Годинник при Святому Клоді
рейтинг: +4+x
@import url('https://fonts.googleapis.com/css?family=PT+Mono&display=swap');
 
/*
    Powered on 2019/05/09 06:09:42
    [2019 Wikidot Theme]
    Created by The Great Hippo
    CC BY-SA 3.0
*/
 
/* FONTS AND COLORS */
 
:root {
    --bg-light: #262626;
    --bg: #1a1a1a;
    --bg-dark: #000000;
 
    --fg-light: #ffffff;
    --fg:  #f2f2f2;
    --fg-dark: #e6e6e6;
 
    --fg-accent-light: #ffffcc;
    --fg-accent: #ffff99;
    --fg-accent-dark: #ffff80;
 
    --fg-accent-2: #ffffff;
 
}
 
body {
    background: var(--bg);
    color: var(--fg);
    font-family: 'PT Mono', monospace;
}
 
a, a:visited {
    color: var(--fg-accent-dark);
}
 
h1, h2, h3, h4, h5, h6, #page-title {
    color: var(--fg-light);
    font-family: 'PT Mono', monospace;
}
 
ins, del {
    color: black;
}
 
/* HEADER */
 
div#container-wrap {
    background: url(http://scp-wiki.wdfiles.com/local--files/component%3Acreepypasta-theme/gradient.png) top left repeat-x;
}
 
div#header {
    background: url(http://scp-ukrainian.wdfiles.com/local--files/theme%3Acreepypasta/1parawatch.png) 10px 40px no-repeat;
}
 
div#header h1 a span {
    /* hiding header text */
    font-size: 0px;
    color: transparent;
}
 
div#header h1 a:before {
    content: " ";
    color: rgb(24, 24, 24);
}
 
div#header h2 span {
    font-size:0px;
    padding: 4px;
}
 
div#header h2:after {
    content: " ";
    font-weight: bold;
    color: rgb(255, 224, 135);
    padding: 19px 0;
    text-shadow: 1px 1px 1px rgba(0, 0, 0, .8);
    white-space: pre;
}
 
/* SIDE-BAR */
 
div#side-bar a,
div#side-bar a:visited {
    color: var(--fg-dark);
}
 
div#side-bar div.side-block {
    background: rgb(24, 24, 24) !important;
    border: 1px solid #ffe087;
    box-shadow: 0 2px 6px #404040;
}
 
div#side-bar div.side-block div.heading,
div#side-bar div.collapsible-block-unfolded-link,
div#side-bar div.collapsible-block-unfolded-link div.collapsible-block-link {
    color: rgb(255, 224, 135);
    border-color: rgb(255, 224, 135);
}
 
/* Recolors the image bullet points in the side-bar */
.side-block .menu-item > .image {
    filter: hue-rotate(230deg) invert(100%);
}
 
/* Recolors the Translation Module */
div.scpnet-interwiki-wrapper {
    filter: hue-rotate(230deg) invert(100%);
}
 
/* Recolors the panel that opens on mobile with the side-bar */
@media (max-width: 767px) {
    #side-bar{
        background-color: var(--bg);
    }
}
 
/* Recolors the drop down from the arrow next to username in the header */
#login-status ul a {
    color: var(--fg);
    background: var(--bg);
    border-color: var(--fg);
}
 
#login-status ul a:hover {
    color: var(--fg-dark);
}
 
/* Makes the code readable */
.hl-identifier, .hl-code, .hl-brackets {
    color: var(--fg);
}
 
/* Top-Bar */
#top-bar a {
    color: var(--fg-dark);
}
 
#top-bar ul li ul {
    border-color: var(--fg-light);
}
 
#top-bar ul li.sfhover ul li a,
#top-bar ul li:hover ul li a {
   border-top-color: var(-fg-light);
}
 
#top-bar ul li.sfhover a,
#top-bar ul li:hover a {
    background-color: var(--bg-light);
    color: var(--fg-dark);
}
 
#top-bar ul li.sfhover a:hover,
#top-bar ul li:hover a:hover {
    background: var(--bg-dark); /* top bar hover background color */
    color: var(--fg-dark);
}
 
div.yui-navset div.yui-content {
    background: rgb(24, 24, 24);
}
 
div.yui-navset ul.yui-nav a,
div.yui-navset div.yui-navset-top ul.yui-nav a {
    background: rgb(24, 24, 24);
    color: rgb(255, 237, 185);
    border: solid 1px #ffffff;
}
 
div.yui-navset ul.yui-nav a:hover,
div.yui-navset ul.yui-nav a:focus {
    background: rgb(40, 40, 40);
    color: rgb(255, 237, 185);
}
 
div.yui-navset ul.yui-nav .selected a,
div.yui-navset ul.yui-nav .selected a:focus,
div.yui-navset ul.yui-nav .selected a:hover {
    background: rgb(50, 50, 50);
    color: var(--fg);
    border: solid 2px #ffff99;
}
 
/* rating module */
 
.page-rate-widget-box .rate-points {
    background-color: var(--bg-dark) !important;
}
 
.page-rate-widget-box .rate-points,
.page-rate-widget-box .rateup a,
.page-rate-widget-box .ratedown a,
.page-rate-widget-box .cancel a {
    background-color: var(--bg-dark);
    color: white;
    border: 0;
}
 
.page-rate-widget-box .rateup,
.page-rate-widget-box .ratedown,
.page-rate-widget-box .cancel {
    background-color: var(--bg-dark);
    border: 0;
    border-left: 1px solid var(--fg-accent-light);
}
 
.page-rate-widget-box .rate-points,
.page-rate-widget-box .cancel a {
    border: 0;
 
}
 
.page-rate-widget-box .rateup a,
.page-rate-widget-box .ratedown a {
    background-color: var(--bg-dark);
    color: white;
}
 
.page-rate-widget-box .rateup a:hover,
.page-rate-widget-box .ratedown a:hover,
.page-rate-widget-box .cancel a:hover {
    background-color: var(--bg-dark);
    color: white;
}
 
/* footnote hovers */
 
.hovertip {
    width: 20em;
    padding: 0.5em;
 
    border: 1px solid var(--fg-accent-light) !important;
    border-radius: 0.5em;
 
    background-color: #000000ee !important;
    box-shadow: 0 0 6px 1px #000000aa;
    z-index: 100;
}
 
.hovertip .f-heading {
    color: var(--fg-accent-light);
}
 
/* inputs */
 
input.text, input.button,
#search-top-box-input,
#search-top-box-form input[type=submit],
div.buttons input, input.button, button, file, a.button {
    background: transparent;
    color: var(--fg);
    border: 1px solid var(--fg-accent-2);
    border-radius: 0;
    font-size: 1em;
    outline: 0;
}
 
div.buttons input:hover, div.buttons input:focus,
input.button:hover, input.button:focus,
button:hover, button:focus,
file:hover, file:focus,
a.button:hover, a.button:focus {
    border-color: var(--fg-accent-2);
    background: transparent;
    color: var(--fg);
}
 
input.text:hover, input.button:hover,
input.text:focus, input.button:focus,
#search-top-box-input:hover,
#search-top-box-input:focus,
#search-top-box-form input[type=submit]:hover,
#search-top-box-form input[type=submit]:focus {
    color: var(--fg);
    background: transparent;
    border: 1px solid var(--fg-accent-2);
    outline: 0;
}
 
/* EDITING WINDOWS */
.owindow {
    color: #000;
}
 
.owindow h1, .owindow h2, .owindow h3, .owindow h4, .owindow h5, .owindow h6 {
    color: #000;
}
 
.owindow a {
    color: #272727;
}
 
table.page-files .highlight {
    background-color: #272727;
}
 
input.text {
    border: 1px dashed #000;
    color: #fff;
}
 
input.text:focus {
    border: 1px dashed #000;
    color: #fff;
}
 
input.text:hover {
    border: 1px dashed #000;
    color: #fff;
}
 
div#lock-info {
    background-color: var(--bg-light);
}
 
/* BLOCKQUOTES */
 
blockquote,
div.blockquote {
    background:  var(--bg-dark);
    border-width: 2px;
    border-style: solid;
    border-color: var(--bg-light);
}
 
/* Parawatch Forum Pseudo-Blockquotes */
div.parapost {
    background:  var(--bg-dark);
    border-width: 2px;
    border-style: solid;
    border-color: var(--bg-light);
    padding: 0 1em;
    margin: 1em 3em;
}
 
div.parapost.reply1 {margin: 1em 3em 1em 4em;}
div.parapost.reply2 {margin: 1em 3em 1em 5em;}
div.parapost.reply3 {margin: 1em 3em 1em 6em;}
div.parapost.reply4 {margin: 1em 3em 1em 7em;}
div.parapost.reply5 {margin: 1em 3em 1em 8em;}
 
@media (max-width: 479px) {
   div.parapost {margin: 1em 0;}
   div.parapost.reply1 {margin: 1em 0 1em 1em;}
   div.parapost.reply2 {margin: 1em 0 1em 2em;}
   div.parapost.reply3 {margin: 1em 0 1em 3em;}
   div.parapost.reply4 {margin: 1em 0 1em 4em;}
   div.parapost.reply5 {margin: 1em 0 1em 5em;}
}
 
@media (min-width: 480px) and (max-width: 580px) {
   div.parapost {margin: 0.5em;}
   div.parapost.reply1 {margin: 0.5em 0.5em 0.5em 1em;}
   div.parapost.reply2 {margin: 0.5em 0.5em 0.5em 1.5em;}
   div.parapost.reply3 {margin: 0.5em 0.5em 0.5em 2em;}
   div.parapost.reply4 {margin: 0.5em 0.5em 0.5em 2.5em;}
   div.parapost.reply5 {margin: 0.5em 0.5em 0.5em 3em;}
}
 
/* IMAGES */
 
#page-content .scp-image-block {
    border-color: var(--fg-accent);
    box-shadow: none;
}
#page-content .scp-image-block .scp-image-caption {
    border-color: var(--fg-accent);
    background-color: var(--bg-dark);
}
 
table.wiki-content-table th {
    background-color: var(--bg-dark);
}
 
hr {
    background-color: var(--fg);
}
 
.code {
    border: 1px dashed var(--fg);
    background-color: transparent;
 
    font-family: "Courier", "Courier New", "Roboto Mono", monospace;
    font-size: 1em;
}
 
/* INFO MODULE */
 
#page-content .rate-box-with-credit-button {
    background-color: var(--bg-dark);
    border: 1px solid var(--bg-dark);
}
 
#page-content .rate-box-with-credit-button .creditButton p a {
    border-left-color: var(--fg-accent-light);
}
 
#page-content .rate-box-with-credit-button .page-rate-widget-box .cancel {
    border-radius: 0;
}
#page-content .rate-box-with-credit-button .page-rate-widget-box .rate-points {
    border-left: 0;
}
 
#page-content .modalbox {
    background: linear-gradient(var(--bg) 51px,var(--bg-light) 51px,var(--bg-light)) !important;
    color: var(--fg);
    box-shadow: 0 2px 6px #404040;
}
 
.close-credits,
.credit-back {
    filter: hue-rotate(230deg) invert(100%) brightness(150%);
}
 
#footer {
    background: var(--bg-light);
}
 
/* MOBILE CODE */
@media (max-width: 767px) {
    div#header {
        background-size: 22em;
        background-position: 1em;
    }
 
    .open-menu a {
        border: 0.2em solid var(--bg-light) !important;
        background-color: #787878 !important;
        color: var(--bg-light) !important;
  }
}
рейтинг: +4+x

spectralsprite 12.08.2009 (Вівторок) 03:01:22 #76385640


ClaudesKids.jpg

Діти зі Святого Клода.



Попри поширену думку, будівля досі зайнята. Я приїхав аби здружитись з тими мужиками, що охороняють тут все, тому я не буду ускладнювати їм роботу, видаючи назву місця. Однак, ті з вас, хто живе десь у цьому районі, знають це місце, про яке я говорю, й кожен, хто достатньо допитливий, зможе відшукати його якщо підійти грамотно до цього питання.

Достатньо сказати, що десь у Сполучених Штатах був дитячий будинок. Назвемо його "Сирітським притулком Святого Клода". Раніше тут був пансіонат, а до нього — гуртожиток. На сьогодні будівля є джерелом місцевих легенд.

Звичайно більшість історій — це повні нісенітниці. Зрештою, цей моторошний старий притулок накликав би чуток про себе, навіть якщо там нічого б і не трапилось. Те що там відбувалися погані речі, тільки вершина айсбергу. Цей притулок — це ідеальне джерело історій, які можна розказати сидячі біля вогнища. Це дійсно так, адже я познайомився з легендами Святого Клода під час походу в третьому класі, коли мені пошепки розповіли одну з історій під простирадлами, підсвічуючи ліхтариками.

Останнім часом, я почав задавитися питанням: яка частка з тих історій була правдою, а що було вигадкою? Очевидно, що в легенди про привидів та прокльони повірити буде важко, але що щодо людських жахіть? Я вирішив дослідити це питання.

Одразу ж, я був приголомшений, виявивши, що деякі з найлихіших звірств, приписаних Святому Клоду, були не просто питанням публічного характеру — вони були практично мирськими, у порівнянні з тим, що коїлося в дитбудинках нашої країни. Виходячи з даних, які мені вдалося прочитати, я можу без перебільшення сказати, що на протязі більшої частини двадцятого сторіччя, у дитбудинках могли вільно вбивати дітей, без жодних наслідків.

В стінах Святого Клода відбувалося багато жорстоких речей. Кожен випадок жорстокого поводження — це трагедія, і я не хочу применшувати вагомість будь-якої несправедливості применшивши її. Але я повинен виключити їх. Сьогодні, ми не будемо зупинятися на побоях, домаганнях, щоденних приниженнях, чи тривожній кількості нещасних випадків, що пов'язані зі сходами, підвіконнями, розетками, чи загостреними дерев'яними руків'ями.

У багатьох дитячих притулках з дітьми поводилися жорстоко, але сьогодні, я розповім вам, чому Святий Клод був до біса дивним місцем.

spectralsprite 12.08.2009 (Вівторок) 03:01:20 #76385640


Перше, про що вам потрібно зрозуміти — це сама будівля.

Спершу вона мала бути гуртожитком для закритого коледжу, але провідний спонсор збанкрутував й проєкт закрили. Однак, будівля була майже закінчена, тому кілька підприємливих бізнесменів викупили власність, аби відкрити там пансіонат. Недобудованим залишався тільки годинник на фасаді. Готовий циферблат з вибитими й наполірованими цифрами, на якому не було стрілок.

Здається, що джерело цієї біди — непорозуміння між годинникарем та архітектором. Зазвичай повинна бути шахта, через яку зовнішні стрілки з'єднуються з часовим механізмом всередині будівлі, але шахта, яку доправили на будмайданчик, була занадто короткою, щоб перекрити проміжок та та занадто широкою, аби проходити через отвір в стіні.

Годинникар та архітектор звинуватили один одного та почали вимагати додаткових коштів на виправлення помилки, ось чому робота зупинилася, доки два десятиліття потому католицька церква не викупила будівлю та заплатила за те, щоб циферблат покрили цегляною кладкою. А що з внутрішніми механізмами годинника? Його й ніколи не виймали.

Друге, що вам потрібно зрозуміти — це діти.

Попри назву, у Святому Клоді не було психічно нездорових дітей. Окрім цього, у більшості випадків, вони навіть не були сиротами, а просто вилучалися з неблагонадійних сімей церквою, коли їх батькам не вистачало моралі або грошей.

До Святого Клоду приймали дітей до 13 років, але іноді там залишалися діти у ранньому дорослому віці, якщо їм було нікуди піти. Усиновлення було рідкістю, а коли й траплялося, то подейкували, що щасливі нові батьки виглядали тривожно знайомими. Сестри навчали дітей шити, хоча фактична праця була під забороною, доки діти знаходяться під опікою сестер. Не те щоб вони виступали проти дитячої праці, звісно. Діти все одно мали заробляти собі на життя, адже неробство — це гріх. Кожного разу, коли заповзятливі шибеники ухитрялися втекти та знайти випадкову роботу в місті, їхня заробітна плата обов'язково конфісковувалася. Сестри завжди все знали й завжди карали.

Звичайно карати могли й без реальних порушень. Річ у тім, що діти зі Святого Клоду мали специфічну репутацію. Більшість із них були переведені з інших дитбудинків, які "не підходили" для роботи за такою дитиною. Сестри відносили проблеми цих дітей до духовних питань: зазвичай до гріховності покоління, хоча про сатанинський вплив не могло йти й мови.

Ті хто лишився в живих, розповідають історії про обряди екзорцизму, коли звинувачуваного фізично обмежували на протязі кількох годин, а іноді й днів. В одному випадку йдеться навіть про те, що дитину прив'язали за ноги й руки до мідного світильника, а його однолітки мали годувати його за допомогою жердини.

Один з минулих мешканців Святого Клоду пригадав випадок, коли п'ятирічну дівчинку звинуватили в темному чаклунстві. Монахиня стверджувала, що бачила як дівчинка левітувала, а коли вона осоромила її, бо не змогла повторити це перед іншими сестрами, то монахиня взяла дитину та викинула її з вікна на другому поверсі. Подейкують, що вона кричала "Піймай мене! Піймай мене!" доки падала. Коли свідки вийшли на вулицю, то дівчинки вже не було. Сестри сказали, що вона просто пішла додому, до своїх батьків, аби жити разом з ними.

Страх — це відчуття яке постійно переслідувало дітей зі Святого Клоду. Усі покарання та розправи були немов нічні жахіття, але те, що змусило мене написати сьогодні — це заведення годинника.

Фоє у Святому Клоді займає обидва поверхи й має гвинтові сходи та невеликий балкон на другому поверсі, аби створити ілюзію величчя. На жаль, годинник був збудований на центральному фронтоні саме над головним входом. Це означає, що немає жодного способу отримати доступ до нього знизу. Замість цього, треба перетнути вузьке, піднесене горище, яке проходить уздовж центру через усю будівлю, немов хребет. Звісно, вхід на горище був на іншому кінці будівлі.

Майже кожного дня дитину змушували піднятися на горище, пройти уздовж всієї будівлі та завести "годинника", який не мав ні стрілок, ні циферблату, ні дзвонів.

Іноді, ці діти не повертались.

spectralsprite 12.08.2009 (Вівторок) 03:01:20 #76385640


Урбанізація покинутої місцевості у більшості випадків є вважається формою вторгнення. З іншого боку, вторгнення на окуповану територію навряд чи можна вважати місцевим дослідженням і завжди здавалося мені подвійним стандартом. Не зрозумійте мене неправильно — тут не було факту вторгнення. Я не злодій. Все, що мені треба було — це здружитися з одним із охоронців. Після того, як ми познайомилися, я розповів йому історію цього місця та запевнив його, що хочу тільки оглянути тут все. Він дав мені годину. Я увійшов через парадний вхід.

Тепер Святий Клод — це житло духовенства. Єдині його жителі — це кілька білих стариганів, які лягають спати о 10 годині. Підлога скрипить, але кімнати знаходяться достатньо близько одна до одної, тому вони просто звинуватять один одного у шумі. Зрештою дістатися горища було простіше простого. А от пройти через нього було складно. Усюди траплялася усіляка хрінь: старі меблі, купи Біблій, новорічні прикраси, усе старюче й зіпсоване вологою та зогнивше. Стелі була нижчої, ніж я думав; трохи менше ніж п'ять футів. Це пояснює чому вони посилали дітей. Пройти більш ніж два десятки ярдів згорбившись, саме по собі доволі погано, не кажучи вже про те, що доводилося зупинятися та пролазити через запліснявіле подвійне крісло або коробку повну всілякої мішури та павуків.

Дальній кінець горища опускається на пару сходів, які ведуть до фронтону й це дозволило мені знову випрямитися. Сам годинниковий механізм не дуже великий. Десь чотири фути заввишки; розміром з комод. Скелетна рама обернена навколо основи, залишаючи кожен зубець відкритим. Аби завести його, потрібно закріпити знімне руків'я до верхньої частини пристрою та зробити кілька десятків обертів. Якщо ви зростом близько п'яти футів, то це для вас не проблема. На жаль, більшості дітей у Святому Клоді було менше десяти років.

Дозвольте описати вам усе це:

Вам вісім років. Монахині погрожують вам відправити вас спати без вечері (а то й гірше), якщо ви не заведете цього бісового годинника. Вас посилають на горище, де у вас є тільки сірники або, якщо пощастить, гасова лампа. Ви занадто низький для того, щоб дістатися до руків'я, тому що ви зробите? Ви залізете на раму й станете навколішки над нею. Руків'я жорстке та важке, ви ні чорта не бачите, ви тремтите, немов осінній лист, бо вам до біса страшно.

Руків'я зачіпляється. Ви опираєтесь на нього усією своєю вагою. Воно несподівано піддається, але ви не очікували цього. Ваша нога зісковзує. Вона застряє між шестернями. Важкий годинниковий механізм замикає ваше тіло у трьох різних місцях й затягує вас всередину.

Подейкують, що десятки дітей загинули таким чином. Тіл не знайшли, але були рештки. Одна, яка вижила, розповіла мені, що її примусили робити це після того, як зникла маленька білява дівчинка, й, звісно ж, вона знайшла жмут білявого волосся, намотаного навколо шестерень. Вона взяла їх з собою та сховала в подушку, але Сестра знайшла їх через два роки.

Побачивши годинник на власні очі, я не можу точно сказати, чи вважаю я їх такими ж смертоносними, як їх описують в історіях. Механізм та область навколо нього — чисті: немає крові, волосся або навіть іржі. Зубці деяких шестерень виглядають доволі гострими й, звісну, є багато місць в яких можна застрягти, але це все ще не схоже на м'ясорубку для дітей. Я вважаю, що будь-яка дитина, яка потрапить в нього, напевне, не перетвориться на фарш, але безперечно серйозно пораниться.

Кажучи про це, я зробив відкриття. Навіть три.

По-перше, за годинниковим механізмом є драбина. Вона втиснута впритул: не схоже, що хтось випадково залишив її там. Вона також чиста.

По-друге, є помітна низка швів на підлозі під механізмом, які утворюють невеликий прямокутник. Достатньо великий, аби вмістити дорослу людину.

Третє відкриття й причина, з якої я сьогодні ділюся усім цим з вами, полягає у тому, що він механізм працює. Хтось досі заводить годинника.

ClaudesClock.jpg

Якщо не зазначено інше, вміст цієї сторінки доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 License