Цей світ — фантастичне, жахливе й дивовижне місце. Тут є боги й монстри, герої й лиходії. Живі кораблі, гігантські змії, розумні хмари, навіть тварини, що блукають снами. Можна пробачити сторонній людині, яка не побачить у цьому сенсу.
Але в ньому є одна загальна правда: не важливо, ким ви є — живими кораблями, гігантськими зміями, розумними звірами чи звичайнісінькою людиною — ніхто не бажає опинитися забутим. Не важливо, наскільки лихе або чисте ваше серце, не важливо, чи ви відомий король або малий кріпак, річ, яку в цьому дивному, байдужому світі хочуть усі — не опинитися забутим. Знати, що щоб не сталося з ними в кінці, хтось згадає, ким вони були в житті.
Поки я пишу ці слова, двадцять шість людей у китайській провінції Сичуань були поховані живцем заздрісним духом землі. Дванадцять людей у Бразилії спокусив на їхню смерть вбивця, що мав обличчя крука. Семеро дітей ніколи не народяться через порошок, що потрапив до питва їхнього батька в Москві, а все, про що піклувалися тридцять три людини з Японії, було вкрадено з їх розуму Повстанцями Хаосу.
Ніхто не зверне увагу на цих людей. Не сумуватиме з приводу їхньої смерті. Люди по всьому світу будуть проживати власні дні, можливо, іноді з відтінком зацікавленості зупиняючись біля плакатів зі зниклими людьми й незабаром забудуть про них.
Швидко чи повільно, організації на кшталт Глобальної Окультної Коаліції або Фонду спіймають винних. Спіймані, вони будуть відповідно покарані або замкнені у клітці на гниття. І тіла будуть зібрані, підраховані й номери будуть розташовані десь в архівах, доки їх тіла не спалять або закинуть до непідписаної могили, щоб бути забутими.
Я пам'ятаю їх. Я буду пам'ятати всіх вас. Я роблю це не з відчуття обов'язку або з метою протистояти байдужим організаціям, як Коаліція чи Фонд, але з поваги. З доброти. Щоб пам'ятати всіх тих, хто проживав красиве, звичайне життя, яке було скорочено через жорстокість, на яку вони ніколи не заслуговували.
Я обіцяю вам це: вас не забудуть.
— Панглосс.