Інтер'єр SCP-5469.
Особливі умови зберігання: Вся інформація, яка стосується колишнього міста Фарадей у Джорджії, була успішно видалена з усіх записів. Весь зовнішній доступ до колишньої локації Фарадея у Джорджії був обмежений під прикриттям постійного екологічного обстеження.
Всі співробітники, які призначені до SCP-5469, повинні покинути дану ділянку до 14:24 за локальним часом. Безпосередня ділянка навколо SCP-5469 повинна ніколи не мати жодних займистих матеріалів.
Опис: SCP-5469 є структурою, раніше відомою як "Їдальня Вінні", яка знаходилася в колишньому місті Фарадей у Джорджії, та різними особинами, які з’являються всередині. Усі особи всередині SCP-5469 були успішно ідентифіковані як колишні жителі Фарадея, які працювали в або відвідували "Їдальню Вінні" 21-го грудня в 1987 році.
SCP-5469 застряг у постійній петлі, в якій структура та кожна особа всередині завжди переживає 21 грудня 1987 року. Поки менші події та взаємодії всередині структури відрізнялися, кілька значних подій обов’язково відбуваються щоденно. Ці події записані знизу.
| ЧАС | ПОДІЯ |
|---|---|
| 06:00 | Колишня власниця "Їдальні Вінні", Кіана Джексон, з’являється на стоянці SCP-5469 і йде до будинку. Вона відчиняє двері, та заходить. |
| 06:25 - 06:34 | За цей час кілька колишніх робітників "Їдальні Вінні" з’являються на стоянці та заходять до будівлі. |
| 07:00 | Один із робітників перевертає табличку їдальні "зачинено" на "відчинено". Решту дня різні особини, які ідентичні до колишніх жителів Фарадея, виходять з і заходять до SCP-5469. |
| 11:47 | Колишній житель Фарадея, Джейсон Васкес робить пропозицію Аннеліз Маккормік. Вона погоджується. |
| 13:13 | Кухонний телефон дзвонить. Колишній лінійний кухар, Гас Галліан, спотикається об ще один провід, намагаючись відповісти. Він бере слухавку та кличе колишню офіціантку Ребекку Вільямс. Вона бере слухавку та говорить із невідомою особою кілька хвилин. Вона починає плакати під час розмови. |
| 13:54 | Керрі Едмунтон, одна з офіціанток, збирає інших офіціанток і шепоче їм щось. Вони всі кричать радісно. |
| 14:07 | Томас Крістіан та його сім’я святкують його шостий день народження в головній зоні їдальні. Поки сім’я та офіціанти співають "Happy Birthday", Гас Галліан спотикається об провід та вдаряється головою об прилавок. |
| 14:20 | Кастрюля з олією, яка стоїть на одній із плит, загоряється. Вогонь помічають тільки о 14:22, коли Ребекка Вільямс заходить на кухню. Вона панікує, побачивши вогонь, і намагається загасити його водою. Вогонь швидко виходить із під контролю. |
| 14:24 | Вся структура повністю охоплена полум’ям. Не видно, щоб хтось з особин виходив звідти. |
| 15:53 | Залишки вогню нарешті згасають через невідомі причини. |
SCP-5469 повністю відновлюється без жодних ознак пошкоджень о 00:00 щодня.
Додаток 5469.1: Перші сучасні дослідження SCP-5469
Через особливість SCP-5469 певний час не було відомо, який ефект буде мати пряма взаємодія з аномалією. Використання технології безпілотних дронів дозволило провести перші дослідження SCP-5469. Через успіх цих місій куратори SCP-5469 отримали дозвіл на пряму взаємодію людей з аномалією в лютому 2019-го року. Два агенти з МОГ Епсилон-6 ("Сільські Дурні") були обрані для дослідження. Журнал їхньої експедиції записаний знизу.
Стенограма Відеозапису Дослідження
Дата: 16 лютого, 2019
Об'єкт: SCP-5469
Лідер Команди: Ґус
Учасники Команди: Ґус, Блуджей
[ПОЧАТОК ЗАПИСУ]
Агенти Ґус та Блуджей заходять у SCP-5469. Їх одразу зустрічає Ребекка Вільямс.
Ребекка: Привіт, любі! Як ся маєте? Можете сідати, де хочете, я зараз підійду.
Ґус: Тут є трохи джорджійської гостинності, а?
Блуджей: Звісно. Це ще й гарне місце для побачень.
Обидва сміються, сідаючи в будку.
Ґус: Поки нічого дуже незвичного немає. Схоже на типову їдальню на узбіччі. Тут загалом не супер людно.
Блуджей: Якщо не помиляюся, то взагалі Фарадей не був великим містом. Може бути, що за їхніми стандартами ЦЕ вважається людно.
Ребекка: Вибачте, що змусила вас чекати, любі. Я вас ще ніколи не бачила тут. Що вас привело до Фарадею?
Ґус: О! Ми просто з дороги. Захотіли зупинитися на обід.
Ребекка: Ну, ви двоє обрали правильне місце. "Вінні" є найкращим місцем для швидкого перекусу чимось смачним. Ви двоє не забувайте замовити пиріг перед тим, як поїдете, добре? Тож, що будете їсти?
Ґус: Аа… кукурудзяна каша буде як раз те, що треба. Джей?
Блуджей: А, так, мені просто печиво з соусом та каву.
Ребекка: Добренько, любі! Зараз принесу!
Блуджей: Яка жвава, а? Мені подобається її волосся!
Ґус: Виглядає, як моя мама в старших класах.
Звуки оплесків та радості чути з іншої частини столової.
Ґус: 11:47. Це має бути заручення Джейсона та Аннеліз.
Ребекка повертається з замовленнями Ґуса та Блуджея. Вона ставить їх на стіл та залишає двох, щоб ті поїли.
Блуджей: Незважаючи на очевидне, я справді не бачу тут жодного джерела аномалії. Як там показники Г'юму?
Ґус: Лічильник Канта не показує нічого анормального. Тут ми перебуваємо трошки нижче базової лінії. Він несуттєво впав , коли Ребекка підійшла, але..
Блуджей: Думаєш вона — джерело?
Ґус: Ні. Всі тут, окрім тебе й мене, спричиняють цей спад. Дивись.
Мала дитина пробігає з її мамою, яка іде позаду.
Блуджей: Дідько. Тоді ж що це все значить?
Ґус: Гадки не маю. Найкраще, що ми можемо зробити, це дозволити цьому дню просто пройти.
Ґус та Блуджей їдять та говорять про непов’язані теми, поки події дня проходять. Згодом звук людей, які співають "Happy Birthday", чути з іншої кімнати.
Ґус: Це показує, що в нас час майже вичерпано. Дивись за годинником, бо ти ж не хочеш тут застрягти, поки все згорить.
Ребекка Вільямс проходить повз, поки Ґус говорить.
Ребекка: Що ти хочеш сказати цим?
Ґус: О, Боже, аа…
Блуджей: Ми практикуємо діалог для п’єси.
Ребекка: Як цікаво! Тоді ні пуху, ні пера вам!
Вона йде. Ґус зітхає.
Ґус: Добре врятував, Джей. Нам справді потрібні кращі вказівки від командування про те, що ми можемо та не можемо розповідати цим людям.
Блуджей: …Чи це дим?
Ґус: Так і є. Ходімо геть.
[КІНЕЦЬ ЗАПИСУ]
Додаткові замітки: Не було помічено ніяких значних відхилень від стандартних для SCP-5469 подій. Дозвіл на подальшу пряму взаємодію з SCP-5469 та особинами всередині був наданий разом із правилами взаємодії з особинами з SCP-5469.
Додаток 5469.2: Інтерв’ю з різними SCP-5469 особинами.
Після О5 дозволу був складений план для подальшого дослідження SCP-5469. Цей план містив у собі кілька інтерв’ю з декількома найбільш значущими особами SCP-5469. Кожне інтерв’ю було проведено в окремі дні Ґусом та Блуджеєм. Двом агентам було надане обладнання для інтерв'ю, яке було схожим на те, що використовувалося у 1987 році, та ще чіткою інструкцією уникати серйозних порушень SCP-5469. Кожне інтерв'ю записане знизу.
Інтерв'ю: Джейсон Васкес та Аннеліз Маккормік
ЗАПИС ІНТЕР‘Ю
ІНТЕРВ'ЮЕРИ: Ґус, Блуджей
ОПИТУВАЛЬНІ: Джейсон Васкес, Аннеліз Маккормік
[ПОЧАТОК ЗАПИСУ]
Ґус: І….чорт, як ця штука працює?
Блуджей: Воно вже ввімкнено, бачиш світло? Ми записуємо.
Ґус: …Добре, о'кей. Тоді почнемо інтерв’ю. Ви двоє можете сказати свої імена для мене?
Джейсон: Мене звати Джейсон Васкес!
Аннеліз: А моє ім'я Аннеліз Маккормік. Нагадайте, для чого це?
Блуджей: Ми репортери з локальної газети. Ми побачили ваше заручення й просто не змогли втратити таку гарну історію. Ви не проти відповісти на кілька запитань?
Джейсон: Так, звісно!
Ґус: Чудово, чудово. По-перше, яка ваша історія? Як довго ви знаєте один одного?
Аннеліз: О, божечки, ну…я б сказала десь…шість років? Ми зустрілися в старших класах.
Джейсон: Я трохи здивований, що це зайняло так довго, якщо чесно! Таке маленьке містечко, не щось велике, бо, звичайно, ти знаєш усіх. Може, я щасливчик, що в нас тут лише одна школа.
Ґус: Звісно, звісно. Коли весілля?
Джейсон: Як би я не хотів весілля на Різдво, але зміна дуже швидка хаха. Зараз ми десь на день Валентина збираємося це робити.
Аннеліз: Але якщо в нас це не вийде, то я хочу одружитися рівно через рік. Цей день просто…боже, це все вже багато. Більше за все, що я колись хотіла.
Ґус: І чому тут? Чому освідчилися у Вінні?
Джейсон: Вінні це щось…я насправді навіть не знаю, як це описати. Це як серце Фарадея, розумієте? Всім тут подобається, всі знають Кіану. Звісно, тут є "гарніші" місця, але якось важко згадати місце, яке має таке значення для Фарадея, як Вінні.
Аннеліз: Плюс вони будуть обслуговувати весілля. Це ж має сенс, коли ти подумаєш про це.
Блуджей: Це дійсно так. Це дійсно так..
Ґус: Дякую вам двом за ваш час. Ми вже підемо та опублікуємо це. Не забувайте перевірити завтрашню газету!
[КІНЕЦЬ ЗАПИСУ]
Додаткові замітки: Одна з унікальних переваг того, щоб надсилати двох агентів проводити одне інтерв’ю є те, що один може зайнятись питаннями, поки інший буде відстежувати дрібниці. Мова тіла, навколишні фактори, будь-що. Якось серце кров’ю обливається, коли ти фокусуєшся на цьому, бл я побачив, наскільки ті двоє кохають одне одного. Аннеліз багато говорила своїми руками, але кожного разу, коли вона закінчувала, клала свій великий палець на долоню Джейсона. Джейсон щоразу червонів.
Якщо б вони мали своє Валентинське весілля, то це була би їхня 31-ша річниця вчора.
-Агент Блуджей
Інтерв‘ю: Ребекка Вільямс
ЗАПИС ІНТЕРВ‘Ю
ІНТЕРВ‘ЮЕРИ: Ґус, Блуджей
ОПИТУВАЛЬНА: Ребекка Вільямс
[ПОЧАТОК ЗАПИСУ]
Ребекка: Привіт любі! Як ся маєте? Можете сідати, де хочете, я зараз підійду
Ґус: Сядемо, як зазвичай, Джей?
Блуджей: Я тільки за.
Ребекка: Вибачте, що змусила вас чекати, любі. Я вас ще ніколи не бачила тут. Що вас привело до Фарадею?
Блуджей: Ми взагалі тут із національної газети. Ми навідуємося в примітні забігайлівки в країні, й ми захотіли перевірити, що тут у Вінні. Насправді, ви не проти дати швидке інтерв’ю?
Ребекка: Оуу я тільки тішуся, що ви хочете поговорити зі мною, але я зайнята на даний момент. Давайте так, я візьму ваше замовлення зараз, а візьмете інтерв’ю на моїй перерві, добренько?
Ґус: Звучить добре. Тоді нам те, що зазвичай.
Ребекка: Перепрошую?
Блуджей: Вибачаюся за нього, ми були в дорозі доволі довго. Він втомився. Він буде кукурудзяну кашу, а я буду печиво з соусом та каву.
Ребекка: Добренько, любі! Зараз принесу!
Ґус: Чорт, вибач за те, Джей. Я завжди забуваю, що ми насправді не постійні клієнти.
Блуджей: Ну, ми тут вже шість днів поспіль, тому помилки стаються. Їм просто пощастило, що кава капець яка добра.
Ребекка: Ось вам, панове! Дайте мені мить і я зможу з вами двома поговорити!
Чути, як Гас Галліан кличе Ребекку.
Ребекка: Упс, перепрошую!
Ґус: І ось щоденний дзвінок. Знаєш, файл каже, що вона плакала, і я думав то щось сумне, але вона безумовно усміхається через це.
Чути, як Ребекка повертається через кілька хвилин.
Ребекка: Перепрошую за моє обличчя, просто емоційний дзвінок. Досі зацікавлені в розмові?
Ґус: Звісно. Не проти поділитися про що дзвінок?
Ребекка: О, ну, це з Обернського університету. Вони подзвонили, щоб дати мені знати, що мене прийняли на їхню інженерську програму.
Блуджей: …Дивовижно, вітаю!
Ребекка: Все добре, любий? Ти трохи червоний.
Блуджей: Так, так, не переймайся за мене. Просто дуже радий за тебе.
Ґус: Чесно, це немаленьке досягнення. Тільки дуже далеко від дому.
Ребекка: Ну.. якщо чесно, я радію цьому.
Ґус: Чому так?
Ребекка: Мій татусь працював на текстильній фабриці, розумієте, і моя матуся була домогосподаркою. Так, як їхні батьки, і як батьки їхніх батьків. Татусь завжди казав мені, що якщо я хочу стати кимось, то мені тре’ виїхати з цього міста й не обертатися. Якщо ні, то застрягну тут навіки. Обслуговувала би столи або ж випльовувала би немовлят. …О божечки, це звучало грубо! Вибачте!
Ґус: Ні, ні, я насправді оцінив це. Тоді як ти опинилася у Вінні?
Ребекка: Мамуся та татусь не мали грошей на коледж для мене, якщо що. Ні для кого з нас. Якщо я хотіла піти, то мала сама заробити гроші. Коли я сказала Міс Джексон про це, то вона зразу мене взяла сюди та навіть платила більше за мою роботу. Вона…ну, вона насправді сказала мені, що якщо мої оцінки будуть гарні й я потраплю до Обернського, то вона заплатить за половину.
Ґус: Вона звучить як дуже гарна пані.
Ребекка: О, так і є. Вінні може й серце та душа міста, але Кіана є причиною, чому воно б’ється. Тобі би було важко тут знайти когось, кого вона та її мамуся якось не зачепили.
[КІНЕЦЬ ЗАПИСУ]
Додаткові Замітки: Я знаю, що це непрофесійно втрачати свій спокій перед співрозмовником, особливо якщо це перед тим, який є об'єктом, що ефективно утримується. Що сказати, як реагувати? Як реагувати, коли ти знаєш, що станеться з дівчинкою, яка думає, що в неї ціле майбутнє попереду?
По якійсь підступній волі долі, того дня в Їдальні Вінні багато чого повинно було початись.
-Агент Блуджей
Інтерв'ю: Керрі Едмунтон
ЗАПИС ІНТЕРВ'Ю
ІНТЕРВ'ЮЕРИ: Ґус, Блуджей
СПІВРОЗМОВНИК: Керрі Едмунтон
[ПОЧАТОК ЗАПИСУ]
Ґус: Дідько, я думаю, я вже увімкнув його.
Блуджей: Dios, я розумію, що ця технологія старіша за тебе, але я розібрався з нею за два тижні цих інтерв’ю, тому ти розберешся.
Ребекка: Привіт любі! Як ся маєте? Можете сідати, де хочете, я зараз підійду.
Ґус: Добре.
Ребекка: Стривайте, чи я вас двох бачила раніше? Клянуся, ви дуже знайомі, але я не можу ніяк пригадати.
Блуджей: Не те, що я знаю, ми просто тут зупинилися. Ей, поки ми чекаємо чи ми можемо поговорити з пані Едмунтон?
Ребекка: Звісно ж, дорогий. Її перерва о…13:50. Чи готові чекати так довго?
Блуджей: То нічого, ми не поспішаємо. Коли вона буде готова, скажіть їй, що це інтерв’ю для газети.
Ребекка: Як круто! Я їй обов’язково розповім!
Блуджей: О, і вітаю.
Ребекка: Хм? Ну, дякую Вам, але я не знаю, про що ви.
Блуджей: Ви побачите.
Ґус: І ось вона пішла, як зазвичай. Тільки розгублена цього разу. Якого біса це було, Джей?
Блуджей: Та не хвилюйся за це. Вона вже завтра не пам’ятатиме.
Ґус: Ти знаєш умови, Джей. Не грайся з аномалією.
Агент Ґус та Блуджей сидять у тиші півгодини. Вони мають несерйозну розмову до 13:50.
Ґус: Вона ще не виходить.
Блуджей: Почекай хвилинку. Вона спершу має зробити оголошення іншим. …І ось воно. Ось вона йде.
Керрі: Вибачте за затримку, хлопці! Сподіваюся, це не було проблемою.
Ґус: Нема проблем, пані Едмунтон. Як пані Вільямс вже вам, скоріш за все, сказала, це інтерв’ю для національної газети. Ми зараз їздимо Америкою, щоб зібрати родзинки маленьких міст, як Вінні. Чи Ви хочете розповісти про себе?
Керрі: Так, звісно! Що ви хочете знати?
Ґус: Ну, я не можу сказати, що мені не цікаво знати про розмову, яку Ви тільки що мали з іншими офіціантами. Не проти якщо я запитаю, про що там було?
Керрі: Боже, ну, думаю у цьому немає ніякої шкоди. Я сьогодні ввечері й так скажу це Натану, тому.. хехе! я тільки що дізналася, що я вагітна!
Блуджей: Щиро вітаю. Це є…прекрасним часом року для таких новин.
Ґус: Вітаю з вагітністю! Я ще хочу запитати, чи їдальня буде Вас підтримувати під час вагітності? Я думаю, бути вагітною та офіціанткою не легко.
Керрі: Якщо чесно, то я не переймаюся. Взагалі, кілька місяців назад я сказала Кіані, що я та Натан хочемо маля. Вона запропонувала як варіант чудову декретну відпустку на пізню вагітність. Насправді, я хочу з нею поговорити завтра про планування святкування тут. Не можу уявити кращого місця для цього.
Ґус: Чому так?
Керрі: Ну, Вінні є великою частиною мого життя. Звісно ж, я приходжу сюди кожного дня та гну спину, але це не тільки це. Зараз подумаю, що гарно про це розповість…о так! Коли я ще була малою, я і мої друзі приходили до Вінні майже кожного дня літа. Кіана працювала за прилавком. Вона нам завжди давала ріжки від морозива за будь-які кишенькові гроші, які ми мали. Тоді я не знала, але вона несла втрати через кожен "розпродаж", який вона робила для нас, благослови її серце. Але вона просто така людина, знаєте? Її дочка дуже добре несе її спадок. Це причина, чому я кажу, що не можу уявити святкування нової частини мого життя десь інше. Вінні це як другий дім.
Ґус: Другий дім, а? Це дуже душевно. Тоді, що твоя робота тут значить для тебе? Окрім другого дому, чим Вінні є для тебе?
Керрі: Оу, а це гарне запитання, а? Ну, я б сказала, що Вінні це стабільність. Всі тут вам скажуть, що це серце Фарадея, але для мене це стабільність. Деякі з інших панночок тут, безумовно, ненавидять це, але я люблю, що кожен день тут однаковий, знаєте? Є рутина, за якою ми йдемо щодня і мені це подобається. Світ і так страшне місце, тому це приємно мати місце, де речі не змінюються.
Ґус: Це точно є унікальним баченням на все. Дякую за Ваш час, пані Едмунтон, і знову вітаю з поповненням!
Блуджей: Та, вітаю.
Керрі: Дякую вам, любі! Удачі з вашою статтею!
[КІНЕЦЬ ЗАПИСУ]
Додаткові Замітки: Чи їй було б о'кей знати про цю стагнацію? Чи їй було б нормально знати, що кожен день її життя майже ідентичний до попереднього? Або те, що її дитина ніколи не народиться? Або те, що після п’яти хвилин, як ми закінчили, її цілий світ згорить?
Частина мене була щаслива, що тут є хоча б одна людина, яка радіє тому де вона. Хоча б одна людина знайшла щастя в тому, що всі дні однакові. Мені це важко прийняти, якщо що. Зараз квітень. Ззовні стоянки в нас прохолодна весняна погода з м’якими дощами. Тільки я заходжу на стоянку — починає сніжити. Зовнішній світ живе через відновлення, яке несе зміна пір року, але в середині…
Ну, досі 20-те грудня 1987.
-Агент Блуджей
Інтерв'ю: Гас Галліон
ЗАПИС ІНТЕРВ'Ю
ІНТЕРВ'ЮЕРИ: Ґус, Блуджей
СПІВРОЗМОВНИК: Гас Галліон
[ПОЧАТОК ЗАПИСУ]
Ґус: Боже…я клянуся, що не можу користуватися цим гівном. О стоп, світло горить. О‘кей. Це Ґус. Зараз…13:50. Ми трохи штовхалися з цим інтерв’ю, але, на жаль, після багатьох днів спроб ми не змогли взяти інтерв’ю у Гаса. Це найкраще, що ми змогли зробити.
Блуджей: Той же сценарій. Ті ж усмішки, ті ж люди. Той же час, коли ми мали інтерв’ю з Керрі, тому, сподіваюся, це не займе довго.
Блуджей зітхає.
Ґус: І ось він йде. Привіт, пане Галліон!
Гас: То ви двоє репортери, га? Давайте швидко це зробимо, бо мені ще багато чого треба зробити.
Ґус: Не переймайтеся, сер. Це займе лише кілька хвилин. Як пані Вільямс Вам казала, ми намагаємося дізнатися трохи більше про досвід кухарів маленьких міст. Перше, що я запитаю, це те, як довго ви тут працюєте?
Гас: П’ятнадцять років.
Ґус: Є, зразу до справи. Дякую! Тож, я думаю, я зразу перейду до великого запитання. Що Їдальня Вінні значить для Вас?
Гас: Хех, чорт. Зразу почнете з такого сентиментального лайна, а? Добре, добре, відповім. Вінні… ну… маю сказати, що Вінні…
Блуджей: Щось не так, пане Галліан?
Гас: Так, вибачте, просто мурашки різко пробіглися. Вінні це… аа… спільнота, я думаю? Типу, хіба ми не є великою спільнотою? Ми також не багата спільнота. Кіана як… наш матріарх, певною мірою. Всі дітлахи поважають її й вона сама практично виростила половину молодих дорослих тут. Як Керрі, так? Дідько, Кіана майже мамуся Керрі. Батько Керрі був п’яний шматок лайна, але Кіана завжди допомагала. Я навіть пам’ятаю, як вона не спала вночі, щоб зробити тій дівчинці торт на день народження.
Ґус: А для Вас?
Гас: Перепрошую?
Ґус: Що Вінні зробила для Вас?
Гас: Ах, чорт, ну. Я працював до того, як працював на Кіану. Насправді, Вінні тоді була новенькою в місті. Взяла це місце як качку до води, швидко заснувала його й спільнота любила її за це. Я був ще малим до того, як вона приїхала сюди, але я пам’ятаю, як одної ночі мої батьки казали, що вона справді згуртувала нас. Ми були спільнотою, що розпадалася, без жодної гадки, ким ми були. До речі, це було десь у часи, коли текстильні фабрики почали зачинятися. Люди бідніли та виїжджали, але Вінні тримала нас разом. Насправді, ще тримала мою сім’ю разом. Закриття фабрик було гівняне. Достатньо гівняне, що аж мій тато втратив роботу, через що мою сім’ю майже розірвало. Вінні дала йому роботу тут і тримала цю родину разом.
Ґус: Тож Вінні-
Гас: Ааа…вибачте, я маю відчуття, що мені треба повернутися на кухню. Я не знаю, просто відчуття, що там є щось, що треба зробити.
Блуджей: Зачекайте, зачекайте! Просто зостаньтесь тут, ми швидко закінчимо. Це лише 14:05, у Вас досі перерва, так?
Гас: Так, але…вибачте, я просто справді відчуваю, що мені треба йти зараз. Мені треба повернутися на кухню і-
Блуджей: Будь ласка, пане, зостаньтесь тут. У нас лише кілька запитань для Вас. Не переймайтеся за те.
Гас: Мені треба-
Блуджей: Прошу, Гасе. Прошу….заради Вашого ж добра зостаньтесь із нами.
Гас: Заради мого добра…?
Ґус: Ігноруйте мого товариша. Якщо Вам треба йти, то йдіть. Поки у нас є ще запитання, але ми не хочемо ставати між Вами та Вашою роботою. Дякую за Ваш час.
Гас: Звісно. Звісно. Гарного дня.
Ґус: Вам теж, пане Галліон.
[КІНЕЦЬ ЗАПИСУ]
Додаткові Замітки: Я надіслав ще один запит до командування, щоб вони дозволили напряму втручатися в повторні події SCP-5469. Знову його відмінили. Мене, скоріш за все, покарають за неправильну поведінку під час інтерв'ю, але я підтримую мої дії. Ми дізналися щось нове тут- особи SCP-5469 знаходяться під впливом сили, яка змушує їх відігравати ті події, що ми бачимо кожного дня. Ці ключові події. Я досі думаю, що якби Ґус дозволив би те, то ми могли би відволікти Гаса достатньо довго, щоб змінити графік. Змінити хоч щось в SCP-5469.
Що сталося б, якби ми повністю зупинили вогонь? Що тут нарешті зміниться?
-Агент Блуджей
Інтерв'ю: Кіана Джексон
ЗАПИС ІНТЕРВ‘Ю
ІНТЕРВ'ЮЕРИ: Ґус, Блуджей
СПІВРОЗМОВНИК: Кіана Джексон
[ПОЧАТОК ЗАПИСУ]
Ґус: Привіт, це агент Ґус складає аудіо-замітку перед тим, як ми справді почнемо інтерв’ю. Блуджей та я перевірили вимірювач Канта перед офісом пані Джексон і, ну-
Блуджей: Показники здуріти які високі. Можна сказати, що тут дуже "реально".
Ґус: До речі, ми нарешті змогли пов’язати події так, що дозволило нам зв’язатися з самою власницею.
Блуджей: Це, на диво, важко зробити. Не певен, що Кіана робила в цей день, але з цією жінкою важко зв’язатися.
Ґус: Тож ми заходимо в її офіс зараз. Я згадав вимірювач Канта у тому числі щоб МОГ могла підготуватись, якщо це необхідно… коротше, ось що тут триває.
Чути звук відчинення дверей.
Кіана: Вітаю! Заходьте, ви двоє, заходьте.
Ґус: Дякую за Ваш час, пані Джексон. Хочу сказати, ми чули доволі багато про Вас.
Кіана: Тільки добрі речі, я сподіваюся!
Ґус: Тільки добрі, не переймайтеся. Ми хотіли запитати Вас про цю Вашу спільноту. Про вашу їдальню, про вашу роботу.
Кіана: Тоді питайте на здоров’я! Я відповім на будь що.
Ґус: Звісно, звісно. Перше, про що я хочу запитати, насправді пов’язане з Вашою матір’ю. Я трохи розвідав і чув, що вона тут доволі відома особистість.
Кіана: О так, матуся. Ну, якщо ми тут повністю чесні, то я буду говорити у вічі. Мамуся гарна пані, але вона не є моєю рідною мамою.
Ґус: О, справді?
Кіана: Ви ж проводите культурологічне дослідження, так? Тоді я вважаю, що мамина історія буде дуже важлива. Мамуся була домініканською іммігранткою. Її справжнє ім’я не Вінні, а Альтаграсія Іглесія. Вона переїхала сюди, коли їй було 18 та змінила своє ім’я на Вініфред Джексон, щоб вона могла бути американкою. Вона завжди казала мені, що вона така жінка, яка любить сама знаходити собі роботу. Їй було потрібне щось, що було б її, те, чим вона могла б пишатися. Там, звідки вона, не було таких можливостей. Тож, вона зібрала речі та дісталася сюди кораблем.
Ґус: Як вона тут опинилася тоді? Я думаю, що домініканський іммігрант опинився би у Вашингтон Хайтс чи щось типу такого.
Кіана: Nueva York був не для неї. Я ретельно не знаю, як вона серед всіх міст опинилася у Фарадеї, але ось вона була тут і це було місце, яке потребувало її. Тому тут народилася Їдальня Вінні.
Ґус: А Ви? Вона ж не була Вашою матір’ю, як Ви казали?
Кіана: А, так. Ну, Вінні ніколи не мала своїх дітей. Навіть не одружувалася ніколи. Я мала своїх батьків, звісно, але вони майже не приймали участі у моєму житті, якщо чесно. Вінні взяла мене під своє крило та майже виростила мене. Я сиділа в її столовій пізно ввечері й вона допомагала мені з домашніми завданнями, святкувала мої дні народження, допомагала з роботою. Так, я мала рідну мати, але Вінні стала моєю справжньою матусею.
Ґус: І видно, що Ви були її дочкою. Ви отримали її столову.
Кіана: І я також пам’ятаю день, коли втратила її. Я була вдома, сиділа на її ліжку. Вона була хвора та квола. Я тримала її руку, терла її кістяні суглоби пальців тильною стороною моєї руки, поки вона лежала там і повільно дихала. Вона лише сказала мені одну річ того дня. Вона сказала: "Все добре, mija. Все добре. Ти зробиш гарні речі."
Кіана гостро вдихає.
Кіана: І потім її не стало. Наступного дня я знайшла її заповіт. Вона залишила мені їдальню… взагалі все. Це було в той момент, коли я зрозуміла, що мала зробити те, що вона зробила для мене й для всіх інших. Я мала стати тим, чим була Вінні для спільноти. Я мала стати скалою, якою була до того вона.
Ґус: І як видно, Ви це зробили.
Кіана: Ні, ні. Є стільки всього, що я ще маю зробити і…
Блуджей: Не будьте скромними. Ми говорили з усіма іншими. Ви — їхній фундамент.
Кіана: Ви поговорили з усіма? Вже?
Блуджей: …Так. Так, ми це зробили. Всі розповіли нам про те, що Ви зробили для них та спільноти. Декретна відпустка Керрі, коледж Ребекки, повністю все.
Ґус: Джей-
Блуджей: Дозволь мені це зробити, Ґус. Цей один раз.
Кіана: Божечки, ви це все чули?
Блуджей: Ви не можете дозволити це все, хіба не так, Кіана?
Кіана мовчить.
Блуджей: Кіано?
Кіана: Ні. Ні, я не можу відмовитись. Я повинна відати доволі багато, щоб дозволити ці жертви, але це те, що я мала зробити. Це не про мене. Це також не про моє життя. Це все про те, щоб у цих дітей було своє майбутнє. Щоб вони могли жити своїми маленькими мріями, щоб то не було. Вінні зробила ці пожертви для мене, тому я роблю їх для наступного покоління. Зі мною все буде добре в кінці. Це дорого, але я справлюся.
Блуджей: То що є для Вас Їдальня Вінні?
Кіана: Їдальня Вінні? Вінні є всім для мене. Вінні це місце, яке дає людям нове завтра. Вінні це стабільність, але зміна теж. Це обіцянка. Я не знаю, що б я робила без неї, якщо чесно.
Мить мовчання.
Блуджей: Кіано, яка сьогодні дата?
Ґус: Блуджей, достатньо.
Блуджей: Яка сьогодні дата, Кіано?
Кіана: 20-те г-грудня. А що?
Блуджей: А рік?
Ґус: Джей, достатньо!
Блуджей: Рік, Кіано. Будь ласка.
Кіана: Зараз 1987. Пане, чому Ви ставите ці запитання? Я не розумію, як це стосується статті-
Блуджей: Кіано, зараз 2019. Зараз липень.
Ґус: Блуджей, чого ти намагаєшся тут досягнути?
Кіана: Я перепрошую, все добре, пане? Я не знаю, чи Ви дивилися на вулицю, але зараз йде сніг-
Блуджей: Я хочу, щоб Ви глянули на це, Кіано.
Кіана: …На що я дивлюся тут?
Блуджей: Це мобільний телефон. Всі мають такий. Ними ти можеш говорити з людьми на великих дистанціях, фотографувати, навіть записувати відео. Ось наприклад це, що станеться сьогодні трохи пізніше. Це Ваша столова у вогні. Ніхто не виживає. Але завтра? Все повернеться. Це один і той же самий день знову й знову навіки.
Кіана: Це божевілля. Я не знаю, що це за штука, або чому воно має відео палаючої їдальні, але це божевілля.
Ґус: Так і є, пані Джексон. І я вибачаюся за те, що він перейшов межу. Я не впевнений, що він хотів цим показати, але йому чітко треба нагадати, що інтерв’ю це моя робота.
Блуджей: Ґус. На двір.
Чути, як Ґус та Блуджей ідуть з офісу. Поки вони йдуть, чути, як Кіана важко дихає.
Ґус: У чому твоя бісова проблема, Блуджей? Ти у цьому проекті завжди робив що хотів, але цього не можна пробачити. Ти будеш щасливчиком, якщо збережеш свою роботу після такого.
Блуджей: Озирнися, Ґус. Як ти можеш дивитися на це місце кожного йобаного дня й казати собі, що це все добре? Що ти не можеш вдіяти нічого? Чи ти реально згодний залишити всіх цих людей у їх проклятті?
Ґус: Звісно ні, але ти знаєш як і я, що це не наш вибір втручатися-
Блуджей: До біса правила та бюрократію, Ґус!
Ґус: Джей, ти зараз ірраціональний, ти навіть не знаєш, що буде, якщо втрутишся в аномалію. Ти навіть не знаєш, чи ти можеш щось змінити.
Блуджей: Я краще спробую, ніж буду сидіти на своїй сраці, нічого не роблячи. Я просто не можу прийняти те, що всі ці життя призначені бути скороченими. Я не знаю, що я можу зробити, або як я це зроблю. Чорт, я навіть не знаю, який вплив це матиме, але я не буду тут сидіти кожного дня та жити вдоволеним, знаючи, як ця історія закінчується.
Чути, як агент Блуджей тікає геть.
Ґус: Джей? Джей!
В цей момент аудіо переривається.
[КІНЕЦЬ ЗАПИСУ]
Додаток 5469.3: Інтерв’ю з агентом Блуджеєм
ЗАПИС ІНТЕРВ'Ю
ІНТЕРВ‘ЮЕР: Ґус
СПІВРОЗМОВНИК: Блуджей
[ПОЧАТОК ЗАПИСУ]
Ґус: Дякую за допомогу з мікрофоном, Джей. Я вдячний тобі.
Блуджей: То нічого. Давай просто…перейдемо до запитань.
Ґус: Так…так. Тож, що ти зробив після нашої розмови?
Блуджей: Я забіг на кухню та спробував переконатися, що Гас ніколи не поставить олію на плиту. Здається просто, так? Ну, він був одержимий зробити це, але навіть не знаю чому. Все, що він знав це те, що олія мала бути на плиті.
Ґус: Як те, що ми бачили до того.
Блуджей: Точно, просто так, як ми бачили до того. Тільки цього разу він мене вдарив. Ми трохи побилися, але то нормально! Будь-що, щоб він не зробив ту одну помилку! В якийсь момент я перевернув горщик і він впав. Я не впевнений, що сталося потім.
Двоє агентів мовчать.
Блуджей: Я вважаю, то не сильно важливо, що сталося потім, хіба ні?
Ґус: Чому ти це зробив, Джей? Чому ти так пішов проти наказів?
Блуджей: Я тобі казав вчора, Ґус. Я не можу дивитися, як група людей приречена робити ті ж самі помилки кожного дня на все подальше їхнє існування.
Ґус: Мені це теж не подобається, але накази є-
Блуджей: Ґус, ти знаєш моє справжнє ім‘я?
Ґус: Перепрошую?
Блуджей: Моє справжнє ім'я Антоніо Мартінес. Ти пам'ятаєш ту спільноту, яку згадав тоді? Вашингтон Хайтс? Ну, я виріс там. Я знаю, якою спільнотою було то місце. Так, велике місто не зовсім можна порівняти до того маленького міста, але я знаю, як це гарно мати таку abuela1 як Вінні. Я знаю, що таке місце може значити для спільноті, та я й знаю, як важливе, щоб кожна клята людина мала своє маленьке майбутнє. Їдальня Вінні може і відрізняється від мого рідного barrio2, але вона не сильно відрізняється по-своєму.
Ґус: Я-
Блуджей: Тобі шкода. Я знаю. Це…це не твоя вина. Я погано ставився до тебе, але ти просто хотів переконатися, щоб нічого поганого не сталося. Ти просто йшов за наказами, тримаючись у безпеці.
Ґус: Я поважаю те, що ти зробив.
Блуджей: Що?
Ґус: Це було…хоробро, я думаю, це так можна сказати. Може все й вийшло не добре, але ти схопився за шанс того, у що вірив.
Блуджей: Здається, що це було безглуздо в кінці, але я не шкодую, що спробував. Що ж, думаю, тобі час іти.
Ґус: Так, я…справді маю.
Блуджей: Ґус?
Ґус: Так?
Блуджей: Я люблю тебе.
Ґус: Я знаю, Джей.
Блуджей: Скільки разів я вже це сказав?
Агент Ґус мовчить кілька митей.
Блуджей: Ґус…?
Ґус: Побачимося завтра, Джей.
Додаткові Замітки: Після п’ятьох інтерв'ю я можу прийти до висновку, що не має жодної різниці в поведінці Блуджея, колишнього агенту Фонду. Він офіційно має вважатися частиною щоденних подій SCP-5469. Я продовжу мої спостереження, щоб сформувати повноцінно оновлений графік.
-Агент Ґус