Об'єкт №: SCP-5322
Клас об'єкта: Безпечний
Особливі умови здержування: Ділянка землі, на якій знаходиться SCP-5322, була викуплена Фондом та закрита для сторонніх осіб. Усі, хто намагатиметься отримати доступ до SCP-5322, мають бути затриманими персоналом Служби охорони на місці, допитані та, за необхідності, оброблені амнезіаком.
Опис: SCP-5322 — це коротка одностороння дорога, що починається від маленького фермерського будинку в Гекеті штату Джорджія та завершується через п'ятдесят метрів від нього, ведучи до неаномальної лісової галявини. На початку дороги встановлено зроблений вручну дорожній знак з написом "Траса 108".
Аномальні властивості SCP-5322 проявляються, лише коли людина проїжджає на транспортному засобі всю дорогу. Якщо наприкінці дороги водій бачить своє оточення, нічого аномального не трапиться. Втім, якщо особа заплющить очі, або її зір буде обмежено, вона разом з транспортним засобом повністю зникне.
На цей час нікого з осіб, що зникли таким чином, не було знайдено.
Протокол досліду 5322-1
З метою більш детального розуміння природи аномалії SCP-5322, протягом трьох тижнів фондом було проведено три досліди. Перші два досліди виконувалися персоналом класу D, котрі, як і передбачалося, зникли та досі не були знайденими.
На третій дослід агент Симеон Вудс викликався як волонтер. Йому було надано спеціалізований автомобіль, на який встановили комплекс зовнішніх камер та датчиків, а також ручний пристрій для запису звуку на випадок, якщо обладнання вийде з ладу.
Наступні записи являють собою відновлені дані, збережені на вищезазначеному аудіо пристрої:
Приблизний час: 31/04/2019, 14:26. Тридцять секунд з моменту зникнення автомобіля.
Говорить: Агент Симеон Вудс
[ПОЧАТОК ЗАПИСУ]
Підтверджую… хм… переміщення… в якомусь сенсі, щойно відбулося переміщення.
Не зовсім впевнений, де саме я наразі знаходжусь; було близько 20 секунд чогось типу турбуленції? Не впевнений, що це найкраще слово, аби це описати. Яскраве світло та тряска автомобіля в різні напрямки. Я не впевнений… Я не впевнений, що зовнішнє обладнання ще справне. Я чув звук, ніби щось відламалося.
Диктофон все ще справний. Зроблю швидкий огляд екстер'єру, якщо це безпечно.
[КІНЕЦЬ ЗАПИСУ]
Приблизний час: 13/04/2019, 14:30. Через хвилини після минулого запису.
Говорить: Агент Симеон Вудс
[ПОЧАТОК ЗАПИСУ]
Так, хм.. Добре.
Зовнішнє обладнання точно несправне, більшість з нього повністю відсутня. Не впевнений, залишилося воно на тій стороні, чи що. Буду продовжувати запис за допомогою диктофону, в міру можливості.
Моє оточення. Хм… тут дорога, все ще дорога, набагато довша, вона тягнеться настільки далеко, наскільки я можу побачити. До самого горизонту, ймовірно й далі. Коли я тут опинився, навколо був ліс, але зараз лише поля. Звичайна трава, звичайне… все звичайне, не враховуючи того факту, що цього всього так багато. Здається, час доби той самий: сонце в тому самому положенні. Звісно, якщо це те саме сонце.
Відповідно до інструктажу, продовжу їхати.
[КІНЕЦЬ ЗАПИСУ]
Приблизний час: 13/04/2019, 19:21. Приблизно п'ять годин з моменту попереднього запису.
Говорить: Агент Симеон Вудс
[ПОЧАТОК ЗАПИСУ]
Тепер говорити.
Їду вже приблизно годин п'ять. На рахунок оточення нічого доповідати. Просто… просто поля по обидві сторони та дорога, що тягнеться далі. Відносно гладка дорога: майже не було ніяких нерівностей. Окрім трави не помічав іншої рослинності по боках від дороги. Не знаю, чи це так очевидно, але я намагаюсь знайти хоч щось, про що можна доповісти. Вдячний за завантажену у магнітолу музику.
Небо трохи хмарне?
Хм… о! Так. Я звісно поглядаю на лічильник пального, поки їду, але його позиція наче не змінилася за весь цей час. Не впевнений, чи це якась несправність обладнання, чи я дійсно не витрачаю паливо. Перевірю це за першої ж нагоди, аби підтвердити, яка з теорій правильна.
Темніє. Сконцентруюся на дорозі.[КІНЕЦЬ ЗАПИСУ]
Приблизний час: 14/04/2019, 11:42. Приблизно чотири години з моменту попереднього запису.
Говорить: Агент Симеон Вудс
[ПОЧАТОК ЗАПИСУ]
Швидке доповнення.
Все ще за кермом, насправді не спинявся з моменту, як я тут опинився. Це… хм… нудно, але я не відчуваю себе фізично виснаженим. Ніякої втоми — настільки ж бадьорий, наскільки я був, коли сюди потрапив. Також не відчуваю голоду чи спраги. Тож, здається, це одна з таких ситуацій.
Навколо… хм… повна темрява. Здається, я не казав про це, але тут немає ніякого дорожнього освітлення. Я типу, і не казав, що воно тут було, але хочу зазначити, що воно відсутнє. Лише слабке сяйво місяця, так, від місяця. Думаю, неможливо достовірно сказати, що це той місяць, який знайомий мені. Ох, ну й автомобільні фари. Дякую Богу, що вони не зламалися під час переміщення сюди.
Тут просто… просто спокійно, розумієш? Лише звук двигуна. Навіть якихось комах чи птахів зовні не чути. Лише, як ця штуковина ричить. Я боявся, ну типу знаєш, що це буде один з тих випадків, коли, типу, щось жахливе трапляється, але лише вночі. Що щось почне намагатись потрапити всередину автомобіля, чи я помічу щось серед темряви, чи щось на кшталт цього.
Що ж, не хочу зурочити, але це, здається, не такий випадок. Тут, наскільки я можу розуміти, нічого немає. Лише я, темрява та дорога.
Це не так вже й погано.
[КІНЕЦЬ ЗАПИСУ]
Приблизний час: 14/04/2019, 11:45. Приблизно три хвилини з моменту попереднього запису.
Говорить: Агент Симеон Вудс
[ПОЧАТОК ЗАПИСУ]
Забув сказати: як тільки посвітлішає, я проведу огляд автомобіля, щоб перевірити пальне.
Добре, на цьому все.
[КІНЕЦЬ ЗАПИСУ]
Приблизний час: 15/04/2019, 10:02. Приблизно десять годин з моменту попереднього запису.
Говорить: Агент Симеон Вудс
[ПОЧАТОК ЗАПИСУ]
Добре, типу велике доповнення інформації. Не хотів засмічувати пам'ять великою кількістю десятисекундних записів.
По-перше, перевірив пальне, і як я й казав. Бак точно все ще повний, тож мені нічого не заважає продовжувати їхати, якщо нічого надзвичайного не трапиться. Типу… я навряд попаду в ДТП, тож… тож з цим покінчено. Це веде мене до наступного пункту.
Натрапив на дім на узбіччі дороги за кілька годин після світанку. Невеликий, типу як маленький котеджний будинок, зроблений здебільшого з дерева. Він виглядав ніби затишним… типу як ті, що малюють на різдвяних листівках? Ідеалізований, думаю буде гарним словом, щоб описати його. Отож я припаркувався та оглянувся навколо. Хотів побачити, чи є там хтось типу з місцевих… чи просто хтось з людей.
Буде зайвим і казати, що там було порожньо. Будинок виглядав покинутим. В ліжках нагорі точно хтось спав, а також в раковині був посуд, оу, там була раковина. Але їжа в холодильнику виглядала, наче вона вже давно прогнила. Якщо там хтось і жив, то їх там вже давно не було. Я вернувся до авто та продовжив їхати.
Оу, він був по лівий бік, якщо це важливо. Скоріше за все, ні.
[КІНЕЦЬ ЗАПИСУ]
Приблизний час: 15/04/2019, 15:09. Приблизно п'ять годин з моменту попереднього запису.
Говорить: Агент Симеон Вудс
[ПОЧАТОК ЗАПИСУ]
Ми до чогось наближаємося.
Стає більше будинків, на кшталт того, про який я розповідав раніше — як мінімум більше нерухомості, здається. Вони всі різні, різний дизайн, розмір. Затишні маленькі котеджі поряд з цими великими новомодними металево-скляними будинками, а поруч з ними маленький замок. Нічого, в плані стилістики, їх не споріднює. Авжеж, я оглянув їх усі, але вони такі ж закинуті, як і котедж. Їжа прогнила там, де вона зберігалася, тож вони в такому стані вже давно.
Вони наче з'являються групами. Я проїхав десь з годину полями, після чого побачив декілька будинків разом. Там не було транспортних засобів — лише будинки. Один з них мав заїзд, але машини там не було. Не впевнений, чи в цьому є якийсь сенс.
Індикатор пального не змінився і ніби не скоро зміниться. Не впевнений, що залишається щось ще, окрім як їхати далі, тож… чекайте.
[КІНЕЦЬ ЗАПИСУ]
Приблизний час: 15/04/2019, 15:28. Приблизно 20 хвилин з моменту попереднього запису.
Говорить/ять: Агент Симеон Вудс, Бренда Калловей1.
[ПОЧАТОК ЗАПИСУ]
Бренда Калловей: Мені просто говорити?
Агент Вудс: Так, можете просто говорити. Хоча… хоча, мені слід зробити якийсь вступ. Секунду.
(Агент Вудс відкашлюється.)
Агент Вудс: Я сиджу в… хм.. закусочній біля дороги, що називається… "У Бренди", правильно?
Бренда Калловей: Мм—угу.
Агент Вудс: Добре. Так. Я знаходжусь тут і розмовляю з власницею, Брендою Калловей. Ви не проти, якщо я опишу, як ви виглядаєте? Просто… ми маємо лише аудіо, тож…
Бренда Калловей: Доки ви будете ввічливими, то, мабуть, так.
Агент Вудс: Отож. Міс Калловей молода дівчина, років за двадцять? Я правий? Вона ствердно киває. Брюнетка європеоїдної зовнішності, хм… має зелені очі. Одягнена в офіціантську уніформу, на якій є є бейдж з її іменем. Вибачте за це, і дякую за каву.
Бренда Калловей: Без проблем. Ви завершили?
Агент Вудс: Так. Так, я завершив. Маю зазначити, що ви не дуже здивовані побачити мене.
(Пауза.)
Бренда Калловей: Що ж, ви перший за довгий час, але люди бувають тут проїздом час від часу. Останні кілька хлопаків були в'язнями в помаранчевій уніформі, вони не були настільки ж дружелюбними, але вони не залишалися надовго.
Агент Вудс: Зрозуміло. І чи можу я запитати вас, коли ви самі… потрапили сюди?
(Пауза.)
Бренда Калловей: Що ж, це було… Здається минуло вже немало часу. Не зможу сказати вам точної дати, якщо це те, про що ви бажаєте дізнатися. Одного дня я поверталася додому з роботи, повернула не туди й опинилася в цьому місці.
Агент Вудс: В цій закусочній?
Бренда Калловей: Ні, ні, я мала на увазі на дорозі. Все ще продовжувала їхати, як і до цього, але дорога просто не кінчалася. Було так темно, що до мене не одразу дійшло, розумієте? А коли я все зрозуміла, не лишалося нічого, окрім як продовжувати. Продовжувати їхати.
Агент Вудс: Я не помітив вашої машини, коли заходив.
Бренда Калловей: (здихаючи) Що ж, знаєте… ти не можеш їхати вічно, правильно? Зрештою просто… просто розумієш, що нікуди не потрапиш. Не важливо, як довго я їхала — з тим самим успіхом я могла би потрапити в глухий кут. Тож, я просто зупинилась.
(Пауза.)
Агент Вудс: А далі…?
Бренда Калловей: Я припаркувала автомобіль, вийшла аби… розумієте… я тримаю при собі зброю задля самозахисту… та побачила цю закусочну. Просто переді мною, ніби вона тут роками стояла. "Зупинка Бренди". Я була офіціанткою до цього, чи казала я про це? Це було єдине, що мені гарно вдавалося, тож я подумала: "чому б ні?" Тож я відкрила закусочну; усі необхідні запаси вже були тут, вони поновлюються самостійно час від часу.
(Пауза.)
Бренда Калловей: (потскаючи плечима) Маємо, що маємо.
Агент Вудс: Вас задовольняє просто… залишатись тут? Назавжди?
Бренда Калловей: Що ж, не назавжди. Якщо я забажаю — можу піти в поле… і мене більше ніхто не побачить. Але тут не так і погано. Я тримаю себе постійно зайнятою, розумієш?
Агент Вудс: Зрозуміло.
(Пауза.)
Бренда Калловей: Гей… Чи не могли б ви сказати, який зараз рік?
Агент Вудс: Це… хм.
Бренда Калловей: Вже не сімдесяті, чи не так?
Агент Вудс: Ні.
(Пауза. Слабкий звук шморгання носом.)
Бренда Калловей: Чи не… чи не могли б ви?
Агент Вудс: Звісно.
[КІНЕЦЬ ЗАПИСУ]
Приблизний час: 15/04/2019, 17:22. Приблизно через дві години з моменту попереднього запису.
Говорить: Агент Симеон Вудс
[ПОЧАТОК ЗАПИСУ]
Я питав у неї, чи не хоче вона поїхати зі мною, я б із задоволенням підвіз її, але… ні так ні. Здається, вона достатньо щаслива в тому місці. Типу, не щаслива, але ти розумієш, що я маю на увазі. Краще синиця в руці, чи щось таке.
Повернувся до авто, знову в дорозі. Починає потрохи набридати… я про музику, котру ви залишили мені. Напевно треба було врахувати, що подорож буде довгою. Хоча, ми не були впевнені в тому, що подорож взагалі буде, тож, напевно, все нормально. Я в нормі.
Знову хмарно.
[КІНЕЦЬ ЗАПИСУ]
Приблизний час: 16/04/2019, 05:11. Приблизно дванадцять годин з моменту попереднього запису.
Говорить: Агент Симеон Вудс
[ПОЧАТОК ЗАПИСУ]
(співає)
Put the lime in the coconut and… ой, чорт.2
[КІНЕЦЬ ЗАПИСУ]
Приблизний час: 22/04/2019, 12:22. Пройшло приблизно шість днів з моменту попереднього запису.
Говорить/ять: Агент Симеон Вудс, "Харві Престон"3.
[ПОЧАТОК ЗАПИСУ]
Агент Вудс: …як завжди?
Харві Престон: Так, як ти собі його й уявляєш. Я, звісно, спочатку також трохи побоювався, але воно таке саме. Непогано. Не бажаєш?
Агент Вудс: Оу, ні, ні, все добре. Як я і казав, якщо ви бажаєте, я міг би передати якесь послання, коли виберусь звідси, чи..?
(Сміх.)
Харві Престон: Я казав тобі, синку. Кінця немає. Далі лише дорога і місце, де ти вирішиш зупинитися. Рано чи пізно ти маєш прийняти цю реальність.
Агент Вудс: Все так само.
Харві Престон: Я… Я не ідіот. Там немає того, кому ти міг би передати послання. Я досить щасливий і тут, тож залиш мене.
Агент Вудс: Ви впевнені? У мене є вільне місце в машині, ми могли б…
Харві Престон: Я буду вдячний, якщо ти покинеш мою територію, синку.
(Пауза.)
[КІНЕЦЬ ЗАПИСУ]
Приблизний час: 22/04/19, 12:49. Приблизно три хвилини з моменту попереднього запису.
Говорить: Агент Симеон Вудс
[ПОЧАТОК ЗАПИСУ]
Це був, хм, Харві Престон. Він був на фермі, на котру я натрапив. Велике, просто величезне місце. Поля за полями, на котрих, до речі, росте щось інше, окрім трави. Типу, різні злакові, фрукти. Там навіть був комбайн. Цікаво, чи можна було б на ньому поїхати по дорозі. Скоріше за все, що ні.
Боже, так чудово зовні. Якщо… якщо є якийсь фоновий шум, у мене відчинене вікно.
У будь-якому разі, він був лише… ой, до речі, вибач за відсутність записів — просто не було, про що доповідати. Втратив звичку. Він просто займався своїм ділом. Тут не треба їсти, але, здається, йому подобається ця робота. Не впевнений, що "подобається" — це правильне слово, але все ж. Це більше як… щось, щоб тримати себе зайнятим. Ти маєш знайти щось, що допоможе тобі втрачати час, типу.
Знову лише поля.
Тум-ту-дум.
[КІНЕЦЬ ЗАПИСУ]
Приблизний час: 14/05/19, 21:43. Приблизно двадцять два дні з моменту попереднього запису.
Говорить: Агент Симеон Вудс
[ПОЧАТОК ЗАПИСУ]
Я ось до чого дійшов, хм…
Не впевнений, що це можна назвати зізнанням, бо я точно не зробив нічого поганого. Просто відчуваю, наче маю розповісти це, а ви, хлопці, ніби моя захоплена аудиторія. Будете моєю захопленою аудиторією. Сподіваюся на це.
Я викликався волонтером після того, як перші двоє не повернулися назад. Це мало виглядати, наче самогубство. Мабуть, так і було, але я… я так не вважаю. Я вважаю, що це… роблячи це щось зміниться. Користь не для мене, типу, а щось дійсно важливе. Важко передати це словами.
Мій батько помер у тридцять років, як і його батько… і так далі. Мати розповіла мені про це. Типу, я не вірю в забобони, але в цьому щось є. Ви, хлопці, також маєте це визнати. І мені… мені зараз двадцять вісім… тож від цього є страх. Типу. Ти починаєш задумуватись про те, який слід залишиш. Чи у всьому цьому була мета, чи все це "щось" значило.
(Пауза.)
Є таке… є таке відчуття, коли ти просто постійно хвилюєшся про це — і ти розумієш, що, хвилюючись, марнуєш час. А часу в тебе не залишилось. Він спливає щосекунди. Навіть поки ти міркуєш про це. Але це настільки жахливо, що ти нічого не можеш вдіяти. І все втрачає сенс.
(Пауза. Чутно як агент Вудс співає.)
Ця дорога… Я відчуваю, що ніхто не дістався до її кінця. Не належним чином. Це має щось означати, чи не так? Якщо я дізнаюсь, що там? Якщо я зустріну це? Це має щось значити. І все, що мені треба робити — це продовжувати їхати. Найлегше завдання у світі.
А якщо це буде продовжуватись вічність… Що ж, напевно все могло бути гірше. Все, що в мене є — це час.
[КІНЕЦЬ ЗАПИСУ]
Приблизний час: 11/07/2019, 14:22. Майже два місяці з моменту попереднього запису.
Говорить: Агент Симеон Вудс
[ПОЧАТОК ЗАПИСУ]
Немає що доповідати.
[КІНЕЦЬ ЗАПИСУ]
Приблизний час: 26/10/2019, 17:49. Приблизно три місяці з моменту попереднього запису.
Говорить/ять: Агент Симеон Вудс, "Люсі Карсон"4
[ПОЧАТОК ЗАПИСУ]
Агент Вудс: Це, хм, Люсі Карсон. Вона проживає в [ВИДАЛЕНО]. Можеш починати.
(Пауза.)
Люсі Карсон: Гарі, любий, якщо ти… якщо ти там, я люблю тебе. Я так сильно люблю тебе. І… і дітей також. Якщо ви… якщо ви слухаєте це, мамуля вас любить. Боже, ви напевне вже надто дорослі для цього, чи не так? Такі… такі дорослі. Ви просто… просто тримайтеся. Добре? Я люблю вас, хлопці. Я… я… так сильно. Це… я…
(Пауза.)
Агент Вудс: Все добре, ви гарно впоралися.
[КІНЕЦЬ ЗАПИСУ]
Наступні 62 записи були у тій самій манері: агент Вудс дозволяв різним людям, котрих він зустрічав, записати повідомлення для друзів та коханих. Наразі тривають обговорення щодо можливого способу передачі цих повідомлень адресатам без порушення конфіденційності.
Повний архів записів доступний за запитом. Протокол продовжиться після зазначеного вище періоду:
Приблизний час: 11/09/2020, 13:39. Приблизно рік з моменту попереднього запису.
Говорить: Агент Симеон Вудс
[ПОЧАТОК ЗАПИСУ]
Будинки поступово зникають. Вже приблизно тиждень ні одного не було після будинку Грея. Я зрозумів одразу після того, як проїхав великий замок, що провів день народження за кермом. Сьогодні сонячно. Мені подобається відчувати тепло на шкірі. Це наче… це приємно. Я відкрив вікно.
Цікаво, чи скоро піде дощ? Він буває час від часу. Чи я казав про це раніше? Дорога не слизька, але звук, як він б'ється о скло приємний. Наче пальцями стукають по склу але, ух…
(Сміх.)
… типу, трохи не так страшно, як це.
[КІНЕЦЬ ЗАПИСУ]
Приблизний час: 24/12/2020, 19:22. Приблизно три місяці з моменту попереднього запису.
Говорить/ять: Агент Симеон Вудс, Д-92215
[ПОЧАТОК ЗАПИСУ]
D-9921: Я справді вдячний за це.
Агент Вудс: Без проблем. Ти дійсно втомився від того котеджу, чи не так?
(Пауза.)
D-9921: Мм…хм…
Агент Вудс: Хіба ми відправляли тебе з цією торбою?
D-9921: Напевно.
Агент Вудс: Я читав файли, але я не пам'ятаю цього.
D-9921: Вона була в тому котеджі, коли я розбив своє авто. Це не важливо.
Агент Вудс: Я і не казав, що це важливо.
D-9921: Добре.
(Пауза.)
Агент Вудс: Якщо ми будемо їхати разом, нам варто спробувати поладити. Де ти був…
D-9921: Ти це записуєш?
Агент Вудс: Так.
(Пауза.)
D-9921: Я хочу сісти за кермо.
(Пауза.)
Агент Вудс: Звісно. Зачекай, я зупиню машину.
[КІНЕЦЬ ЗАПИСУ]
Приблизний час: 24/12/2020, 23:57. Приблизно чотири години з моменту попереднього запису.
Говорить: Агент Симеон Вудс
[ПОЧАТОК ЗАПИСУ]
Довелося його покинути.
Мав погане передчуття. Мені не сподобалося, що він поводився так скритно щодо сумки. Можливо в цьому не було нічого такого, але… якщо нічого страшного, тоді чого б він так її захищав? Можливо там була зброя? Там міг бути ніж. Я не знаю, що він міг би з ним зробити. Мабуть, він був роздратованим, бувши покинутим тут. Я його не засуджую.
Але можливо там нічого такого і не було.
Я відчуваю себе трохи погано, але… не так погано, наскільки я передбачав. Не те щоб я залишив його помирати на одинці від голоду чи холоду. Хтось ще буде проїжджати повз. Щось точно проїде… з часом. Тут нічого не відбувається так, як не має відбуватись. Як і будь-де інде. Зрештою, це ж одностороння дорога.
Нині тут дуже порожньо. Навіть трави немає. Здається, я до чогось наближаюсь.
(Звук гудка.)
Оу. Щасливого Різдва, здається.
[КІНЕЦЬ ЗАПИСУ]
Відмітки часу з цього моменту є неточними, що внеможливлює точне визначення дати записів. Записи викладено в належному порядку.
Приблизний час: Невідомо
Говорить: Агент Симеон Вудс
Уяви собі найбільший житловий будинок, котрий ти коли-небудь бачив.
Типу, уяви, ніби ти все життя прожив у селі. Не знаю чи ти, людина, що це слухає, або якщо вас там декілька, чи хтось з вас зможе це зрозуміти. Я ріс в селі, тож коли ти їдеш в місто, все відчувається таким масивним. В іншому сенсі, типу. В селах все таке далеке, все тягнеться в нескінченність, але в містах все високе. Все тягнеться вгору, до неба.
Уяви собі будинок, але… але найбільший, котрий ти коли-небудь бачив. Повний людей. А потім уяви собі його знову і знову і склади їх одне на одного. Наче купа залишених дитячих іграшок.
Ось так воно виглядає, але по обидві сторони дороги… просто… просто ці бетонні будівлі скинуті на купу, котра досягає самого неба. Сонце ледь-ледь виглядає крізь щилини.
(Звук гуркоту і падіння.)
Ти це чув? Час від часу десятки таких будинків просто зісковзують з купи, падають на дорогу та просто… просто зникають. Це дещо сумно. Коли я думаю, що це місця, де могли осісти люди, а тепер вони… зникли. Назавжди.
Тут також є люди, але не думаю, що буду зупинятися цього разу. Я ловлю їхні погляди: як вони дивляться на мене крізь розбиті вікна, виглядають з розгромлених балконів. Їхні очі розлючені. Типу, вони не хочуть машини, я так не думаю, скоріше… ніби через мою наглість, що я все ще їду, а вони ні.
Я розумію, чому вони роздратовані. Вони майже дістались кінця, як мені здається.
[КІНЕЦЬ ЗАПИСУ]
Приблизний час: Невідомо
Говорить: Агент Симеон Вудс
[ПОЧАТОК ЗАПИСУ]
Я проїхав повз. Коли проїзжав повз будинки, чув їх позаду мене. Вони кричали на мене, наче хором. Як злий хор.
Я не оглядався назад.
Тепер знову поля, але не такі, як раніше. Я не виходив перевіряти — не думаю, що це хороша ідея. Але, я досить впевнений, що це очерет, а не трава. Що ж, я знаю, що очерет і є травою, типу, довгий та жовтий замість короткої зеленої. Просто подумав, що про це варто сказати.
(Пауза.)
Покінчимо з цим. Зовні світло.
[КІНЕЦЬ ЗАПИСУ]
Приблизний час: Невідомо, ймовірно 16/04/2021.
Говорить: Агент Симеон Вудс
[ПОЧАТОК ЗАПИСУ]
Все ще їду, здається. Я не чую двигуна… для цього наче занадто яскраво. Ніби їду до сонця. Не можу навіть нічого побачити за вікном, але… знаєш… мої очі не болять. Навіть не колить. Це наче ніжна зірка.
(Пауза.)
Думаю, сьогодні має бути мій день народження.
[КІНЕЦЬ ЗАПИСУ]
Приблизний час: Невідомо
Говорить: Агент Симеон Вудс
[ПОЧАТОК ЗАПИСУ]
Двигун зупинився. Я… добре. Це…
(Звук стуку по склу. Звук того, як опускається вікно.)
П-Привіт.
(Пауза.)
Добре. Я… оу… Б-Боже це…
(Агент Вудс сміється.)
Це так прекрасно.
[КІНЕЦЬ ЗАПИСУ]
23/05/2021, Агент Симеон Вудс разом з його автомобілем з'явився на галявині біля кінця SCP-5322. Черговий персонал швидко знайшов обох та агент Вудс був визнаний мертвим на місці події. Причиною смерті було встановлено раптову серцеву дисфункцію в невизначений час і дату.
Агент Вудс був знайдений з посмішкою на обличчі.