Остання людина
рейтинг: +4+x

50-й день бефстроганова із сублімованої яловичини. Доктор Бекетт, кривлячись, ковтав м'ясо й рис. Він зробив із цього випробування – скільки він зможе їсти одну й ту ж страву і не здуріти. Мабуть, він із цією стравою поб'є свій попередній рекорд із курячим каррі. Якщо він на цьому зупиниться, у нього залишиться досхочу яловичини, щоби розбавити поживну пасту та вітамінні пілюлі, коли закінчаться інші готові страви.

Не хочеться думати про день, коли ця їжа здаватиметься мені вишуканою.

Він подивився в ілюмінатор, уявляючи, ніби вентилятори – це вітер, який дме на місячній рівнині. Не вперше він пошкодував, що не спробував пронести із собою хоча б одну пачку цигарок. Зрештою, ніякої шкоди від цього не було б. Хоча Вернер би, мабуть, збожеволів, якби про це дізнався.

Верні, кислопикий, зарозумілий паскудник. З усіх людей, яких можна було б запустити в космос, О5 обрали мене з цим Верні, який навіть спить у краватці й думає, що верх пригод – це покласти цукор у кашу. Може, воно й добре, що він пішов. Якби ми й далі жили разом, комусь довелося б зрештою піти.

Не промовивши ані слова. Мовляв, я просто вийду і, може, повернуся. Навіть руку мені не потис перед тим, як піти.

Трясця тобі, Верні.

Бекетт згадував той день кілька місяців тому, коли він дивився, як доктор Вернер прямує повз кратери до горизонту. Він тоді увімкнув радіо зв'язок. «Агов, Верні, ти куди?»

Останні слова до Людини. «Агов, Верні, ти куди?» Господи Боже.

Ніхто ж не просив тебе щось пояснювати або казати щось глибоке та вагоме. Дідько, «До побачення» було б достатньо глибоким та важливим для всіх. Це б мене задовольнило.

Якщо б я пішов за тобою, ти б повернувся?

Ні, ти б не повернувся. Тому я й не сказав більше нічого.

Трясця тобі, паскуднику.

Якась іронія була в тім, що похмурий, неусміхнений доктор Вернер був першим, хто зламався. Тому що, врешті-решт, це сталося через те, що він був позитивним. Він був оптимістом, вірив брифінгу О5 про те, що вони мають підготуватися до наступної хвилі персоналу, піонерів Нового Людства, що повстає з попелу. Навіть коли вони обидва зрозуміли, що ніяких нових шатлів не буде, він усе ще думав, що у Фонду є якийсь прихований козир, що відкриється якийсь портал, і звідти вистрибнуть О5, щоби дати їм медалі й повернути до світу, який був раніше.

Думаю, у той день він пішов, бо зрозумів, що ми лишилися останні. А я все ще тут, бо, зрештою, я був меншим оптимістом, аніж кислий старий Верні. Який був сенс сподіватися після того, як вони запустили «Легіонера»?

Бекетт згадував той день, коли все змінилося, коли воно почало підніматися з газів Юпітера. Виступ президента по телебаченню разом із Наглядачами та плач на вулицях. У той день він розповів Едрієнн, де працював насправді.

А потім були дива. Усі спостерігали за першим тестовим запуском «Легіонера». Комік Джиммі Кіммел жартував про електромагнітні імпульси. Племінниці та племінники Бекетта малювали кольоровими олівцями ракети та вибухи та сперечалися про те, яка ракета краща. Вірянини на чолі з Папою Римським молилися на площі Святого Петра за ядерні бомби всього світу, ангелів Господніх, зроблених із металу.

Край війнам. Кінець безглуздим сваркам і політичному дріб'язку. Усі негативні думки людства спрямувалися на нову загрозу, зовнішню, і настільки безлику, настільки безособову, що будь-яка злоба й ненависть, спрямовані на неї, ставали благородними.
Більша частина цієї роботи викликала огиду, страх і, у кращому випадку, похмуре задоволення, якщо все було добре зроблено. Але ці кілька місяців я пишався Фондом. Я з гордістю казав, що працюю там. Я був гордий бути людиною.

Можливо, воно було того варте.

Можливо, я маю бути вдячний Верні. Тепер я можу сказати, що я остання людина на Місяці. Анти-Армстронг та анти-Олдрін. Один маленький крок для людини, один грандіозний кінець для людства.

Ще один спогад прийшов до нього – про ясноокий випускний клас у Массачусетському технологічному інституті, про Олдріна, що розповідав новітнім американським інженерам про те, як треба сміливо йти до мрії, вітання і крики з натовпу, що заглушали всю промову. Як він протиснувшись крізь друзів, простягнув ручку і клаптик паперу, і як цей сувенір супроводжував його в Боїнгу, на мисі Канаверал і в Зоні 19. Тепер він перетворився на пил, як і все інше. Раптово в Беккета з'явилася ідея, і він відправився на склад бази.

Все одно мені немає більше чого робити.


Через кілька годин завантажений припасами ровер вихопився з гаража, і двері за ним безшумно зачинилися. У далечінь тягнулась низка слідів, але ровер вирушив у протилежному напрямку.

Йому снилося, як він потрапив до космосу, уперше й востаннє. З ним були Армстронг, Олдрін та Коллінз. Армстронг, Олдрін та Коллінз, Бекетт, Вернер. Остання пілотована експедиція на Місяць. І взагалі остання експедиція куди завгодно.

Ровер зупинився, гудок автопілота пробудив Бекетта від сну. Він надягнув і застібнув шолом. Шлюз із шипінням відчинився, і він спустився сходами. Перед ним стояв посадковий апарат, а поряд – стирчав прапор. Бекетт провів рукавичкою по металевих ніжках, що так незграбно виглядали для сучасних очей. Його рука зупинилася на підписі Олдріна.

Чи думали ви колись, що станеться подібне, містере Олдрін?

Якби ви прийшли сюди на десять років раніше, чи змінило б це щось?

Або якщо ви взагалі не прийшли б?

Беккет раптово відчув утому й замислився, навіщо він сюди приїхав. Він стояв там, під чорним небом і коричневою Землею, уявляючи, як майорять Зірки-та-Смуги й грає гімн, поки не пролунало попередження, що закінчується кисень.

На зворотному шляху він знову спав, і снилися йому ескізи літальних апаратів да Вінчі, флорентійські вулиці, стелі каплиць та посиденьки за келихом червоного вина з Едрієнн.


Коли він повернувся, була вже перша година ночі за Гринвічем. Він пропустив щоденний дзвінок. Не те щоби це ще мало якийсь сенс, але краще тут дотримуватися процедур. Він запустив комп'ютер бази та почав перебирати Зони. Це була пряма трансляція, хоч і з затримкою в одну секунду, з камер, які ще працювали, і він сам дивувався, навіщо йому треба розглядати ці картинки, ніби поставлені там якимось глузливим мучителем. Бекетт обрав Зону 19. Захисна вежа на вході обвалилася на дах центральної будівлі та, схоже, зруйнувала кафетерій. У небі крутилася й палала маса пилу й сірки, каменю й уламків, і ці рештки людської раси проносилися повз, ніби перекотиполе

Усе одне й те саме.

Він натиснув клавішу передавача.

ЦЕ АВТОМАТИЗОВАНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ ВІД ЗОНИ ДЕВ'ЯТНАДЦЯТЬ. МИ ЗАЗНАЛИ ЗАГАЛЬНОЇ АВАРІЇ КАТЕГОРІЇ ОДИН. ЗВЕРНІТЬСЯ ДО ДОПОМІЖНОГО ШТАБУ ЗА НАКАЗАМИ.

Вітаю, Зона 19. Привіт, наглядачі. Так і не збираєтесь мене звідси забрати, еге ж?

Можливо, Верні зайшов у той портал і добрався сюди. Може, він усе ж загадав про почуття гумору й щось намудрував із комп'ютером перед тим, як піти. І там насправді все нормально, усі зараз сидять у кафетерії та готують мені вечірку-сюрприз.

Верні, ти мене чуєш? Знаю, чуєш, паскуднику. Лізь назад до того порталу й забери мене звідси, зараз же, ти чуєш? Я хочу, щоби ти повернувся.

– Верні, паскуднику, я хочу, щоби ти повернувся, – бурмотів Бекетт. – О-П'яті, ви теж можете сюди прийти, чуєте мене? Ви маєте дещо пояснити, і мені чхати, скільки вам платять і які у вас суперповноваження.

ЦЕ АВТОМАТИЗОВАНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ ВІД ЗОНИ ДЕВ'ЯТНАДЦЯТЬ. МИ ЗАЗНАЛИ ЗАГАЛЬНОЇ АВАРІЇ КАТЕГОРІЇ ОДИН. ЗВЕРНІТЬСЯ ДО ДОПОМІЖНОГО ШТАБУ ЗА НАКАЗАМИ.

– Трясця, мені потрібні Вернер та Наглядачі! – закричав Бекетт.

ЦЕ АВТОМАТИЗОВАНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ ВІД ЗОНИ ДЕВ'ЯТНАДЦЯТЬ. МИ ЗАЗНАЛИ ЗАГАЛЬНОЇ АВАРІЇ КАТЕГОРІЇ ОДИН. ЗВЕРНІТЬСЯ ДО ДОПОМІЖНОГО ШТАБУ ЗА НАКАЗАМИ.

– Я хочу назад на стару роботу! Я хочу за стіл у своєму кабінеті!

ЦЕ АВТОМАТИЗОВАНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ ВІД ЗОНИ ДЕВ'ЯТНАДЦЯТЬ. МИ ЗАЗНАЛИ ЗАГАЛЬНОЇ АВАРІЇ КАТЕГОРІЇ ОДИН. ЗВЕРНІТЬСЯ ДО ДОПОМІЖНОГО ШТАБУ ЗА НАКАЗАМИ.

– Я хочу свій будинок, свою машину і… і свою газонокосарку! Ви можете купити мені нову газонокосарку, хай їй грець! Я хочу побачити брата, маму й тата! Я хочу повернути Едрієнн! Я хочу випити з нею пляшку вина, я хочу знову побачити Італію, я хочу… я хочу знову побачити справжній океан, трясця б його вхопила! Не цей сраний місячний океан, а справжній, зі справжньою, курва мать, водою!

ЦЕ АВТОМАТИЗОВАНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ ВІД ЗОНИ ДЕВ'ЯТНАДЦЯТЬ. МИ ЗАЗНАЛИ ЗАГАЛЬНОЇ АВАРІЇ КАТЕГОРІЇ ОДИН. ЗВЕРНІТЬСЯ ДО ДОПОМІЖНОГО ШТАБУ ЗА НАКАЗАМИ.

Бекетт впав на консоль комп'ютера, здригаючись від ридань.

– Я хочу включити телевізор і… і… і… побачити, як ви говорите, що «Легіонер» спрацював, підірвав той іншопланетний шматок лайна, і це вже не кінець світу, що ес-сі-пі два-три-дев'ять-дев'ять нейт… ней… нейтралізовано, і ми відправили цю хрінь до пекла.

– Я хочу, щоби мій світ повернувся, хай йому грець.

НАДХОДИТЬ ПОВІДОМЛЕННЯ.

Бекетт сів вертикально. Побачивши, що зображення з камери змінилося, він стиснув підлокітник крісла, щоби заспокоїтися. На екрані виникла величезна маса інопланетної техніки, що ширяла проміж бурхливої атмосфери, покрита слідами опіків від тисячі атомних вибухів.

ВИЯВЛЕНО НОВУ АКТИВНУ ВІДЕОТРАНСЛЯЦІЮ.

Він впав назад до крісла. Це не його чудесне визволення, просто знову глюкнуло програму для розпізнавання голосу.

НАДХОДИТЬ ПОВІДОМЛЕННЯ.

Ще один спалах адреналіну кинув його вперед. Тремтячими руками він натиснув клавішу передавача.

Усі основні системи знищено: Місію скасовано
Усі основні системи знищено: Місію скасовано
Усі основні системи знищено: Місію скасовано

Навколо не було нікого, хто міг би сказати, чи плакала тоді остання людина на Місяці, чи сміялася.

Якщо не зазначено інше, вміст цієї сторінки доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 License