Об'єкт №: SCP-5000
Клас об'єкта: Безпечний
Особливі умови здержування: SCP-5000 слід тримати в деактивованому стані у стандартному складському блоці Зони 22. Усі файли та розвідувальні дані, отримані з SCP-5000, повинні зберігатися на захищеному сервері, а їхні резервні копії надаються за запитом архівного відділу.
Опис: SCP-5000 – це нефункціональний костюм, ідентифікований в його внутрішніх схемах, як «Обладунок Абсолютної Ізоляції», розроблений Фондом SCP. Хоча, як вважається, SCP-5000 був здатний до виконання численних аномальних функцій, призначених для захисту та лікування його носія, але наразі в результаті спричинених у минулому пошкоджень він здатний функціонувати лише як базове сховище файлів. З вмістом файлів, що знаходилися у SCP-5000 на момент виявлення, можна ознайомитися в Архіві 5000-1.
SCP-5000 вперше з'явився зі спалахом світла у камері утримання SCP-579 в Зоні 62C 12.04.2020. Всередині об'єкта знаходився труп1, генетично ідентичний до співробітника Фонду П'єтро Вілсона. На сьогодні П'єтро Вілсон працює у Виключній Зоні 062, і мнестична терапія підтвердила, що він не має ніяких знань про SCP-5000 або спогадів щодо подій, детально описаних в архівах цього об'єкта.
Архів 5000-1:
ЖУРНАЛ, ЗАПИС 0001-1
Мене звуть П'єтро Вілсон. Я не знаю, що відбувається. Думаю, може бути, що я єдиний, хто лишився.
Сьогоднішня дата – хм ой один двадцять двадцять (вибачайте, стенограма думок штука каверзна (пробачте я ще не звик до неї ух)). Сьогоднішня дата – 01.02.2020. Я щойно. Я щойно втік з Виключної Зони 06. Здається… Я не впевнений, але здається, всі інші загинули. Ті хлопці, вони свою справу робили старанно. Якби я не заліз до цього костюма, був би я… о, боже.
ЖУРНАЛ, ЗАПИС 0001-2
Я маю взяти себе в руки, інакше ця фігня стане зовсім нерозбірливою. Швидше за все, їм хотілось би отримати хоч якийсь запис про весь цей інцидент для нащадків.
Зараз я прямую до найближчої установи Фонду – невеликого схрону для агентів, що подорожують через цю частину країни. Скоріше за все, там нікого не буде, але мені потрібно зв'язатися з начальством та з'ясувати, що саме відбувається.
Все почалося десь шість чи, може, сім годин тому. До Зони прибув загін, що назвався мобільною опергрупою Дзета-19 («Одні-Самісінькі») – можливо, диверсанти Повстанців? У них були всі належні документи та все таке, і вони зібрали всіх у їдальні. І розпочали стрілянину.
Господи, я… Я досі відчуваю присмак крові. Не можу позбутися цього жахливого металевого смаку на язиці. Це просто диво, що мене не підстрелили й не затоптали, коли люди лізли один на одного, щоб звідти вибратися. Якби я не дістався до цього Ізоляційного Обладунку, був би я мертвий. Без сумніву був би – як я сказав, свою справу вони робили ретельно.
Я просто технік з енергосистеми Вик-Зони 06, тож я не дуже розумію, як ця штука працює, але знаю основи. Цей прикол з фільтруванням сприйняття не означає, що люди мене не бачать, але це означає, що вони не усвідомлюють того факту, що можуть мене бачити. Як на мене, це фактично одне й те ж.
Але ті диверсанти… вони нічого не забрали, навіть не намагалися. Я просто спостерігав, коли заліз у цю штуку – надто злякався (боягуз сраний), щоб навіть втекти. Вони просто перевірили тіла і пішли. Вистрілили ще по разу кожному в голову.
Вони прийшли лише для того, щоб нас вбити.
ЖУРНАЛ, ЗАПИС 0001-3
Нарешті дістався до схрону, після того, як годину за годиною човгав по тій клятій пустелі. Чув удалині кілька вибухів – може, то Фонд прислав МОГ та наваляв тим диверсантам, перш ніж вони втекли? Сподіваюсь.
Ніколи не був такий радий бачити воду в пляшці. Цей Обладунок, схоже, підживлює ваше тіло, коли ви його носите, але мій розум все ще впевнений, що я повинен пити. Така людська природа, мабуть.
У будь-якому разі, щойно ноги відпочинуть, я спробую встановити зв'язок з цієї системи. Мені потрібно зв'язатися з Фондом і дізнатися, що взагалі коїться.
ЖУРНАЛ, ЗАПИС 0001-4
Чорт забирай.
ЗАВАНТАЖЕНИЙ ФАЙЛ 0001-1
Контекст: Вони розіслали це в усі уряди, служби новин і аномальні агентства по усій планеті. Я хрінію.
Наведене нижче повідомлення складене на основі консенсусу Ради O5.
Для тих з вас, хто не знає про наше існування: ми представляємо організацію, відому як Фонд SCP. Наша колишня місія була зосереджена на утриманні та вивченні аномальних об'єктів, сутностей та інших подібних феноменів. Ця місія була у центрі уваги нашої організації протягом більше ніж ста років.
У зв'язку з обставинами, які знаходяться поза межами нашого контролю, ця директива тепер змінилася. Нашою новою місією буде знищення людського роду.
Подальшого спілкування не буде.
КОМБІНОВАНИЙ ФАЙЛ 0001-1
Відразу після оприлюднення перед всім світом своєї заяви, Фонд розпочав війну проти людства.
На випущені Фондом аномалії відреагували настільки швидко, наскільки змогли, але бійня триває. Важко сказати, що саме відбувається, але з того місця, де я зараз знаходжуся, з доступом до мережі Фонду та переглядаючи новини, мені дещо зрозуміло. Я розповім все, що знаю, щоб, коли все закінчиться, якщо хтось лишиться живий, нехай дізнаються, що з нами сталося.
| Застосована аномалія | Дії Фонду |
|---|---|
| SCP-096 | Фотографії обличчя SCP-096 були розповсюджені через соціальні мережі. Кількість загиблих сягала кількох сотень, перш ніж зображення були видалені. Наскільки я знаю, ця тварюка все ще продовжує свою справу. |
| SCP-169 | Всередині спини SCP-169 і вздовж неї було підірвано серію ядерних зарядів, внаслідок чого істота трохи поворушилася уві сні. Землетруси та цунамі, що виникли внаслідок цього, знищили значну кількість прибережних поселень в усьому світі. |
| SCP-662 | Протягом 24 годин чоловік, за зовнішністю ідентичний «Пану Підручному» з'являвся поблизу декількох правителів великих держав, вбивав їх за допомогою тих чи інших знарядь, що мав при собі, і не менш швидко зникав. Гадки не маю, чому це тривало лише один день. |
| SCP-610 | Зразки SCP-610 за допомогою інфільтрованих агентів Фонду були розпорошені у багатьох великих містах, включаючи Нью-Йорк та Делі. Всі цивільні особи в районі, як і самі агенти, були швидко заражені та перетворені SCP-610. Подальше розповсюдження SCP-610 зупинено спільними зусиллями Глобальної Окультної Коаліції та Церкви Розбитого Бога. |
| SCP-682 | Просто випустили. |
Я не розумію, чому це відбувається.
ЗАВАНТАЖЕНИЙ ФАЙЛ 0001-2
Контекст: Випуск новин, який я зміг завантажити між сеансами пиятики.
<Початок стенограми>
(Репортер Марія Хендерсон веде ефір з евакуаційного намету ГОК. Судячи з бігучого рядка, вона знаходиться у місті Троса, що у Швеції. Позаду неї видно пацієнтів, з якими працюють лікарі, одягнені у герметичні захисні костюми. На самій Марії надягнута хірургічна маска, трохи відтягнута вниз, щоб не заважала розмовляти у мікрофон – що в певному сенсі безглуздо, як на мене.)
Марія Хендерсон: …повторюючи те, що раніше вже пояснювала Глобальна Окультна Коаліція: мешканцям, що ще не евакуйовані, рекомендується якнайшвидше загерметизуватись у своїх домівках за допомогою будь-якого доступного матеріалу.
(Один з лікарів, що оглядав пацієнта, терміново встає і звертається до солдата, що стоїть над ліжками.)
Лікар: У нас померлий! Готуйте утилізатор!
(Марія Хендерсон швидко виходить з намету на поле, де стоїть ще безліч таких же. З намету позаду неї лунає гучне гудіння і видно декілька яскравих спалахів. З отвору нагорі намету валить густий дим.)
Марія Хендерсон: Будь-яким особам, які все ще, кхм, які все ще знаходяться у зараженій зоні, рекомендується ретельно стежити за оточуючими. Якщо хтось з ваших друзів або членів родини почне, кхм, пробачте, так, почне випромінювати помітний ох, м'ятний запах, їх слід терміново доставити на карантин…
(Тут сигнал обірвався. Пізніше я з'ясував, що телебачення зникло всюди. Інтернет також. Світ став сліпим за декілька секунд.)
<Кінець стенограми>
ЖУРНАЛ, ЗАПИС 0001-5
Хіба ж не смішно. У мене тут стільки запасів, не кажучи вже про Ізоляційний Обладунок, що я міг би жити тут роками. Але думка про те, що я сидітиму тут, гадки не маючи про те, що коїться у навколишньому світі… це нестерпно. Хоча я не впевнений, чи дійсно хочу знати, що там коїться.
Коли я був малим, я сильно хворів весь час, тому на вулиці бував рідко, тож сидів і читав різні детективні історії – про Шерлока Холмса і всіляку подібну дурню. Я завжди мріяв вміти так розбиратися, що до чого. Так чи інакше, у тата були рослини у горщиках на стіні ззовні будинку, і вони весь час чомусь перекидалися, але він не міг зрозуміти, чому. Це як раз було на моєму піку одержимості детективами, тому ця справа мене зацікавила, як ніщо інше. Я був тупим гімнюком, тому на справді не міг нічого з'ясувати дедуктивним методом, розумієте, тож я зрештою купив дешеву шпигунську камеру і поставив її на всю ніч знімати стіну.
То був бродячий кіт. Закінчилося тим, що татко його забив ногами до смерті, ніби я повинен був знати, що він так зробить. Цікавість… ну, ви знаєте, кого вона згубила. Всім у цій історії було б краще, якби я не ліз не у свою справу. Окрім мого тата, але йшов би він в дупу.
Зробиш – погано, і не зробиш – погано, але я такий, краще зробити щось, ніж нічого. Крім того, у мене є Ізоляційний Обладунок, тож ніщо, що хотіло б мені зашкодити, не дізнається, що я тут.
Я турист посеред апокаліпсису. Місце призначення: Зона 19. Найближча справжня установа Фонду, єдине, що має сенс. Я отримаю хоч якісь відповіді.
ЗАПИСАНИЙ ФАЙЛ 0001-1
Контекст: Через декілька днів після того, як покинув свій притулок, я зустрівся з підрозділом Фонду. Спостерігав дивну поведінку.
<Початок стенограми>
(Дивлюся з відстані на групу солдатів Фонду на галявині – дев'ятеро, вишикувані в шеренгу. Десятий солдат, командир, мовчки ходить перед ними вперед і назад. Уніформа та емблема схожі на такі у МОГ Епсилон-6 («Сільські Дурні»). Через декілька секунд командир один раз плескає в долоні й обертається до шеренги.)
Командир: (до першого солдата у шерензі) Зараз проводимо перевірку.
Солдат №1: Слухаюсь.
(Командир виймає ножа і втикає його солдатові у плече. Ніякої реакції.)
Командир: (витягує ніж) Обробити рану.
(Солдат киває. Командир продовжує таким же чином колоти кожного солдата у шерензі, жодна з жертв ніяк не реагує, до восьмого, який помітно здригається.)
Солдат №8: Аргх!
Командир: (кричить) У нас живий!
(Командир та всі інші солдати швидко націлюють зброю на Солдата №8, стріляють і вбивають його. Він падає на землю. Потім командир переходить до дев'ятого солдата і б'є його ножем у плече – ніякої видимої реакції.)
Командир: Гаразд, ми чисті. Вирушаймо.
(МОГ Епсилон-6 пакує свої запаси та покидає територію, залишивши труп вбитого солдата лежати. Забрав з тіла зброю та основні медичні засоби, потім поховав його так добре, як зміг.)
<Кінець стенограми>
Заключна заява: Ні хріна не зрозуміло.
ЗАПИСАНИЙ ФАЙЛ 0001-2
Контекст: Дивна передача, яку я спіймав на старе радіо. Не знаю, чи це важливо, але намагаюся зберегти для нащадків усе.
<Початок стенограми>
(Тільки звук. Голос – чоловік, приблизно мого віку, гадаю.)
Голос: Сім. П'ять. Ви мене чуєте? В отворах між ваших повік світиться отвір. Я ніколи раніше не бував у Версалі. Я хочу, щоб мене любили. Дев'ять. Я зараз стою позаду вас. П'ять. Я – двоє з вас, стою позаду вас зараз. Богиня пожирає місто у морі. Дев'ять. В підлозі дірка, в ній отвір, на який ви чекаєте. Сім. Дивіться, ви вилуплюєтеся. Ви вилуплюєтеся!
(Після цього повідомлення починає зациклено повторюватися з початку.)
<Кінець стенограми>
Заключне слово: Передача припинилася, щойно я перевернув радіо і побачив, що воно пошкоджене і не підлягає ремонту. Зі мною все добре?
Ох ти ж бляха, сюди ще й картинки можна вставляти?
ЖУРНАЛ, ЗАПИС 0001-6
Коли я вирішив, що до Зони 19 не так і далеко, я не врахував, що мав на увазі транспортний засіб. Не можна ризикувати з автомобілем чи ще чимось: я, може, й пройду непоміченим, а от машина – ніяк. Вистачить одного солдата Фонду або якоїсь приблудної аномалії – помітить, і я покійник.
Але все ж чимчикувати через ліс, – навіть з захистом Обладунку – це пригода не з приємних. Важко було б відійти з дороги, якщо щось вилізе назустріч. Те, що мене не помічають, ще не значить, що мене не можуть збити.
Але це дає мені час на роздуми. Наприклад, якого дідька я взагалі зібрався до Зони 19? Що мені там потрібно? Якщо я хочу триматися якомога далі від небезпеки й прожити якомога довше, мені краще було б триматися подалі від будь-якого персоналу Фонду, а не стрибати прямісінько до гадючого гнізда.
Потрібні відповіді, я думаю. Найбільше я хочу відповідей.
Навіть якщо мене потім забуцають до смерті.
КОМБІНОВАНИЙ ФАЙЛ 0001-2
Ось і Зона 19. Охоронні системи зламані, більшість аномалій давно розбрелася, тож увійти було дуже легко. Досі шокований після того, як протиснувся повз науковців, що йшли собі у своїх справах. Вони все ще розмовляли, як колеги, обговорювали, як добитися максимальних людських жертв, ніби це була якась звична для них буденна справа.
Але їхні очі… схоже було, ніби з них щось зникло. Якась іскра. Я не бачив в них людей, дивлячись їм в очі. Може, навіть, не живі. Важко описати, але це мене налякало.
Заліз до бази даних Фонду за допомогою викраденого доступу старшого персоналу. Думаю, я зміг скласти воєдино хронологію того, що сталося відразу перед тим, я вони оголосити війну. Я не знаю, що це усе значить, але здається, це лише початок.
| Дата | Події |
|---|---|
| 16.12.2019 | O5 відзначають проєкт під назвою «ПНЕВМА», як особливо важливий для ознайомлення старшого персоналу. Схоже, що це проєкт з масової обробки амнезіаками на кшталт «КАЛЕЙДОСКОПУ», але більш сфокусований на людському колективному несвідомому, психопросторі, називайте як хочете. Схоже, був якийсь прорив у картографуванні цього психопростору – але я не знаю, який, бо кляті дані знову видалені. Як завжди. |
| 17.12.2019 | Рада O5 проводить голосування, рішення одностайне. Комітет з Етики теж погодився. Не знаю, за що вони там голосували, бо дані, трясця їх матері, видалено. |
| 19.12.2019 | Серію інструкцій (інструкцій з видалено, звісно ж) розіслані членам старшого персоналу та директорам закладів. По Фонду прокочується хвиля самогубств та заяв про відставку. Серед інших у відставку подав доктор Чарльз Гірс. |
| 22.12.2019 | Старшому персоналу і директорам закладів розіслано ряд файлів і наказ розповсюдити ці матеріали серед підлеглих також. Файли супроводжується повідомленням «скріпіть ваші серця». Після розповсюдження цих матеріалів самогубства і відставки негайно припиняються. |
| 25.12.2019 | Повне блокування вхідних і вихідних комунікацій в закладах Фонду. Протягом наступного тижня в кожному закладі проводиться ліквідація більшості аномалій, що є людьми або близькі до людей по духу. Є інформація про те, що до доктора Чарльза Гірса була надіслана група зі знищення, не сказано, досягли вони успіху чи ні. |
| 02.01.2020 | До всіх Виключних Зон відправляються мобільні опергрупи для страти всього персоналу. Відразу після завершення цих місій Фонд оголошує війну людству. |
Не дуже розумію, що все це значить. Рада O5 розіслала якийсь меметичний агент, від якого всі з ними погодились? Але почнемо з того, що це не пояснює, навіщо Раді O5 знадобилося винищувати усе людство. Я не розумію. Я просто не розумію.
Ще знайшов більше інформації про аномалії, які Фонд активно використовує. З того часу, як пропали новини, важко знайти повнішу інформацію з зовнішнього світу, окрім їхніх власних записів, нехай там дані до чортового біса видалено. Ну серйозно, тут кінець світу на дворі, який вже сенс цієї маячні з видаленням? Кому яка різниця?! Скажіть мені просто, що відбувається!
До сраки. Запишу це все до таблиці. Для нащадків чи ще для когось.
| Застосована аномалія | Дії Фонду |
|---|---|
| SCP-1370 | Телемовлення тимчасово відновлено. По усім каналам ведуться пропагандистські виступи SCP-1370, у яких він знову і знову теревенить про те, як він збирається захопити світ, і всяке таке. Це, насправді, ще далеко не найгірше. |
| SCP-1048 | Почнемо з того, що я не знаю, як Фонду вдалося зловити цього засранця, але на відео з вертольота видно орди створених 1048-м ведмедів, що мчать вулицями Парижа. Я не впевнений, бо кадри не надто чіткі, але здається, що вдалині видно велетенського червоного ведмедика, який ходить біля хмарочосів. |
| SCP-1290 | SCP-1290-1 і SCP-1290-2 вивезені з початкового положення і використані як примітивна пускова система для обстрілу захищеної установи ГОК, що називається Ганзір3. Не на 100% зрозумів з файлів, але схоже, що це лише одна з бісової купи аномалій, які вони використовують для того, щоб туди дістатися. Якби мене спитали, я б сказав, що краще просто запускати ракети, але мене ніхто не питає, бо вони усі з глузду з'їхали. |
| SCP-1440 | МОГ Ню-22 («Ракетники») возить SCP-1440 з одного табору біженців до іншого, і його аномальні ефекти призводять до швидкого спустошення цих громад. Дивно, але судячи з того, що написано у файлах, ефекти SCP-1440 ніяк не впливають на призначений до нього персонал Фонду. |
| SCP-1678 | Фонд навмисно відмовився від стримування SCP-1678 і вивіз персонал з прилеглих районів. Коли через спричинений додатковими аномаліями хаос евакуація Лондона стала неможливою, співробітники Британської Окультної Служби4 відвела цивільних під землю в SCP-1678 у якості сховища. Коли це місто заповнилося, Фонд підірвав ядерний пристрій, залишений там перед евакуацією. |
Я хочу спробувати ще трохи розвідати, перш ніж забратися звідси. Подивимося, про що ще я зможу дізнатися.
[ФАЙЛИ ВИДАЛЕНО]
ЖУРНАЛ, ЗАПИС 0001-7
Три місяці пройшло з мого останнього запису. Бог його зна, чим я весь цей час займався. З того по цей час у мене в голові порожнісінько, і навіть файли з того періоду, схоже, видалено. Наскільки я розумію, це міг зробити лише я, тож думайте що хочете.
Схоже, це були не найкращі часи. У мене з'явилося декілько шрамів, яких я щось не пригадую, скроня замотана бинтом. Ізоляційний Обладунок, здається, не ушкоджений, тож навіть не знаю, чим мене так поранило. Я зі скелі якоїсь стрибнув, чи що? Сумніше за все те, що я аж просто бачу себе, який робить щось подібне. Ніколи не був найрозумнішим.
Зони 19 давно немає – гаразд, вона ще на місці, думаю, але я від неї на пів шляху через усю країну. Не знаю чому. Хоча це дивно. Зараз я відчуваю, ніби в мене є якась мета, хоча на 100% не впевнений. Просто знаю, куди треба прямувати.
У мене в руці якийсь портфель. Виникають деякі труднощі з тим, щоб згадати, що саме там всередині – все, що я знаю, це те, що воно не кругле, і мені потрібно принести його до SCP-579.
[ФАЙЛИ ВИДАЛЕНО]
ЖУРНАЛ, ЗАПИС 0001-8
Я не розрахував, скільки часу мені знадобиться, щоб дістатися до SCP-579. До Зони 19 я дійшов на своїх двох, але 579 – це зовсім інша історія. Я б навіть не знав, де воно знаходиться, без цієї документації, і я гадки не маю, звідки вона у мене взагалі, але це вже до справи не відноситься.
Я перестав рахувати трупи, повз які пройшов. Мабуть, зараз число б було вже чотиризначне. Господи, а може й більше.
Не так давно проходив повз мертве тіло дитини, малого хлопчика, у будинку, де я набирав припаси. Спочатку я думав, що його просто застрелили у голову, але коли я підійшов, щоб його поховати, то побачив, як у нього щось ворушиться під шкірою. Маленькі бліді хробаки, сотні хробаків посипалися назовні, щойно я потривожив їх. У всіх них було його обличчя. І вони всі сміялися. І втікали до каналізації.
Більше я не намагаюся нікого поховати. Йти далі набагато складніше, ніж ви можете собі уявити.
[ФАЙЛИ ВИДАЛЕНО]
КОМБІНОВАНИЙ ФАЙЛ 0001-3
Ця річ у портфелі – дар божий. Не знаю, що воно в біса таке, але якщо я вже не витримую того, що коїться навколо, мені потрібно просто відчинити портфель – і наступне, що я знаю, це те, що я пройшов кілька миль з того місця, де був, і все ще відчуваю якесь тепло на душі, ніби мені хтось сказав підбадьорливі слова. Така собі особиста кнопка пропуску, коли нема сил терпіти.
Вдалося отримати тимчасовий доступ до бази даних Фонду з трупа агента, якого я знайшов напівпохованим у лісі. Ним якраз ласували вовки, але не схоже, щоб вони були проти, аби я взяв його ноутбук. Та й не помітили мене все одно.
Фонд все ще кидає в усіх інших все, що у нього є. Запишу-но це все до таблиці.
| Застосована аномалія | Дії Фонду |
|---|---|
| SCP-2000 | Фонд навмисне спричинив виверження Єллоустоунського вулкану, що призвело до знищення SCP-2000. Наразі аномалії, застосовані Благодійним Фондом «Манна», загальмували забруднення середовища до мізерної швидкості, але це лише тимчасова відстрочка, перш ніж ми задихнемося у попелі. |
| SCP-2200 | Якимось чином Фонд спромігся масово виготовляти SCP-2200-1 і робити так, щоб ці мечі переміщувалися до рук біженців. Коли всі жертви SCP-2200-1 будуть вирізані, SCP-2200-3 переповнюється – гора живих SCP-2200-4, похованих під горою мертвих SCP-2200-4. |
| SCP-2241 | Одна з небагатьох людиноподібних аномалій, яку не було знищено. Схоже, що SCP-2241 використовується як жива зброя для знищення найбільших таборів для біженців, змушуючи вцілілих залишатися у менших групах. Не знаю, яким чином вони змусили його бути настільки лояльним, але сумніваюся, що це було приємно. Згідно з останньою інформацією, SCP-2241 застосований для надання допомоги в облозі Ганзіра. Мабуть, у них там проблеми. |
| SCP-2466 | SCP-2466 безперервно використовувався для того, щоб примусити вцілілих з ██████████, Каліфорнія, здійснювати соціально руйнівні та фізично ворожі дії. Мабуть, це ефективно, але після чотири тисячі двадцятого використання SCP-2466 він розколовся і вийшов з ладу. Гадаю, жодного мешканця там не залишилось. |
| SCP-2639 | SCP-2639 відправляли до громад вцілілих та груп, які виступали проти Фонду, щоб вони там усіх повбивали. Мабуть, їм сказали, ніби вони воюють проти монстрів, які вирвалися зі стримування та руйнують світ. Звичайно ж, вони зрозуміли, що це не так, і приблизно на шостий раз відмовились робити ще будь-що. Молодці які. |
ЖУРНАЛ, ЗАПИС 0001-9
Приємно бути в компанії, навіть якщо ця компанія не знає, що ти поруч. Я сидів біля вогню з загоном солдатів ГОК, які намагаються дістатися… ну, я не думаю, що зараз їм взагалі треба кудись дістатися. Мабуть, просто блукають. Я вже думав розкрити себе, спробувати попросити їх допомогти мені дійти до 579, але побоявся ризикувати. Можливо, я просто звик до неіснування.
Забудьте про туриста, тепер я привид.
Цей костюм справді дивовижний. Спромігся отримати доступ до бази даних ГОК, поки вони варили каву. Новини недобрі.
ЗАВАНТАЖЕНИЙ ФАЙЛ 0001-3
Контекст: Стенограма з камери для допитів всередині Ганзіра. Наскільки мені відомо, це перший випадок, коли захоплений член персоналу Фонду на допиті заговорив. Інтерв'юер – Коммандер Моррісон, також присутній вчений на ім'я доктор Роудс. Чувак, якого допитують – член мобільної оперативної групи Омега-2 («Хранителі Секретів») Семюел Росс. Відео відсутнє, лише аудіо. Не знаю, чи це щось не так з файлом чи так і було записано з самого початку.
<Початок стенограми>
Коммандер Моррісон: Ви знаєте, де знаходитеся?
Семюел Росс: Я у Ганзірі, правильно? Ваші хлопці нас схополи, коли ми намагалися сюди прокрастися.
Коммандер Моррісон: Правильно. Ви знаєте, чому ви тут?
Семюел Росс: (спокійним тоном) Гадаю, ви збираєтеся мене допитати.
(Пауза)
Коммандер Моррісон: Докторе?
Доктор Роудс: Підтверджено. Суб'єктові нічого не імплантовано, ні психічних агентів, ні когнітивних загроз. Можете сміливо починати.
Коммандер Моррісон: Гаразд.
(Пауза)
Коммандер Моррісон: Усі ваші колеги, з якими ми говорили, відмовлялися розмовляти. Жоден, ані слова. Чому ж ви зараз зі мною розмовляєте?
Семюел Росс: Ми зустрічалися раніше. Не пам'ятаете?
(Пауза)
Коммандер Моррісон: Вибачте?
Семюел Росс: Під час тієї спільної операції на Тенеріфе, кілька років тому. З тим князем чайок, пам'ятаєте? На мені тоді був протигаз, тож ви мене, мабуть, не впізнаєте, а от я вас впізнав, і це викликало в мене посмішку. Тому я і розмовляю.
Коммандер Моррісон: Це єдина причина?
Семюел Росс: Еге ж.
(Пауза)
Коммандер Моррісон: Ми спіймали вас, коли ви намагалися прокрастися до біженців у місті, і тоді ви з вашими товаришами почали стріляти навмання у натовп. Чоловіків, жінок, дітей – ви вбивали всіх без будь-якої причини. Вам не здається, що це божевілля?
Семюел Росс: (сміється)
Доктор Роудс: (впівголосу) …вилупок.
Коммандер Моррісон: Вам смішно?
Семюел Росс: Вибачте, я не хотів бути грубим, це просто… Я просто подумав, що це трохи лицемірно.
(Пауза)
Коммандер Моррісон: Що?
Семюел Росс: Я про те, що ви допитуєте мене, ніби інформація, яку ви отримаєте, допоможе вам, але, наскільки мені відомо, у вас немає часу, щоб дійсно щось зробити. Незалежно від того, скільки разів ви запустите в неї Авелем, Європа професора Кроу не сьогодні, так завтра вскриє це місце. Але ви все ще дієте так, ніби можете щось із цим зробити. Вам не здається, що це божевілля?
(Пауза)
Коммандер Моррісон: Якщо ви збираєтесь верзти нісенітниці, ми завжди можемо перейти до посиленого допиту. Я цього не хочу, але зроблю.
Семюел Росс: (сміється)Робіть, що хочете. Коли зрозумієш, що не повинен відчувати біль, боятися стає нічого.
Коммандер Моррісон: Що ви маєте на увазі?
Семюел Росс: Ви…
(Пауза)
Семюел Росс: Ні, ви не хочете, щоб я це сказав.
Коммандер Моррісон: Я якраз дуже хочу.
Семюел Росс: Я не з вами розмовляю.
Коммандер Моррісон: Це нісенітниця. Кажіть негайно.
Семюел Росс: …ви впевнені?
(Пауза)
Коммандер Моррісон: У нас все добре з щепленнями?
Доктор Роудс: Так, захищені від усіх убивчих мемагентів Фонду.
Коммандер Моррісон: Тоді валяйте, Росс. Не змушуйте мене чекати, інакше нам доведеться перейти до неприємного.
Семюел Росс: Ну добре. [НЕ ЧУТНО]
(Пауза)
Коммандер Моррісон: Я… Я не зрозумів.
Доктор Роудс: Повторіть голосніше. У цього мікрофона це максимальна гучність.
Семюел Росс: [ІНФОРМАЦІЮ ВИКЛЮЧЕНО]
(Чутно голосні крики коммандера Моррісона і доктора Роудса, а також вологий хруст та пориви вітру. Крики стають все гучнішими та тривають до кінця запису.)
Семюел Росс: Подивіться, що з собою зробили. Я ж вам казав, що вам це не сподобається, казав? Ось чому ви чуєте свій голос. Але вам так кортіло знати. Ви мені дуже сподобалися, хлопці, тож я намагався бути добрим. Ви знаєте, які ми добрі до вас. Ми боремося на світлі, щоб ви могли померти в темряві.
(Пауза)
Семюел Росс: ...огидно.
<Кінець стенограми>
Заключне слово: Приблизно відразу після цього в Ганзірі виникла якась надзвичайна ситуація, і місто врешті-решт було зруйноване як зсередини, так і зовні. Подробиць у файлах немає, але з ГОК, здається, покінчено.
[ФАЙЛИ ВИДАЛЕНО]
ЖУРНАЛ, ЗАПИС 0001-10
Так важко продовжувати. Поки ГОК пручалася, ще було відчуття, ніби можна все ще повернути назад, але тепер, коли їх не стало, відчуття таке, що в усьому цьому немає ніякого сенсу. Розібравшись з Ганзіром Фонд повністю переключив увагу на всіх інших.
Я більше нічого не їм і не п'ю. У всякому разі, Обладунок про це все дбає, і занадто великий ризик, що будь-яка річ, яку я з'їм, буде заражена одним із тих жахливих вірусів, які Фонд намагається поширити. За весь цей час я бачив трупи майже в усіх станах, які лише можна собі уявити. Деякі з них навіть ходили.
Коли я відчиняю портфель, щоб «перезагрузитися», з кожним разом це спрацьовує слабше, я відчуваю себе трохи гірше. Чим би не була та річ, що мені допомагала раніше, я стаю до неї несприятливим. Та й не лише до неї.
Чому я взагалі йду до 579? У мене правда є на те причина?
КОМБІНОВАНИЙ ФАЙЛ 0001-4
А Фонд нас все дрючить і дрючить. Ось вам таблиця про це.
| Застосована аномалія | Дії Фонду |
|---|---|
| SCP-3078 | Мабуть, Церкві Розбитого Бога вдалося відновити в деяких областях роботу інтернету, та Фонд швидко їх нагнув, завантаживши тисячі екземплярів 3078 через майже всі наявні носії. І капець інтернетові. |
| SCP-3179 | Ця штука була випущена зі стримування після того, як Церква Розбитого Бога почала намагатися щось відновити. У Церкві розгорілася громадянська війна з приводу того, Механ це чи не Механ, і їхня здатність допомогти впала до нуля. А ще воно робить стільки тих клятих «термінаторів», скільки може, і це так не весело. |
| SCP-3199 | Зараз яйця SCP-3199 розпилені в повітрі майже усюди. Гадаю, ви можете собі уявити, що тепер відбувається. |
Може, пізніше напишу більше.
ЖУРНАЛ, ЗАПИС 0001-11
Продовжую подорож до 579. Можливо, трохи повільніше, ніж раніше, але хто мене звинуватить у недостатній мотивації? Останнім часом зустрічаю якісь дивні речі. Ну, тобто, ще дивніші, ніж зазвичай.
По-перше, ці Блимачі. Останнім часом їх таких доволі багато. Я впевнений, що їх створив Фонд, хоча й не знаю, як. Я багато чого не знаю, тому просто запишемо ще й це.
Це статуї, статуї солдатів у формі МОГ і з порожніми очницями замість очей. Руки у них гострі, ніби леза, як клішні в богомола чи щось таке. Вони нешкідливі, поки на них дивишся. Але варто подивитися в інший бік, і вони починають рухатися – а рухаються вони швидко. Бачив, як один такий перерізав цілий натовп людей, коли його на секунду закрило димом від поля зору.
З ними я поводжуся обережно. Мій погляд їх теж зупиняє, тому, навіть якщо вони не знають точно, де я знаходжуся, вони здогадуються про мою присутність. Їм варто лише почати рубати все перед собою, і кінець мені. Треба робити все можливе, щоб їх повністю уникати.
Друга річ, яку я побачив, це… ну, це набагато дивніше.
Воно було на обрії, схоже на розтягнуту людину… ні, це не найкращий спосіб його описати. Було схоже, ніби простір навколо нього розтягувався, і воно розтягувалося разом із ним, як якийсь поганий фотошоп. Його тіло сягало від землі до хмар, а щелепа хиталася під прямим кутом. І ще були ці дірки, назвемо їх так, чорні дірки у просторі навколо його тіла, схожі на крила. І воно просто пливло у повітрі.
І там ще були чуваки з Фонду, але вони воювали з тією фігнею, стріляли з автоматів і ракетометів. Наскільки ж це все уматово, що мені вже здається дивним, коли Фонд б'ється з аномалією? Можливо, вони такі ж, як я, встигли вибратися, коли все це почалося. Думав до них заговорити, але передумав. Не можна ризикувати.
Треба забиратися звідси. Я маю дістатись до 579. Я маю зробити щось. Що завгодно.
ЖУРНАЛ, ЗАПИС 0001-12
Сьогодні бачив, як дитина помирає. Міг би їй допомогти. Не став.
Я шмат лайна.
КОМБІНОВАНИЙ ФАЙЛ 0001-4
| Застосована аномалія | Дії Фонду |
|---|---|
| SCP-4290 | Завдяки використанню зразка SCP-008, посиленого за допомогою SCP-914, Фонд оживив труп SCP-4290 і випустив його на волю. Кайдзюманти з Долоні Змія спробували дати йому відсіч, але з файлу не зрозуміло, чим це закінчилося. Чув, що Бібліотека відірвалася від цього Всесвіту, але ці чуваки, схоже, залишилися тут. От йолопи. |
| SCP-4666 | За допомогою часових аномалій Фонд зробив так, що технічно тепер скрізь Різдво – ой, та до сраки це все. |
| Все одно цього ніхто ніколи не прочитає |
ЗАПИСАНИЙ ФАЙЛ 0001-3
Контекст: ПОМИЛКА ВВОДУ
<Початок стенограми>
(Вид через вхідні двері на внутрішню частину покинутої ювелірної крамниці. Через розбите вікно можна побачити нічне небо. Біля імпровізованого вогнища посеред крамниці сидить дівчинка-підліток. На її шиї висить амулет з рубіном.)
(Фільтр сприйняття вимкнутий. Дівчинка наполохано відстрибує назад і хапає іржаву трубу в якості зброї.)
Дівчинка: Ти хто?!
П'єтро: Я… Я впізнав вас. Вірніше, цей амулет.
(Пауза. Дівчинка тяжко зітхає і кидає трубу.)
Дівчинка: Трясця. Тебе прислали мене вбити? Ти, мабуть, давно вже поруч був.
П'єтро: Ні, Я… Я теж втік. Ви ж теж втекли?
(Дівчинка нахиляється вперед, мружиться, щоб роздивитися обличчя П'єтро.)
Дівчинка: Господи. Кепсько ти виглядаєш, мужик. Ти коли востаннє спав?
П'єтро: Цей костюм… ммм, коли він надягнутий, спати не треба.
Дівчинка: Спати треба. В тебе обличчя, воно просто… Повір це просто катастрофа, чоловіче. Тобі не сподобається, якщо побачиш.
(Пауза)
П'єтро: Можна мені зайти?
(Дівчинка відступає назад, однією рукою театральним жестом запрошує до крамниці.)
Дівчинка: Ласкаво прошу. Битого скла тут вистачить для усіх!
(П'єтро, похитуючись, заходить і сідає на підлогу. Чути хрускіт скла.)
(Пауза)
Дівчинка: Я пожартував взагалі-то. Можеш взяти собі стілець.
П'єтро: Все нормально. Костюм міцний.
Дівчинка: (знизує плечима) Як собі хочеш.
(Вона сідає навпроти.)
Дівчинка: Можемо запропонувати вам ось цей вишуканий медальйон. (вказує на амулет) Хочете придбати?
П'єтро: (сміється, кашляє) Ні в якому разі! Я читав файл.
Дівчинка: Варто було спробувати. Давно не сміявся вже, еге ж?
П'єтро: Та якось не було над чим.
Дівчинка: Що, навіть коли НудоБот виступав по всіх каналах?
(Пауза)
П'єтро: (хихикає) Гаразд, це дійсно було прикольно.
(Пауза)
Дівчинка: Отже, ти теж втік. Ну, я так думаю, що ти просто чувак з Фонду, не один з тих, з ким я за все своє життя посрався, і хто тепер прийшов мститися.
П'єтро: Це хіба не одне й те ж саме?
Дівчинка: (сміється) А ти шариш!
П'єтро: Так, я фондівець. Тобто, був фондівцем. Пощастило, коли це все почалося, заліз у цей костюм, та й утік. А ви?
(Пауза)
Дівчинка: Ну, я був зі старшого персоналу, нам розповідали про план раніше, ніж будь-кому іншому, але гадство, я не можу пригадати, про що там йшлося. Можливо, через той другий файл.
П'єтро: Другий файл? Ви його бачили? (схоплюється на ноги) Що це було?!
Дівчинка: Йой, притримай коней, малий. Поспішати нам нема куди. Це була просто купа малюнків – яйця, дерева, щось на релігійну тему. Самі по собі вони нічого не значили, але думаю, в них щось було закодовано. На мене подіяло не так, як мало (торкається амулету) – можливо, через цю річ.
П'єтро: (сідає) Так то дійсно був якийсь мемагент…
Дівчинка: (хмуриться) Ну не знаю. Зі мною вже багато різних речей траплялося, які лише можна пережити. Гаразд, які я можу пережити. Я знаю, як відчувається мемагент. Та річ була інша, більше схоже на те, ніби мне звільнили від чогось, що мене примушувало.
П'єтро: Он… як. Тож ви правда не знаєте, що відбувається, значить?
(Пауза)
Дівчинка: Ні.
П'єтро: Трясця… трясця.
(Пауза. Дівчинка виймає з кишені маленьку пляшку пива і робить великий ковток.)
Дівчинка: (зітхає) Так ти кудись конкретно прямуєш чи просто блукаєш, шкодуючи себе?
П'єтро: Я йду до 579.
Дівчинка: (сміється) Якщо вирішив вкоротити собі віку, то є простіші способи, повір!
П'єтро: Ви знаєте, що воно таке?
Дівчинка: Гадки не маю, а це щось значить, з огляду на те, яка я велика шишка.
(Пауза)
П'єтро: Не важливо. Мені потрібно туди дістатися.
Дівчинка: Нащо?
П'єтро: Просто потрібно. А ви куди прямуєте?
Дівчинка: До 1437. Хочу перевірити, чи не вдасться звалити до іншого всесвіту. Кину там цей амулет і подивимось, де я прокинуся.
П'єтро: (хихикає) Хитрий план. Хай вам щастить.
Дівчинка: (встає) Я б тобі теж побажав щастя, але ми обоє знаємо, що щастя тобі не буде. День ось-ось почнеться, час мені йти.
П’єтро: Гаразд.
(Дівчинка встає і йде до вхідних дверей. На хвилину затримується біля них.)
Дівчинка: Сподіваюся, ти знайдеш те, що шукаєш.
(Іде)
П'єтро: Я теж.
<Кінець стенограми>
[ФАЙЛИ ВИДАЛЕНО]
ЖУРНАЛ, ЗАПИС 0001-13
Привіт, журнале. Стільки часу минуло.
Зараз я стою перед Зоною 62C, де має бути SCP-579. Охорони, наскільки я бачу, немає, системи безпеки не працюють. Схоже, що це місце давно вже покинули. Я гадав, що це місце мало надзвичайний пріоритет, але схоже, що ми з Фондом давно мислимо по-різному.
В руках у мене портфель. Дихати важко. Я відчуваю, що все скоро так чи інакше закінчиться.
Я заходжу.
ЖУРНАЛ, ЗАПИС 0001-14
Ще раз привіт, журнале. Я знаю, що так пафосно закінчив останній запис, і що минуло лише пів хвилини, але маю дописати одну важливу річ.
В ті секунди, коли я підходив до Зони 62C, в мене виникло відчуття, ніби хтось приставив мені пістолет до потилиці. Ніби я стою на краю даху, і чиїсь руки торкаються моєї спини, збираючись штовхнути вниз. Щось на зразок «бийся або тікай», тільки накручене, наскільки лише можна.
Я не знаю, що таке SCP-579. Але я знаю, що воно дивиться на мене.
ЗАПИСАНИЙ ФАЙЛ 0001-4
Контекст: халепа халепа халепа
<Початок стенограми>
(Вид на внутрішню частину коридору Зони 62C. На стінах помітні серйозні пошкодження, ніби нанесені великим ножем. Лампи на стелі мигають.)
П’єтро: Трясця. Трясця.
(Лампи мигають ще раз. Коли вони знову вмикаються, під ними видно статую солдата з лезами замість рук. Його очні западини порожні, а на обличчі застиг суворий вираз.)
<Кінець стенограми>
Заключне слово: Помилявся. Вони тут.
ЖУРНАЛ, ЗАПИС 0001-15
Я був правий. Хай вони мене й не бачать, вони все ж зрозуміли, що я тут. Рубають все підряд, що перед ними.
Вони не переслідують мене, але прямують туди ж, куди і я. Треба туди дістатися першим. Треба постійно спостерігати за ними.
ЖУРНАЛ, ЗАПИС 0001-16
Зробив зробив (зробив (зробив)) я зробив це, зробив це! Зробив я зробив це.!!
ЖУРНАЛ, ЗАПИС 0001-17
Це нечесно.
Але я зробив це. Це нечесно. Вони застрягли за дверима – я чую, як вони рубають, але двері броньовані на якийсь час їх затримають. Хоча б на декілька хвилин.
Я в камері для спостереження, тут повно приладів для моніторингу SCP-579. Сама камера утримання знаходиться просто піді мною. Я ледь-ледь бачу, якщо трохи напружити очі. Тут є дірка. У підлозі є діра, яка веде просто туди.
Я знаю, де знаходиться 579. Якби навіть не було цих приладів, я й так це відчуваю. Мабуть, не можна бути поруч із ним і його не відчувати. Я вже на секунду думав просто жбурнути портфель і покінчити з цим, але це було б занадто легко, правда? Я пройшов півсвіту і, гадаю, не заслужив на те, щоб щось було легко.
Та й отвір під таким кутом, що туди, де знаходиться 579, портфель би не долетів. Єдиний спосіб встановити контакт – це стрибнути й кинути його на шляху вниз. Але тут так високо… кинути портфель буде останньою річчю, яку я зроблю у житті.
Ну звісно ж. Ну, курво, звісно ж.
Мені все життя знадобилося, щоб це зрозуміти, але я не з того типу людей, хто може бути детективом. Я просто жертва вбивства. Я помру, щоб почалася чиясь історія. І весь рід людський піде зі мною. Я знаю, хто і як це зробив… але це й так очевидно. Це всі знають. Але я не розумію, чому. У самому кінці я не можу зрозуміти одну-однісіньку річ.
Чому це відбувається? Чому Фонд убиває всіх? Чому це відбувається? Чому вони надсилали ті файли? Чому це відбувається? Чому пав Ганзір? Чому це відбувається? Чому я тяг цей портфель через півсвіту? Чому так відбувається?!
Чому я тут? Чому я це роблю? Чому я… чому я маю померти? Є взагалі якась причина?
Якщо хтось коли-небудь читає це, благаю, благаю, розберіться в цьому. Поясніть мені. Хтось… будь-хто. Я не розумію. Я не розумію…
Вони вже прориваються. Мерщій.
SCP-579
ЖУРНАЛ, ЗАПИС 0001-18
О… то ось як воно відбувається.
ЖИТТЄВІ ПОКАЗНИКИ ЗУПИНИЛИСЯ
Завойовують, кажеш, правда? Це може бути одним з останніх випадків, коли це трапилося.
Правильно.
Не кажи цього. Тобі так буде гірше. Це всі кажуть, коли дізнаються про щось, що їм не подобається.
Господи боже.
Чоловіче, це не те, що можна прояснити за кілька годин. Ти можеш хвилину помовчати? Звісно ж, я не можу. Ні, ще ні. Це почуття, коли тебе завойовують.
Чому ні?
Не кажи цього!
Навіть не думай про це.
Не треба нам було, добра добувши, шукати кращого.
Я продовжую думати, ну, чи не краще було б закінчити це все. Не з тим, що ми знайшли. Скільки часу їм знадобиться? Але це не схоже. Все, що я є. Ти знаєш, що вони скажуть.
Це я.
Це кінець.
Це займе час.
Ти мікробів боїшся, так?
Ти отримав відповідь? Ми не повинні були дивитись. Ти також. Я сумніваюся, що хтось колись говоритиме з тобою про щось інше.
Мене нудить.