Яка мета вторгнення?
рейтинг: +2+x

Чому ворожі прибульці (далі – ВП) можуть намагатись завоювати Землю? Інакше кажучи, яка причина у ВП, щоб бути саме ВП? Це питання може здатись надто філософським та спекулятивним, але воно є важливим для проекту Хеймдалль. Чи буде їх притягувати доступ до природних ресурсів, біологічних або мінеральних? Чи прийдуть вони, щоб поневолити нас усіх? Чи хочуть вони просто потіснити нас і самі переїхати сюди? З причин, які будуть висвітлені у цьому звіті, відповідь на всі ці запитання одна, а саме – "Ні".

Перш за все, ми обговоримо деякі питання біохімії, оскільки це стосується екзобіології. Як правило, ми погоджуємось з тим, що життя у тому вигляді, у якому ми його знаємо, може адаптуватись для свого унікального оточення та змінювати його, щоб задовольняти власні потреби. Найбільш ясно цей принцип можна продемонструвати на прикладі кисню. Ця хімічна речовина абсолютно необхідна для життя та, як ми знаємо, присутня не тільки в наших протеїнах, клітинних мембранах і ДНК, але і в універсальному життєвому середовищі – у воді. Зрозуміло, що без кисню життя не зможе існувати. Але одна з форм кисню виявилась дуже токсичною для життя на Землі. Ця форма складається з двох атомів кисню, з'єднаних двома ковалентними зв'язками. Всередині живого організму ця речовина окислювала механізми життєзабезпечення до того, що вони переставали працювати.

Протягом Докембрійського періоду відбулась подія масового вимирання, яку ми зараз називаємо Кисневою катастрофою. У той час деяким бактеріям вдалось розробити спосіб використання сонячного випромінення для перетворення води та вуглекислого газу на метаболічні цукри і молекули кисню. Це була дуже ефективна стратегія, яка давала їм велику кількість їжі та побічний смертельний продукт, який не дозволяв хижим бактеріям з'їдати їх. Оскільки ці фотосинтетичні бактерії почали більше плодитися, вони стали перетворювати більше води та вуглекислого газу на кисень, поки ця хімічна речовина не стала присутньою у океанах та атмосфері в великої кількості. Багато живих істот загинуло. Але декілька, включаючи наших прямих предків, вижили, розробивши біохімічні стратегії боротьби з руйнівними ефектами вільного кисню; більш того, їм вдалось знайти спосіб використовувати його для для отримання енергії. Через це майже все життя, яке на поточний час існує на Землі, здатне виживати і процвітати у кисневому середовищі.

Далі розглянемо іншу пару хімічних речовин, котрі зустрічаються у всіх відомих живих істотах: вуглець та нітроген. Знову ж таки, ці хімікати знаходяться всюди та взаємодіють один з іншим, роблячи життя можливим. Але в одному випадку взаємодія вуглецю та нітрогену приводить до утворення дуже токсичної речовини. Ця речовина, відома як ціанід, складається з негативно заряджених іонів, що являють собою атом вуглецю, поєднаний з атомом нітрогену трьома ковалентними зв'язками. За іронією долі, іони ціаніду дуже небезпечні для форм життя, які навчились існувати у кисневому середовищі. Це має місце через втручання іонів ціаніду до біохімічних процесів отримання енергії з кисню. Легко уявити собі гіпотетичну чужорідну планету, насичену ціанідом, де життя навчилось процвітати у такому середовищу таким же чином, як наші далекі предки навчились процвітати у присутності молекул кисню.

Це підводить нас до висновку: життя, яке розвивалось на двох окремих планетах взагалі без взаємодії, може виявитись біохімічно несумісним, навіть на самому базовому рівні, і навіть якщо воно було побудовано на основі таких же самих хімічних елементів та у таких ж саме пропорціях.

Це означає, що ВП не будуть намагатись напасти на Землю, щоб з'їсти нас або якісь інші форми життя на планеті. Напевно, земні організми виявляться для них надто отруйними, щоб їх можна було їсти. Принаймні ми можемо бути певні, що ми не опинимось в меню, якщо хтось забажає напасти. Також не слід турбуватись про те, що ВП можуть спробувати зайняти наше місце на планеті, яка може виявитись дуже токсичною навіть для того, щоб торкнутися її. Навряд вони стануть вбивати невинних за привілей жити у банці з ціанідом.

Але чи слід нам турбуватись про те, що ВП можуть нас поневолити? Знову ж таки, біохімія дає частину відповіді на це питання. Так, прибульцям немає сенсу переносити таких рабів до свого дому. Тому що такі раби потребують спеціалізованого середовища та унікального харчування, які несумісні з усім, що існує у їхньому рідному світі. Багато їхніх земель знадобиться дуже сильно переробити, щоб вони могли виробляти необхідну для нас їжу, і ці території не зможуть більш використовуватись ВП для інших цілей.

Практичність подібних дій стає сумнівною, якщо розглянути ресурси, необхідні для здійснення цього заходу. Окрім тих сил, які потрібні для утримання поневоленої раси після вторгнення, ВП також потребується накопичити достатньо ресурсів, щоб не тільки підкорити військові сили Землі, але й, в першу чергу, доставити до Землі достатню військову силу. Давайте прикинемо, скільки ВП знадобиться зусиль для захоплення Землі і пов'язаного з цим транспортування.

Закони фізики допускають транспортування між планетами та зірками з малими затратами енергії. Ці методи, однак, дуже повільні, і можуть зайняти сотні та навіть тисячі років. Багато різного може трапитись протягом цього часу. Жертва вторгнення може науково розвинутись до того рівня, що зможе легко протистояти надісланим військам ВП. Або населення планети може стати такими численними, що зможе швидко зібрати ресурси, потрібні для перемоги над силами вторгнення. Або воно може просто вмерти, як через свої дії, так і через якийсь інші події, тим самим скасовуючи передбачувану мету вторгнення.

Теоретична фізика надає деякі лазівки, які дозволяють дістатися місця призначення набагато швидше. Поки що всі можливі способи переміщення вимагають для своєї реалізації великих затрат енергії – щонайменше перетворити на енергію масу цілої зірки. Цивілізація, здатна зробити таке, не буде мати потреби використовувати труд рабів. Звичайно, немає причини використовувати таку велику енергію для отримання рабів або слуг, з якими через їх біологічні потреби буде більше проблем, ніж користі.

Чи можуть мінерали або інші хімічні ресурси привернути вторгнення? Коли ми дивимось на нашу Сонячну Систему, ми бачимо численні планети та супутники, на яких знаходяться такі ж саме ресурси, що і на Землі, іноді у кількості, яка значно перевищує те, що ми маємо тут. Іноді там можна знайти навіть такі ресурси, які ми не можемо добути на Землі в будь-яких корисних кількостях, наприклад іридій. Чи практичніше подорожувати до іншої зірки заради ресурсів з якоїсь дивної причини, коли легше відкрити розробки на незаселеному місяці, ніж захоплювати населений світ і підкорювати його населення заради ресурсів. Недавні дослідження основних екзопланет показали, що принаймні половина всіх зірок мають планети, які обертаються навколо них. Навіть якщо поєднати це з найбільш ліберальною версією рівняння Дрейка, згідно якого найближча цивілізація знаходиться на відстані декількох сотень або тисяч років, очевидно, що між нами і ними є достатньо ресурсів, щоб для вторгнення не було достатньої причини.

У світлі всього вищесказаного, чому ВП можуть вирішити захопити Землю? Оскільки всі вище перераховані сценарії є нереалістичними, залишається лише одна причина, за якої можуть напасти ВП: це повне знищення. Людство може розглядатися прибульцями як джерело потенційної загрози як у нинішньому стані, так і у світлі екстраполяції наших поточних шляхів розвитку.

У такому випадку слід припустити, що будуть використовуватись методи, які мають високі шанси на успіх, а супутнім збиткам приділятиметься мало уваги. Такі методи можуть включати універсальний патоген, здатний заразити та знищити всіх людей, застосування Сірого Слизу, та навіть безпосереднє руйнування Землі. Саме тому, на думку дослідника, у нас є мало підстав зосереджуватись на військових, соціологічних або економічних атаках, тому що вони мають різний ступінь ризику, притаманного їх природі, та мало допоможуть у знищенні. Замість цього атака може виявитись навіть не схожою на активність прибульців, а виглядати як природна подія або результат аномальних наслідків активності SCP-об'єктів.

Це означає, що найкраща річ, яку ми можемо зробити зараз, це робити те, що ми вже робимо. Охороняти, утримувати та захищати. Можливо, дуже гарно, що деякі предмети ми тримаємо під вартою, бо вони можуть виявитись інструментами, які призначені для нашого знищення, – а ми своїми діями змогли зруйнувати ворожі плани до того, як вони почали реалізуватись.

Інший розумний напрямок дій може полягати у тому, що нам треба вкластися в дослідження міжпланетного і, врешті-решт, міжзоряного простору. Якщо ми вийдемо в космос і розмножмось, одна атака на одну планету, незалежно від масштабності нападу, не призведе до нашого повного вмирання. По суті, ми матимемо резервну копію або резервні копії людства. І якщо ми станемо успішні у такому заході, ми навіть матимемо шанс самі стати Ворожими Прибульцями.

Якщо не зазначено інше, зміст цієї сторінки доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 License