублена дитина, яка шукає свою матір.
  • Тремкі шматки облущеної фарби.
  • З'єднані один з одним собори з подряпаного скла та опалених картин.
  • Слайдшоу неясних, туманних дитячих спогадів, що жевріють із жаривом, тепло якого згасло.
  • Циклон вищої вимірности, який дме без мети крізь наше буття. Блискавки вдаряють у води Маріанського архіпелагу, коли він проходить.
  • 100 полароїдних фото темного коридору. Розмитість свідчить про стрімкий рух уперед, але двері в кінці коридору лишаються на сталій, незмінній відстані від фотографа.
  • Найяскравіша пломінка плазма у Всесвіті, що тьмяніє.
  • 1000 листів, що залишилися без відповіді.
  • Галактики та зоряні поля, котрі падають каскадом одна в одну й колапсують у шалену сингулярність.
  • Незліченні крики, на які не було відповіді.
  • Шкіра, скинута чимось більшим.2
  • Ностальгія.
  • Туга.
  • Бог.3

Усі спроби піднести наш голос до об'єкта, ритуальні або інші, провалилися; схоже, вони завжди будуть марні. Періапсис не жадає уваги. Періапсис не жадає поклоніння. Він не жадає нічого; нічого, окрім безмовного бажання, аби йому дали спокій. Аби його не помічали.

Безсилі взаємодіяти, ми неохоче погоджуємося.

Якщо не зазначено інше, вміст цієї сторінки доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 License