Внутрішній вигляд SCP-574.
Об'єкт №: SCP-574
Клас об'єкта: Евклід
Умови зберігання: SCP-574 міститься у Зоні зберігання-105, яка оточена бетонним парканом заввишки три метри та товщиною один метр. По периметру розташовані попереджувальні знаки. Раз на місяць до SCP-574 слід поміщати живу дорослу свиню (Sus scrofa). Будь-які додаткові будівлі, що не були спеціально вирощені для вивчення, повинні бути знесені силами МОГ Псі-7 за першої можливості.
Інтер'єр SCP-574 контролюється як відеокамерами, так і високоякісними мікрофонами. Про будь-які аномалії всередині SCP-574 слід негайно повідомляти.
Опис: SCP-574 – це колишня фабрика в █████████, США. Зовнішній вигляд SCP-574 метаморфний, на сьогодні зареєстровано 328 різних його варіацій. Всередині будівля складається з трьох поверхів і містить промислове обладнання, тією чи іншою мірою зруйноване.
Коли на відстань 40 метрів і менше до SCP-574 наближається людина, в одному з верхніх вікон проявляється багаття. Якщо суб'єкт не намагатиметься наблизитися до нього, з'являються ще декілька вогнів, і у вікнах виникають людські силуети. Якщо суб'єкт входить до SCP-574, всередині виникають численні ознаки проживання людей. SCP-574, як правило, створює розбиті пивні пляшки, спальні мішки, одяг та порожні бляшанки з-під консервів, а також концентрований осад аміаку, сечовини та інших сполук, що містяться у сечі1. Якщо суб'єкт продовжує залишатися всередині SCP-574, підлога під ним може раптово провалитися, і він потрапляє до підвалу. Після падіння підлога підвалу набуває властивостей вологого цементу і всмоктує суб'єкта до себе, після чого твердне. У активному стані рН цементу в підвалі SCP-574 становить 3,52.
Якщо протягом одного місяця SCP-574 споживає більше трьох жертв, він починає створювати навколо себе додаткові приміщення. Це будуть допоміжні приміщення фабрики, такі як електростанція, або торговельний майданчик для продажу вироблених на фабриці товарів. Якщо дозволити йому добудувати ці структури, вони починають виглядати, як покинуті, і отримують ті ж властивості, що й SCP-574. На момент його виявлення SCP-574 мав навколо себе дві електростанції, торговельний майданчик та залишки гавані. Якщо SCP-574 не надавати їжі, ці структури починають створювати більш привабливі приманки, такі як силуети жінок, що роздягаються, крики поранених тварин, запахи їжі та марихуани.
SCP-574 був виявлений 18.09.1995 року, коли безпритульний чоловік викликав до нього "швидку допомогу". Після прибуття медиків суб'єкт стверджував, що поселився на території SCP-574 і був свідком смерті інших суб'єктів через вплив об'єкта. Після загибелі кількох парамедиків повідомлення про аномалію досягли агентів Фонду, що працювали під прикриттям у збройних силах США. Зберігання було успішно досягнуто силами МОГ-ψ-7 "Косметичний Ремонт". Станом на 30.10.1995 усіх свідків було оброблено амнезіаком класу C, а SCP-574 – класифіковано як Евклід.
Додаток: Інтерв'ю 574-A
Опитуваний: Суб'єкт 574-A
Інтерв'юєр: Доктор Янкович
Передмова: Інтерв'ю проведено під час первинного стримування.
<Початок запису>
Доктор Янкович: Отже, будь ласка, скажіть нам, як ви дізналися про цю будівлю.
Суб'єкт 574-A: Ви про фабрику █████████, да? Ну, як я взнав, про неї, ми усі знали, я думаю. Там можна заночувать, тепло, та й сухо зазвичай.
Доктор Янкович: Тобто, безпритульні там часто бували?
Суб'єкт 574-A: Ну, не часто… бо той, там ніхто жить не хтів. Там чули… шуми якісь іноді, вночі. Я чув кілька раз, чуть не всрався.
Доктор Янкович: Чому ви прийшли туди вісімнадцятого числа?
Суб'єкт 574-A: От бляха, ще про це тепер думать. Нууу… бляха. Мабуть, Френк, або хтось з його компашки мені сказав, що ми там посидимо ніччю, про щось погутаримо.
Доктор Янкович: І ви пішли?
Суб'єкт 574-A: Вони сказали, що в них є печені боби, то да, бляха, я й пішов.
Доктор Янкович: Що сталося, коли ви прийшли?
Суб'єкт 574-A: Ну, зразу нічо не сталося. Я там полазив… хе, на другому поверху. Вище чув багато людей, та я не дуже хтів з тими чуваками тертися більше ніж надо.
Доктор Янкович: Будь ласка, не відволікайтеся, якщо можете.
Суб'єкт 574-A: Хорошо, вибачайте… ну, хм, я там лазив. Короч. Походив я на першому поверху, а там Френк з компашкою спустився. З десяток чуваків, а Френк їм почав заливать, що є такеє місце, де нас ні мусори не знайдуть, ні гопота, ніхто. Ми спитали, де ж це таке, а він каже, що от ми якраз і там.
Доктор Янкович: І як відреагували інші?
Суб'єкт 574-A: Та не зрозуміли ніфіга, бо він якусь дурню ніс. А він нам каже, що тут ще дофіга нових домів, і він для нас іще наробить. Потім почав добровольців викликать…
Доктор Янкович: Будь ласка, продовжуйте.
Суб'єкт 574-A: Вибачайте, вибачайте. То він набрав добровольців і запхав їх під таку товсту трубу, ржаву всю. А тоді, пам'ятаю, що їх, ну… у ржу затягло, і в грязюку на підлозі. І вони там кричали, виривалися… звук, як від радіо під магазином… страшно було.
Доктор Янкович: Співчуваю… це довго тривало?
Суб'єкт 574-A: Та да… Френк нам став щось казать щоб розслабилися, бо нам помирать не надо, і ми тут будем жить безплатно, але на нього стали кричать, а там чуваки стали його бить… і підлога провалилась. Всі падали зліва і зправа. Божечки, я… вони друг друга убивали, прям там. Я бачив. Вони душили один другого, а тоді просто… у тім цементі утонули. Френк так кричав, аж глотку порвав, поки цемент не застив. Бляха… Я ж просто бобів хотів, знаєш? А там таке гімно.
Доктор Янкович: І тоді ви втекли і викликали допомогу.
Суб'єкт 574-A: Пішов до магазину за рогом, так. Ну й все, мабуть, чи як?
<Кінець запису>
Післямова: Після завершення цього інтерв'ю суб'єкт був оброблений амнезіаком класу B.